Мої друзі не стали б з вами навіть говорити 14 августа 2007, 21:24

Мої друзі не стали б з вами навіть говорити Років до тридцяти чоловічий вік розмивається, розсмоктується по жирових складках. Ми дивимось на кабанів, які обіймають посади начальників муніципальних департаментів, і навіть не думаємо про те, що більшості з них зараз ледве чи є тридцять років, що це і є насправді наша золота молодь, жирна українська юнь. Подібного не могло трапитись за радянської влади. В стабільних суспільствах ти маєш не так багато шансів зробити стрімку кар’єру, хіба що по партійній лінії, за умов тотального мудозвонства. Те що робиться тепер – типова післявоєнна ситуація, коли за кілька років безперервних боїв на фронтах громадянської масово вибивають чоловіків із кризою середнього віку в очах і тоді, під час післявоєнної відбудови, провідні позиції в суспільстві автоматично займають піонери-герої, які швидко влаштовують шабаш на маминих рушниках. Тут можна навести безліч прикладів. Я наведу один, історію з приватизацією басейну на Баварії, в дев’яностих, саме під час найбільш кривавих і виснажливих боїв з податковою. Головними героями цієї історії є два друга з Баварії, вони разом навчались на Баварії, разом ходили на блядки до ДК Залізничників, майже разом сіли. Але після цього першого з них взяв на поруки комсомол, а другий сказав, що про жодні поруки не може бути й мови, що це не по поняттях, і що комсомол взагалі не кошерна організація, навіть при загальній кризі марксизму. І ось він отримав три роки. Підсів на герич. Відкинувся по президентській амністії. Мав проблеми з печінкою, у мене, - казав при зустрічі, - печінка відвалюється. І ось його такого, разом із його печінкою, що відвалювалась, змушений був, з огляду на колишню дружбу, узяти в бізнес його баварський колега. Все було добре до пори до часу – вони викупили пів Баварії, з водогоном включно, і вже впритул підступали до ближніх харківських передмість. Об’єктом війни став басейн – старий басейн на Баварії, в якому і води не було, хіба що восени, коли протікав дах. Але саме тут в обох друзів трапився зайоб. Братішка, - сказав чувак, якого брали на поруки, - братішка, ти пойми: мені потрібен цей басейн! У мене бізнес представницького класу, братішка, і дочь-школьніца, дочурка! На що чувак з печінкою відповідав, що клав він на бізнес, і на комсомол, і на дружбу народів. Лише на дочурку і не клав, і то лише через те, що поняття не дозволяють. І ось виклавши все це перед колегою, він прийшов додому і зачинився в квартирі, діставши двостволку і приготувавшись до оборони. Він чув як вони під’їхали, як довго дзвонили в двері, як, зрештою, довго і наполегливо дзвонили йому на номер. Але йому чогось дався цей басейн, щось, чисто чоловіче, справжнє, не дозволяло йому зістрибнути, тому він лише сидів на кухні, з двостволкою в руках і глушив джек деніелз з порцелянової кружки, і коли в домі закінчилась вода, пив із акваріума, розганяючи сонних рибок. А коли вони ввірвались, третього дня, і розстрілювали його, пробивши акваріум і вибивши йому з рук джека деніелза, все, що він сказав, навіть не стосувалось басейну, так собі – мат упереміш із матом, все як завжди, все як і має бути. Стійкість, на яку не здатен жоден мажор, жоден начальник департаменту. Вовча самотність, коли ти опиняєшся сам на сам із демократичними реформами. І тільки вода з акваріума ще деякий час продовжувала витікати. І тільки печінка ще деякий час продовжувала відвалюватись.

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь