Як козаки за море ходили

3 ноября 2013, 23:49
0
208
Як козаки за море ходили

"Гроза морів"

Славні запорожці, мужні вояки в яскравих шароварах, відомі нам з вами ще з серії мультиків « Про козаків».  Знамениті герої – Грай, Око та Тур- уособили собою весь козацький рід, якому, як відомо, нема переводу.  Проте не показані в мультиках конкретні історичні постаті, без яких було би все по-іншому. Покликані захищати рідну землю, боронити її від «південних ворогів», запорозькі козаки змушені були йти не лише у сухопутний бій, а ї у морскький, адже турецько-татарська обитель межувала з Азовським і Чорним морями.

Польский хронікер Мартин Бєльский пише: «Бернард Претвич, староста барський, вартий пам'яті всіх нас, поляків, пустився за ними з невеликим числом козаків і чемерисів, прийшов за ними аж під Очаків, але вже забрані в неволю були на кораблях, везли їх у Кафу на продаж. Плакав, дивлячися на їхню біду, промовляючи: як би я радий був вас вирятувати, коли б міг». Саме тоді була усвідомлена проблема стосовно можливсті перенесення «арени бойових дій» у море.

Виплекані плавнями Дніпра і природним багатством Запорозької Січі, заснованою Дмитром Івановичем Вишневецьким,  козаки добре розуміли всі аспекти суднобудівничої та воєнної справи. Надзвичайно швидкі, свого роду невловимі чайки будувалися загонами з 50-70 козаків. Саме за свою с маневреність ці човни дістали назву річкового птаха. Для будівництва використовували липу, вербу, ситник, яких у районі Дніпра було вдосталь. В морські походи козаки брали із собою окрім самих себе і човна сухий провіант(бо не було змоги варити страву на вогні), воду та зброю(2 рушниці або пістолі, 3 кілограми пороху, свинець і шаблю; крім цього, чайка могла мати до 6 малих гармат-фальконетів з повним боєкомплектом).  Треба зазначити, що чайки були і достатньо великими : 20 метрів завдовжки і 4 завширшки. Як згадує Боплан, чайки мали 2 веслових стерна, на носі і на кормі, обидва в симетрії , що забезпечували високу  маневреність( човни були довгі, тому важко було виконувати повроти, а веслові стерна вирішували цю проблему).

Тактика  виведення флотилії у море теж була дуже цікавою, яка особисто в мене викликала захоплення козацькою кмітливістю : «вночі пущені за течією ріки балки проривали в кількох місцях ланцюги, які перегороджували Дніпро. Турки ж одразу відкривали в це місце вогонь з гармат, докладно не прицілюючись. Переконавшись після якогось часу, що на воді спокій, турки переставали стріляти. Тоді приховані в темряві чайки виходили крізь прорвані місця у відкрите море» (Володимир Іванович Сергійчук, український історик, політик, письменник, професор) . « Зграя чайок» уникала нападу на турецькі воєнні кораблі. Як правило, козаки атакували торговельні судна, щоб визволити галерних невільників та взяти товар. Проте зовсім  уникнути бою з воєнними кораблями неможливо, і козацька кмітливість і тут стає вирішальною : «Оскільки чайка з великою осадкою виступала з води приблизно на 1 метр, то важко було її вгледіти. А ось її екіпаж бачив, що діється на морі, та легко з далекої відстані розпізнавав оснащені щоглами турецькі галери. Після розпізнання противника й схвалення рішення про атаку, екіпаж чайки вправно згортав вітрило та складав щоглу. Старший визначав напрямок атаки і маневрував так, щоб стосовно об'єкта атаки зайняти позицію під сонцем, аби не бути поміченим. За годину до заходу сонця чайки займали позицію на 1 милю від об'єкта атаки і, чекаючи ночі, стежили за ним, щоб не втратити його з поля зору. Близько опівночі за наказом отамана вони швидко наближались до турків і несподівано брали їх на абордаж. Під час бою козаки вели вогонь з рушниць та пістолів» боролися шаблями, ножами і навіть кулаками. Група козаків звільняла прикованих до лав веслувальників-невільників, які приходили їм з підтримкою у подальшій боротьбі з турками. Коли здобували корабель, турків ліквідували, звільняли полонених, брали вартісне майно і зброю, а корабель затоплювали».

