Молотов: «Потворне дітище Версальського мирного договору»

23 августа 2016, 17:29
1
108

У Польщі й Україні сьогодні спільний ворог-імперіалістична Москва та її вінценосний карлик. Хіба це так важко зрозуміти? Правда, ще треба відмовитися від фінансових подачок Кремля. Це трохи важче, але

Поляки, мабуть, на цю знамениту характеристику Польщі народного комісара закордонних справ СРСР Молотова, просто не встигли образитися. Їх країну волоком тягли до страхіть Другої світової війни. Будуть поділ Польщі між Німеччиною і Росією (четвертий за півтора століття), розстріли тисяч польських офіцерів у Катині під Смоленськом і Яківні під Києвом, в інших місцях. Але й вкриє себе славою опір поляків на Вестерплятте. З тисяч польських жолнєжів, що опинилися на території СРСР, створиться армія Андерса. Та її Сталін терміново відправить воювати в пустелі Африки, бо солдати лишилися вірними емігрантському уряду Польщі в Лондоні. А таке не входило в плани «вождя народів». Постануть ідеологічно антагоністичні Армія Крайова та Армія Людова. З російських прасторів почне воювати Військо Польське, серед організаторів якого була полковник комуністка Ванда Василевська. Після закінчення війни у вже майже комуністичній Польщі змінилися орієнтири. Під диктатом Москви головними ворогами поляків стали українські націоналісти. І привід знайшовся. Старшина Української Повстанської Армії Юрій Борець згадував: «Успіхи УПА на Закерзонні, а головне її політичні успіхи, не могли подобатися кремлівським вельможам. Сталін наказав своїй варшавській агентурі за будь-яку ціну ліквідувати УПА на Закерзонні, або хоч загнати її глибоко у підпілля… Виїхав на Закерзоння віце-міністр генерал Кароль Свєршевський («Вальтер»). Не вдалося йому далеко заїхати. Дня 28 березня 1947 року відділ УПА під командою Командира Хріна розбив відділ генерала і знищив його самого на шосе між Бали городом і Тиснію. У Варшаві лакї Сталіна справили Свєршевському величавий похорон при участі всіх большевицьких урядів, включно з іспанськими комуністами, для яких так заслужився цей міжнародний комуніст».

Тоді ж був розроблений план операції «Вісла». Проти УПА Польща кинула цілу армію. Акцією керували найголовніші агенти Сталіна в Польщі – маршал Роля-Жимерські та Міністр внутрішніх справ Радкевич. Військові операції очолював генерал Моссор, комендант Краківської військової округи, якого в 1951 році засудили до довічного ув’язнення за «шпіонаж» і «змову» з метою повалити народно-демократичний режим у Польщі, Юрій Борець згадує: «Уже на першому етапі «Вісли» виявилася величезна перевага польського війська над УПА. Проти однієї стоні «Біра» (150 чоловік) виступила дивізія корпусу внутрішньої безпеки (КВБ), що на 25 травня 1947 року начисляла 4587 вояків, у тому числі 368 старшин. Загалом же у склад операційної групи «Вісла» безпосередньо входили: 3-тя, 6-та, 7-ма, 8-ма та 9-та дивізії піхоти (разом 15 полків), дивізія КВБ (три бригади), полк саперів (500 вояків), транспортний полк з 310 вантажних авт, 12-й полк піхоти і відділ міліції у складі 700 осіб, літунська ескадра, 4 панцирні поїзди та інші спецпідрозділи. Разом більше як 20 тисяч вояків, не враховуючи відділ місцевої міліції, безпеки і військ охорони кордонів.

Рівночасно й Чехословаччина виставила групу «Тепліце», яка мала 17 літаків та 13602 вояки». І все це проти 2000 упівців. Тобто, всі сили двох держав було кинуто проти цивільного українства. Недарма Юрій Борець запитує: «Чи хтось опише ці події, як московська імперія з Польщею і Чехією винесли вирок на знищення українського життя на наших, найбільш висунутих на захід, українських землях?!».

Саме тоді з подачі Московських провокаторів виникла легенда про «Волинську трагедію». І ось уже майже 70 років Росія постійно пресингує громадськість нагадуванням про «криваві розправи над польським населенням Волині, коли українські «недолюдки» вирізали тисячі жінок, дітей і старих людей». Це щоб самій лишитися осторонь геноциду польського народу. Можливо, злочини росіян це більше зацікавить польських політиків і парламентарів, ніж дії українських націоналістів, які лише 25 років живуть у своїй державі.

