Культурне паломництво

Цінителі мистецтва прямують до картин Майстра, немов паломники до святині. Деякі глядачі  з півгодини стоять біля однієї роботи.

Я розраховував на успіх, але такого ажіотажу не очікував. На відкритті у залі було складно пересуватися  через надвисоку концентрацію гостей і представників ЗМІ. Виставка виявилась не просто яскравою, а символічною подією сезону. 

Інтерес до картин колосальний, бо вони вже давно ніде не експонувалися. Це – ранній цикл робіт Івана Марчука, полотна, з яких починалося творче становлення Генія. Це –  прощання з соцреалізмом. Цих робіт Іван Марчук не продає.

Чого тільки вартий «Реквієм», де піднята тема голодомору – табу номер один в Радянському Союзі. У часи, коли в нас ще ніхто не розумів, що таке абстракція, Іван Марчук сміливо і органічно сплів воєдино авангардні течії і національний дух в архаїчних, сповнених туги і любові образах.

У далекому 1982 році Майстер виставив ці роботи у Спілці композиторів. Експозиція мала тривати місяць. Вранці картини повісили, а ввечері їх вже знімали за наказом чиновника.

Часи змінилися. Тепер влада з повагою ставиться до Майстра, його виставки відвідують міністри і президенти. Незмінним залишається лише сам Марчук. Він однаково вірний своїм переконанням незалежно від того, переслідують чи вихваляють його державні мужі.

Іван Марчук – один з символів національної культури. Індивідуалізм, фанатична відданість справі, виняткове почуття гумору  і принциповість –  основні риси Генія.

Він встає в сім ранку і починає малювати. Він пише посеред ночі, коли не спиться. Ось вам і секрет геніальності: на вівтар справи треба покласти свої життя і душу.

Сам Іван Степанович відкриттям залишився задоволений. Його тішить велика кількість відвідувачів.  Шкодує лише, що з усіма гарними дівчатами поспілкуватися не встиг.

На фото не видно, але роботи Майстра виконані з ювелірною витонченістю, яку ще жодному художнику не вдалося скопіювати. Кожна картина несе глибокий філософський зміст у поєднанні з технічною досконалістю і стилістичною неповторністю  (він винайшов власний стиль «пльонтанізм», у якому зображення ніби сплетене з об’ємних чудернацьких ниток).

Багато хто не розуміє творчість художника і досі. Коли людина чогось не розуміє, вона або боїться цього, або відноситься з агресією. Це природно.

Щиро запрошую всіх відвідати виставку. Обіцяю особисто пояснити, у чому полягає зміст робіт, їх мистецька і культурна цінність.