Імператив Донцова. Частина 7

2 октября 2013, 18:17
голова громадської організації "Інститут суспільних ініціатив", юрист
0
151
Імператив Донцова. Частина 7

«Там, де заламується в нації її агресивний характер, заламується рівночасно й запал до оборони своїх прав» (Д. Донцов).

Чи не найдражливішим питанням залишається ставлення Д. Донцова до італійського фашизму та німецького націонал-соціалізму, адже деякі дослідники, знаходячи в міжвоєнній публіцистиці мислителя схвальні відгуки на адресу Муссоліні чи Гітлера, вважають це за достатню підставу оголосити Донцова ледь не українським фашистом чи нацистом.

Такий підхід не відповідає засадам об’єктивності і науковості, а радше слугує відображенням традиційної інерції совєтської, та й постсовєтської науки «легко й невимушено» вивішувати ярлики або ж вперте небажання зняти раніше навішені (що, очевидно, можна пояснити нехіттю визнавати і – що важче – виправляти власні помилки, часто породжені упередженістю та тенденційністю думок). Так, наприклад, на сторінках «Де шукати наших історичних традицій» (1938) знаходимо: «А всім противникам «зоологічного націоналізму» Гітлера чи Муссоліні радимо прочитати слова одного з найбільших людей, якого видала наша земля: «всі народи боронять життя своє і свободу: і звірі, і птахи роблять те саме. На те Бог дав їм зуби і пазурі»… В грудні минулого року (1937 – А. Т.), відповідаючи на погрози «Нью-Йорк Таймс»-ів тоталітарним державам, проти яких з'єднаються «демократії обох півкуль землі», Муссоліні писав в «Попольо д'Італія», що: «американські часописи помиляються, бо вони не знають, мабуть, історії, що в боротьбі поміж золотом і залізом, все перемагає залізо»… Чи не виглядає немов плагіат з нашої “Милості Божія”?» (Донцов Дмитро. Де шукати наших історичних традицій; Дух нашої давнини. – К.: МАУП, 2005. – С. 87, 102).

«Будь я італійцем, я, звісно, був би повністю з вами від початку й до кінця вашої переможної боротьби пристрастей і апетитів ленінізму… Ваш рух зробив послугу всьому світу» (звернення до Беніто Муссоліні, прес-конференція у Римі, 1927 рік). Автор цього висловлювання – не Д. Донцов, а… сер Уінстон Черчілль (цит. за: Уинстон Черчилль. Афоризмы. Составитель Криницкий Ю. А. – Х.: Фолио, 2010. – С. 48). Навряд чи комусь повернеться язик назвати Черчілля британським фашистом (цього ніхто й не робив), хоча найвидатніший британець в історії Об'єднаного Королівства (за результатами голосування співвітчизників) свого часу, у 20-х роках ХХ століття, висловлював значно глибше захоплення постаттю дуче, ніж «навіть» Донцов. Проблема, очевидно, в тому, що потрібно було мати геніальну політичну інтуїцію, аби розгледіти в Муссоліні майбутнього тоталітарного вождя на зорі його приходу до влади. Що вже казати про Гюнтера Граса (напередодні 80-ліття зізнався про належність до загонів Ваффен – СС), Умберто Еко (зізнався в участі у фашистській організації для підлітків), Езру Паунда та Кнута Гамсуна (в перші післявоєнні роки кинуті за грати), Мартіна Хайдегера, Луї – Фердинанда Селіна, Лені Рифеншталь… Але слід віддати належне серу Уінстону: він розгледів усю зловісну суть режимів Муссоліні і Гітлера набагато раніше не лише за Донцова, а й за усіх провідних європейських політиків – адептів ганебного «умиротворення» («Миротворець годує крокодила, сподіваючись, що той з'їсть його останнім»), і зайняв безкомпромісно ворожу позицію до фашистського і нацистського режимів: «Соціалізм поганий, джингоїзм (експансійний воєнний шовінізм. Слово виникло як жаргонне з англійської пісні 1878 року щодо російської політики на Балканах. – А. Т.) ще гірший, поєднання же обох дає фашизм – найгірше віровчення, придумане людиною». Після Мюнхенської змови 1938 року Черчілль сказав: «Британії і Франції довелось вибирати – війна або ганьба. Вони вибрали ганьбу. Вони одержать війну».

Зі «школи» Д. Донцова вийшли письменники Є. Маланюк, Ю. Липа, Л. Мосендз, О. Ольжич, У. Самчук, О. Теліга, О. Лятуринська, О. Стефанович, І. Ірлявський, Б. Кравців, О. Бабій, Д. Віконська, науковці  та філософи Ю. Вассиян, М. Сціборський, Є. Онацький, О. Бойдуник, Р. Єндик, В. Янів, Р. Бжеський (Р. Млиновецький), Б. Крупницький, І. Шлемкевич, О. Грицай, хоча деякі еволюціонували світоглядно і полемізували з ним (наприклад, І. Шлемкевич, Б. Крупницький).

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.