Майже всі великі походи на морі і суші очолював Петро Сагайдачний і його соратники. Петро Конашевич-Сагайдачний  домігся збільшення запорозької флотилії,дістав безліч блискучих перемог у  морських походах,розробив особливу стратегію ведення бою. За військовий талант і мужність козаки обирали Сагайдачного гетьманом кілька разів.

Незліченна кількість перемог «козацьких піратів», одержаних над оттоманською флотилією ( що значно перевищує кількість невдалих походів), завойовані прибережжя, спалені кораблі ворогів  змусили розлюченого турецького султана поставити вимогу перед Польщею, аби вона зупинила  козацькі морські походи , тож Польща,невпевнена у перемозі своїх військ, укладає договір:«Розбійники козаки не повинні виходити з Дніпра на море, в краях цісарських (султанських)  ніяких шкод не мають чинити, взагалі якимсь способом вони мають бути знищені, аби більше ані від нас (поляків), ані від козаків не було ніяких шкод, так щоб цісарському флоту більше не було потреби виходити на Чорне море, і ми обіцяємо і зобов'язуємося козаків та їх край приборкати і покарати»( 17 вересня 1617 року у містечку Буші).


Однак «козача потилиця панам ляхам не хилиться», і запорожці, не злякавшись погроз,продовжуюсь вести морські завойовничі походи. У морських походах 1620 року загалом узяли участь майже 1500 чайок, а сутички з турками велися з ранньої весни до пізньої осені.Весняний морський похід 1621 року для запорожців був невдалим, але вже влітку наново сформована флотилія козаків розгромила турецьку ескадру, потопивши 20 галер, а решту змусила втекти. Козаки напали на Стамбул і Галац. У цей час на морі діяла 10-тисячна флотилія запорожців. Також хотілося б відзначити 1624 рік, коли козаки тричі нападали на Константинополь, незважаючи на заходи, вжиті Польщею і Туреччиною, аби не допустити нових морських походів запорожців (спалення значної кількості човнів на Дніпрі.

Як засвідчив де Сезі 12 березня, «козаки на 80 чайках спустилися через Борисфен і висадилися поблизу Кафи, де розгромили це кримське місто і побили багато татар». У його черговому донесенні в Париж 21 липня де Сезі писав, що «в день турецької паски, яка відзначалася вчора, козаки на 100 човнах розгромили велике місто Неокорніє, що зливається з фортом на Чорному морі і перебуває на виду в сераля великого правителя й найближче сюди, ніж. багато будинків, де великий правитель часто проводить час.Козаки пробули понад 10 годин, не втративши жодної людини. В цей час великий правитель був на коні перед своїм сералем, де виставили кілька гармат, і підганяв з відправкою човнів...». Через два тижні, за свідчення київського митрополита Іова Борецького, козаки знову направилися до столиці Османської імперії. їхню флотилію з 102 чайок турецька ескадра. що складалася з 25 великих галер і 300 дрібних суден, намагалися перехопити ще на виході з Дніпра у Чорне море. Однак запорожцям на чолі з майбутнім гетьманом Грицьком Чорним у результаті кількаденних запеклих боїв вдалося прорватися.


Перша чверть XVII стала апогеєм слави козацького флоту. Українські історики називають 1613 – 1620 роки героїчною добою козацьких морських походів. Де козак, там і слава!

Славне минуле, яке бачила і відчувала наша з вами земля, не може не заслуговувати на повагу і захоплення  нащадків. Чи не чудо – знати, що в тому самому морі, де ми відпочиваємо влітку, колись велися запеклі бої? 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.