Торгівля швидкого реагування або щоденник з забутої площі Островського

31 октября 2013, 13:14
Керівник МГО "Ідейна варта", волонтер Української гельсінської спілки з прав людини, незалежний журналіст
0
194

Здається, що якщо б Микола Іванович окинув оком площу, названу його ім'ям у Дніпропетровську, йому б миттєво стало «мучительно больно».

     Обабіч її розкинулися «наливайки» середньої руки, ломбарди, контори на кшталт «Рога і копита», пересувні точки, де хтось торгує чимось. Чомусь. А в самому центрі, неначе натяк на цивілізацію, стирчить відреставрований McDonalds і тішить мій втомлений погляд. І поруч із цим досить дивним набором, який викликає зловісні передчуття, розташована одна з найкращих середніх загальноосвітніх шкіл міста — школа №1. Місце, яке до цих пір навіює лише самі теплі спогади, хоч і залишив її в далекому минулому. Саме тому я впевнено вирушив туди, щоб звернути увагу правоохоронців на зухвале порушення статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення із міркувань убезпечити учнів.

15 жовтня 2013 року. Днями телефонував колега. Каже: бачив таке. Ішов сучасний школяр із досить сучасним телефоном. Проходячи повз точки, де з давніх давен торгують перекупленим (а іноді, як кажуть в народі, і тричі модифікованими) мобільними телефонами всупереч законодавчим нормам, він буквально опинився у колі комерсантів в спортивному. Проте здоровий глузд виграв, і вислухавши перелік послуг, які надаються «по шурику и без обмана», відсахнувся, похапцем заховавши свій апарат якнайдалі. І ось, 15 жовтня, вхопивши свою не досить компактну але серйозну камеру, я виїхав на місце. Мета була простою: зафіксувати номери автомобілів, з яких торгують, і звернутися по допомогу до правоохоронців для складання протоколів. Сказано — зроблено. Тим паче, що торгівля проводилася безпосередньо біля виходу із школи з автомобілю «ВАЗ» білого кольору. Коли ми вже трошки зафільмували, побачили щирий інтерес в очах декількох представників спортивної спільноти. Отже про всяк випадок зазирнули в лінійне управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті (неподалік). Там у неформальній бесіді нам повідомили, що за належністю маємо зателефонувати до РУВС Кіровського району. «Вы из Киева? Так разберитесь наконец с тем, что здесь происходит. Из-за этого рынка и так множество заявлений, а все безрезультатно. Очевидно, кому то он интересен» - сказали нам. Залишивши колегу чергувати біля «ВАЗу», телефоную за вказаним номером. Обіцяють надати підтримку у вигляді наряду патрульно-постової служби. ППС прибула досить жваво, так само жваво зник в невідомому напрямку і «ВАЗ». Коли я знову опинився на площі, вона перетворилася на кол-центр. «Пакуемся, Миха звонил.» - почулося десь праворуч. І після, організованою колоною, торгова процесія рушила геть. «Они всегда так, только нас увидят — закрывают машину. А потом говорят, что это — частная собственность, и тут мы бессильны» - поділився наостанок міліціянт.

18 жовтня 2013 року. На цей раз вже працюємо з сюжетом. В нас є начебто школяр, який виходить із школи і намагається збути свій телефон. Бесіда фільмується на камеру мобільного телефону, отримуємо матеріал для звернення до компетентних структур. Тим паче що під школою тепер стоїть тяжка артилерія у вигляді «Газелі», білого кольору. Фільмуємо, все проходить досить спокійно. Ніхто нікого не боїться, на відео видно — вони впевнені у собі. Мабуть, тому що «Миха позвонит»?

25 жовтня. Фініта ля комедія. Телефоную 102, представляюсь, кажу — на площі розгорнулась нелегальна торгівля, просимо сприяти складанню протоколів за статтею 160, у розмові згадую досвід 15 жовтня. Обіцяють вислати авто. Встигаю допити каву, трохи потеревенити з подругою, і на трамваї! доїхати до площі. Тиша. «Газель» проте на місці. Знімаю біля ломбарду, щоб не побачили. Знову телефоную 102 і ховаюсь у нетрях школи. Досить скоро отримую вхідний виклик . Кажуть, вже на місці. Виходжу із камерою наготові і тут.. Вірно. «Газелі» ніде немає. Підійшов до службового авто, де стояв невідомий «понятий» і спілкувався з одним з міліціянтів. Чесно, був настільки розгублений, що забув запитати, хто він. Дещо з бесіди вдалося зафільмувати. В присутності правоохоронців вищезгадана особа розповідала мені, як маю діяти і жити. «Люди торгуют, как могут. Что вы лезете?» - запам'яталося. Не треба шукати безвихідь там, де банальний розрахунок і обман. Де у тих, хто у відчаї віддає останнє, за безцінь купують телефони і перепродають подорожче. Спекуляція і шахрайство почувають себе впевнено на забутій площі. Міський голова вже заявив виданню «Коментарі», що його непокоїть дана ситуація. А поки хтось непокоїться, ми передаємо пакет документів до міської ради і міліції.


Сергій Дяченко, голова МГО "Ідейна варта", волонтер Української Гельсінської спілки з прав людини, учасник програм "Transparency International Україна"
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.