РОСІЯ Й ІСПАНІЯ НАВІЯЛИ СПОГАДИ ПРО ЧЕМПІОНАТ СРСР 27 июня 2008, 09:20

РОСІЯ Й ІСПАНІЯ НАВІЯЛИ СПОГАДИ ПРО ЧЕМПІОНАТ СРСР

А саме про деякі матчі київського «Динамо»

         Після вчорашнього футболу мені чогось інший футбол згадався. Я тоді ще зовсім хлопчаком був.  1966 року збірна СРСР виступала в Британії на чемпіонаті світу. Переважна більшість футболістів тої команди складалася з гравців київського «Динамо». А особливістю внутрішнього чемпіонату СРСР було те, що ігри його на час чемпіонату світу не припинялися. Ким замінити збірників? За «Динамо» почали грати дублери. Серед них, якщо не зраджує пам'ять, Анатолій Бишовець і Володимир Мунтян. Оці хлопчики показали просто феєричний футбол.  Вони обоє потім стали зірками. А Бишовець навіть забив гол на чемпіонаті світу у Мексиці, який, як я бачив недавно в якомусь іноземному фільмі про футбол, визнано найкрасивішим голом у чемпіонатах світу.

         І саме на 1966-1969 роки припадає одне з найвищих досягнень київського «Динамо». Воно тоді тричі підряд стало чемпіоном Союзу. Правда, кількість перемог підряд – це єдиний показник, за яким київське «Динамо» не стало найкращим у СРСР. Воно розділило першість із командою ЦДКА - Центральный дом Красной Армии -  який свого часу теж став тричі підряд чемпіоном СРСР. За загальною кількістю перемог в чемпіонаті, за кількістю здобутих Кубків, за різницею забитих і пропущених, за кількістю європейських кубків, за кількістю гравців, котрі називалися найкращими за підсумками чемпіонатів київське «Динамо» має абсолютну першість.

         До речі 1969 року «Динамо» мало реальний шанс стати вчетверте підряд чемпіоном. За «золото» воно вело боротьбу з московським «Спартаком». І сталося так, що останній матч чемпіонату відбувався саме між цими командами. Це було в Києві. Для чемпіонства киянам кров з носа треба було перемагати. «Спартаку» досить було нічиєї. Протягом усього матчу ішов страшний дощ. Кияни закрили «Спартак» у його штрафному майданчику. У мене сьогодні таке враження, що москвичі взагалі не атакували, а весь час захищалися. Здавалося – ось-ось м’яч залетить у ворота суперників. Була купа гольових моментів. Але  киянам страшенно не щастило. М’яч не ішов у ворота – хоч ти стрель. Біля центру поля стирчав московський нападник Ніколай Осяннін – на той час знаменитий форвард. І ось чи то в останню хвилину, чи то в передостанню хвилину гри він отримує передачу. Кияни захопилися атакою і перед ним – нікого нема. Він забив гол. Яка то була драма!!!