Пуд солі. Бочка кави.

3 октября 2013, 19:48
Письменник. Філолог. Юрист.
0
317

Щоб пізнати людину в наш час, не треба їсти пуд солі – достатньо випити бочку кави.

Раніше казали: «Щоб пізнати людину, треба пуд солі зїсти разом!»

Пуд солі – цілих шістнадцять кілограмів. Здається, це багато. Тим більше, що раніше сіль була в дефіциті, то при приготуванні їжі вживали її дуже економно.  Тепер все не так і хто любить солоненьке, то за якихось сім - десять років може запросто оприходувати той пуд й оком не мигнути. І не обовязково при цьому з кимось тусуватися постійно. Та й сумнівний це в наші часи вираз – навіть якщо ти живеш під одним дахом з людиною десять років, ви їсте їжу з одного холодильника й навіть спите в одному ліжку – можете одне одного не знати. Не ділитися сокровенним, не говорити про наболіле, не виявляти ні найгірші, ні найкращі риси характеру. Люди живуть у власних світах і тільки іноді присилають одне одному мессіджі: з сусідньої кімнати в кухню через соцмережу: «Постав чайник. Чайку схотілося.» Або з балкону смс: «Принеси попільничку. Забув, а вже курю.». Або просто записку на кухонному столі рано-вранці: «Я вже пішла. Їжа в мікроволновці – розігрій собі.» Але, погодьтеся, щоб пізнати людину, потрібна якась динаміка, драйв, реальне спілкування врешті-решт…

Існує й інша проблема у тому, щоб пізнавати людину, пожираючи з нею разом пуд солі. А саме: хто зараз харчується вдома? Йдучи рано-вранці з дому, люди пють каву з автоматів, або заїжджають на Макдрайв. Лопають вранішній бутерброд в офісі, запиваючи розчинною бурдою. Обідати йдуть в корпоративну столовку, або замовляють піццу через інтернет, або бабулька приносить офісні обіди. І люди поглинають те їдло, запиваючи літрами кави. Ввечері хтось з колег пропонує: «А ходімо в боулінг чи пограти в мафію!» І ви їсте роли-суші-такі-макі в якомусь розважальному центрі й запиваєте те алкогольними коктейлями, шліфуючи каппучіно, латте, американо…

Таким чином, що? Ти зовсім не знаєш тих, з ким живеш, з ким мав би зїсти пуд солі. Але знаєш найменші подробиці, до кольок у шлунку, про тих, з ким випив бочку кави.

Кава – це привід до спілкування. Кава – робочий процес. Кава – спроба звільнити голову від думок, в моменти, коли мозок від напруги закипає. Кава – пахне коханням, дружбою, сексом… Чи навпаки: кохання, дружба й секс пахнуть кавою?

Тож, щоб пізнати людину в наш час, не треба їсти пуд солі – достатньо випити бочку кави.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.