А все лише через слово... 15 июня 2007, 09:59

А все лише через слово... Стоять два прикордонники – з одного боку польський , з іншого – український. - Слухай, - каже польський, - а як ,по-вашому, рука? - Та так і буде – рука. - А нога? - І нога так само. - А голова? - І голова теж... - А дупа? - По-нашому – ср...ка. - Ти подивися – все через те одне слово – і держава інша, і прапор, і гімн...  Згадую той анекдот, коли на численних офіційних зустрічах розглагольствують про євроінтеграцію. Коли вже ми будемо, як Брюссель, а Брюссель - як ми... Бо, властиво різниця зменшується. Подивишся , наприклад , на Київ... Несмак київських новинок на кшталт „глобуса” і „Юлі на палі” за якийсь рік-два перестає дратувати. Людина звикає... до кітчу також. Ба, з кітчу можна навіть зробити стиль, особливо тоді, коли ти враз зауважуєш – люди все менше пллють на Хрещатику, а дівчата все рідше вживають зранку вечірній макіяж. І в бутиках – суцільний Париж, навіть ціни не набагато вищі. І взагалі - деякі європейські столиці у порівнянні з Києвом – мале село. Особливо коли ти слухаєш дзвони в Лаврі чи споглядаєш Оранту в Святій Софії, чи вкотре милуєшся тарутинською колекцією скіфського золота, чи просто мчиш на моторному човні по дніпровській хвилі і запливаєш аж туди, де швартують свої яхти вже років з десять тому спечені багатії... У Києві можна було б жити, як в кожній іншій європейській столиці, якби ти міг , прокинувшись зранку, купити в кіоску свіжі світові газети... Такий дріб”язок, а без нього, навіть споглядаючи на дорожезні авта і на прекрасних дам за кермом, на „азіяєвроремонти „ старих балконів, прикрашених голандськими вазонами, все одно почуваєшся в глибокій провінції... Може й справді все через те одне слово?..

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь