Українська держава Хмельницького

20 ноября 2013, 09:20
0
872
Українська держава Хмельницького

Формування органів нової влади й адміністративно-територіального устрою Хмельниччини

З початком Національно-визвольної боротьби Богдана Хмельницького починається нова епоха історії України — доба відродження української державності, утворення української козацької держави – Гетьманщини. Швидка організація державного життя на визволених територіях засвідчила, що Національно-визвольна війна відкрила широку перспективу для майбутнього всього українського народу.

       Виконавча й судова влада належала гетьманові, а він, зокрема, скликав Генеральну і Старшинську раду, брав участь у судочинстві, опікувався фінансовою системою, керував дипломатичними відносинами, був головнокомандуючим збройних сил, видавав універсали. На місцях суди очолювали особисто полковники або сотники. Козацьким судам підлягали не тільки козаки, а й міщани та селяни. У містах із магдебурзьким правом діяли міські суди. Окрім того, в Україні функціонували за давньою традицією ще й церковні суди, але їх чинність поширювалася тільки на внутрішні справи православного духівництва. До уряду – генеральної старшини – входили: двоє генеральних суддів, двоє генеральний осавулів, генеральний обозний, генеральний бунчужний і генеральний писар. Двоє генеральних суддів вершили долю усіх справ, що поступали на ім'я гетьмана. Генеральний військовий суд, очолюваний генеральним суддею, часто брав участь у дипломатичних переговорах, а також виконував обов'язки наказного гетьмана. Рішення генеральний суддя виносив одноосібне, лише в присутності писаря. Генеральних осавулів було двоє: старший і молодший (підосавульний). Генеральний осавул (старший) був охоронцем гетьманської булави. Генеральний осавул був найближчим помічником гетьмана у військових питаннях, розслідував тяжкі злочини, брав участь у переговорах з іноземними послами. До обов'язків генерального бунчужного належало берегти і захищати у воєнні часи бунчук — символ гетьманської влади. Під час воєнних дій керував відділами козацького війська. Генеральний обозний, який належав до генеральної старшини, вважався першою особою після гетьмана. Керував військовою артилерією, відав постачанням гетьманського війська, виконував дипломатичні доручення гетьмана, займався розслідуванням особливо важливих справ. Офіційним обов'язком генерального хорунжого була охорона головної хоругви козацького війська. Генеральний хорунжий відав здебільшого військовими справами і в певній мірі був ад'ютантом гетьмана. Цікаво, що за головування Хмельницького всі фінансові справи гетьман контролював особисто, а не генеральний підскарбій.

       Найвищим законодавчим органом держави Гетьманщини стала Генеральна рада, загальна для усього війська. Зазвичай такі ради скликалися для схвалення заздалегідь підготовлених рішень, згодом Генеральну раду взагалі перестали скликати за відсутності такої необхідності. Роль самої Генеральної ради потрохи перебрала Старшинська рада, до якої спершу увійшли лише генеральна старшина і полковники. Трохи згодом до складу Старшинської ради приєдналися представники таких верств населення  як міщани, шляхта та духовенство. Вона розглядала питання починаючи від війни і миру аж до міських привілеїв і смертних вироків: настільки широкими насправді були її повноваження.

       Що ж до адміністративно-територіального устрою, територія Гетьманщини складалася із земель Київського, Чернігівського і Брацлавсього воєводств (за Зборівським договором 1649). Козацька держава простягалася від річки Случ на заході аж до московського кордону на сходу, від басейну Прип’яті на півночі аж до степової смуги на півдні і складала 200 тис.кв.км. Столицею та гетьманською резиденцією став Чигирин, що мав прекрасні природні укріплення; недалеко починалося Дике Поле. На цих землях скасовувався польський адміністративний устрій: воєводства і повіти, замість них створювалися полки. Так у 1649 нараховувалося 16 полків (на Правобережжі – 9, на Лівобережжі – 7 полків). На чолі кожного полку стояв полковник, який або призначався гетьманом, або ж обирався на полковній раді. Територія полку поділялася на 10—20 сотень (іноді навіть більше). Центрами сотень були міста, містечка й великі села. Військово-адміністративну владу на території сотень здійснювали сотники. Існували сотенні військові канцелярії, сотенні суди тощо.

        Магдебурзьке право в козацькій державі здобули міста: Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародую, Глухів, Полтава та інші. Цими містами керували магістрати на чолі з війтами. Запорізька Сі в державі була окремою адміністративною одиницею.

       Для наших пращурів гетьманство Хмельницького відкрило нову добу історії. Залізною волею і невгасаючою любов’ю до Батьківщини Хмельницький створив нову Українську Державу. Становище міщан поліпшувалося адже в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, торгівлею. Хмельницький підняв залишки української шляхти для розбудови країни, перед селянством відкрив перспективи і реалії нового життя. Основним здобутком діяльності Хмельницького стало народження Української держави, і в цьому не може бути сумнівів. Український народ в свою чергу виступив єдиною силою в боротьбі за національне визволення, незважаючи на різні станові інтереси, зажив повним національним життям, усвідомив себе єдиним цілим, відчув себе нацією. І це ще одна безперечна заслуга великого політика, дипломата і полководця Богдана Хмельницького.

Сердюк Максим

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.