«Польське визвольне повстання 1794 року вибухнуло проти інтервенції царської Росії і Прусії, війська яких 1792 року окупували Польщу. Повстання було придушено військами Росії, Прусії та Австрії, після чого відбувся третій поділ Польщі (1795 рік)». Це речення взято з радянського енциклопедичного словника. А ось про того, хто придушив повстання, в ньому не згадується. А це був той, хто мав вже досвід війни з народом. Так, так, ніхто інший, як генерал Олександр Суворов, який перед тим успішно воював проти керівника селянської війни в Росії Омеляна Пугачова. За ці подвиги Суворову й присвоїли звання генералісимуса. У 1792-1793 і 1795-1797 роках Суворов командував російськими військами, розташованими в Україні. А в перерві, у 1794 році вміло душив польських повстанців. Найвищі в світі військові звання так просто нікому не присвоюють. А керівник повстання Тадеуш Костюшко два роки був ув’язнений у Петропавловській фортеці в Петербурзі.

Польське визвольне повстання 1830-1831 років називають Листопадовим посвтанням, бо воно почалося 29 листопада 1830 року у Варшаві. Теж було придушено царськими військами, тим більше, що це була територія імперії. Лірик патріот Федір Тютчев 1863 роко сором’язливо виправдовував кров слов’янського народу ідеалами цілісності Росії:

Так мы над горестной Варшавой

Удар свершили роковой,

Да купим сей ценой кровавой

России целость и покой!

Віковічне російсько-польське протистояння не обійшов і Олександр Пушкін:

Кто устоит в неравном споре-

Кичливый лях иль верный росс?

Славянские ль ручьи сольются в русском море?

Оно ль иссякнет? Вот попрос…

«Славянские ручки», дякувати Богу, не злилися в «русаком море». Мабуть, завдяки й таким демократам, як Олександр Герцен. Він так описував почуття людей свого оточення під час придушення Польського повстання: «Ми раділи кожній поразці Дібича (російський генерал), не вірили невдачам поляків»… А от Пушкін дав відсіч російському інтелігенту:

Ты просвещением свой разум осветил,

Ты правды чистый лик увидел,

Ты нежно чуждые народы возлюбил,

И мудро свой возненавидел…

При крике «Польска не згинела!»

Ты руки потирал от наших неудач,

С лукавым смехом слушал вести,

Когда полки бежали вскачь,

И гибло знамя нашей чести.

Розповідають, що вірш Пушкіна «Клеветникам России» ретельно вивчають нині у російських школах.

Польське повстання 1863-1864 років (так зване січневе) було викликано в Королівстві Польському соціальним і національним гнітом царизму. Воно розпочалося в ніч з 22 на 23 січня 1863 року і незабаром охопило всю Польщу. Повстання дало поштовх для селянських виступів у Білорусі і Литві, знайшло відгук і в Україні. У березні 1864 року царський уряд при підтримці Прусії й Австрії придушив повстання. Після цього Сибір буквально закипів польськими прізвищами каторжників і виселенців.

Ще потрібно згадати Варшавське повстання 1 серпня 1944, яке теж було потоплено в крові варшав’ян і бійців Армії Крайової. А в цей час частини Червоної Армії місяцями стояли на протилежному березі Вісли й вичікували, коли винищать тисячі поляків на догоду політиці «вождя народів» Сталіна.

До цього часу не знайдено ніякого сліду про наказ чи будь-яке інше розпорядження керівництва УПА-Північ про ліквідацію польських поселень на Волині. А от польські й українські історики відшукали наказ емігрантського уряду Польщі в Лондоні Армії Крайовій про знищення українців на тій території. Про це повідомив історик Юрій Шаповал. Причому знайшли наказ не сьогодні, а вже декілька років тому. Він опублікований у спільному польсько-українському дослідженні. Та чомусь так і залишився невідомим польським політикам. А от підюджування провокаторів з Кремля вони підхоплюють з радістю. І зі згоди польського Сейму твердять про геноцид поляків військовими бандерівськими формуваннями. Тим більше, що відділи Армії Крайової розбігалися в сутичках із загонами УПА. А ще ж місцеве населення мордували червоні партизани. Може, вже час досконало розібратися в правді історії, а не користуватися фальшивками московського виробництва? Пора перестати мислити комуністичними уявленнями про світле майбутнє і роль у ньому «вождів народів». Ні царі, ні вожді не замінять розуму і честі сучасників. Тим більше, що й того, хто називав Польщу «потворним дітищем», вже немає на цьому світі. Хоч він і пережив усі комуністичні політбюро.

У Польщі й Україні сьогодні спільний ворог-імперіалістична Москва та її вінценосний карлик. Хіба це так важко зрозуміти? Правда, ще треба відмовитися від фінансових подачок Кремля. Це трохи важче, але можливо. Заради щастя народів.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости мира
ТЕГИ: Россия,Украина,Польша
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.