Про Альон і Антонів

16 октября 2013, 07:33
0
262

нічого поганого проти цих імен не маю) Так уже склалось( Прошу зрозуміти і пробачити.


    Частенько можна почути від багатьох людей про те, як у нас погано живеться. Здається не відмовляють собі у подібному "задоволенні" ані вчителі, ані двірники, ані юристи з пожежниками, навіть славні хлопці у мундирах з написами "МВС" та "міліція" теж жаліються.

  З "О Боже" і "як усе погано", дискусія переходить у більш консруктивні форми. І праведний гнів падає то на казначейство, то на президента, то на інші владні гілки і чинуш.

 Деталізовано, мова йде про "погану" владу і супроводжується низкою нелітературних слів та синонімічних рядів, у яких терміологія на зразок ЛГБТ чи небагатозначні шансонні пісеньки виглядали б дуже навіть респектабельно і прогресивно.

 Однак, таке враження, що Ми вміємо тільки балакати і скиглити(владно-літературний стиль азірівка - скігліті) і... і все.

 це й У(у)се що ми вміємо.

 Подвиг, чин, дія  - це абсолютно не властиві нам якості, ба більше, ворожі.

 Хоча остапа понесло, не варто подібних "осоружних" слів навіть і вживати, нам знати їх не варто. Адже, ми не спроможні раз у рік на дві годинки вийти на якийсь мітинг, маніфестацію, похід, щоб захистити свої права чи взагалі сказати своє слово.

 Куди там більше..

 Нам абсолютно все одно.

 До речі варто покласти край нашим стражданням та ініціювати референдум з вимогою визнати терміни "боротьба, подвиг, ідея, чин, змагання, патріотизм, захист прав тощо" як такі, що дискримінують та принижують Нашу, українську честь та виключити їх з обігу, принаймні 99,9%. громадян України спатимуть спокійно.

 Термін "героїзм", на мою думку, варто визнати взагалі ексремістським. За вживання цього слова саджати на років 10 без права помилування.

  Підсумовуючи, варто зазначити, що нація це дзеркало влади. Яка вона, такий президент, уряд, міністри і ще усіляка там нечисть.

  Коли 24-річна Альона , ходить з калясочкою і всім розовідає як важко у нас прогодувати дитинку, та ще й виплати затримують, а 40-річний дядечко Антон, слюсар третього розряду, нарікає що зарплату не видають на заводі, а інші дискурсанти їх підтримують і слухають це сльозливе "мило", мені хочеться сміятися.

 Бо таж таки  Альона у юності знаходила час на вечірки і тусовки, часто помічалася у дорогих автівках і любила читати Сосюру по вечорах, а пан Антон неодноразово виділявся непересічними філософськими поглядами на життя і оповідками про амурні походеньки свого заробітчанського минулого, не забуваючи усіх присутніх повідомити "хто, коли, кому і як щось там дає, чи не дає" , особливо після чарки третьої-четвертої ще з молодості.

 Але от що я помітив, таких Альон і Антонів мільйони, у більшій чи меншій мірі(далеко не всі такі харизматичні..). І, коли їм туго усе скидають на владу і діляться як там в інших країнах живуть, які дороги і як усе можна виправити, дають рецепти політичні, діляться перспективами розвитку,  поради одне одному щодо різних політичних персон, а далі -  знову клянуть нечистивців з банкової і грушевського.

 Закінчується праведний гнів оплакуванням нереалізованих можливостей старих Антонів звідси втекти(емігрувати), молоді ж люди навпаки рясніють ентузіазмом й недвозначно, підкреслено-бруатально з нелітературним вмістом слів виражають впевненість чи бажання все таки терени НЕньки покинуть.

  Ви знаєте у такі моемнти відчуваєш себе свідком чогось незвичного, якогось переродження. Люди, які з роду-віку  не цікавились політикою, не захищали свої права, голосували за усіляку політичну єресь, чи взагалі не проявляли жодної політичної чи громадської активності навіть на теренах власного будинку, продавали голос за 100 гривнів,  в миті затримки зарплат чи соцвиплат, проїзду по астероїдних українських дорогах, зстрічі з лицарями правопоядку або чиновницьким цехом, стають переконаними націоналістами, політологами, борцями і знавцями політичної кухні.

Потім це проходить до наступних аналогічних подій. і знову повторюється. без жодних, ані найменших дій.

і так по колу. Ну, взагалі то це нас по колу. Але не варто перейматися Ми  відображення тих, що нами керують, тому зціпивши у ейфорійні усмішці зуби варто спробувати отримувати задоволення.

Хоча, мабуть ми таки його отримуємо, коли на справжні дії нас не вистачає.

P S знаю що є  багацько активних людей і сам таких вдосталь знаю, та все ж більшість мяко кажучи інертна і пасивна. Мабуть це Наша карма, все-таки "п'діти не мішки носити".  А перше ми робити вміємо, мабуть досконало, а  ще й як витончено.

успіхів.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: политика
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.