Тікет

24 июля 2013, 21:43
0
193
Тікет

Трохи запеченого світанку в обличчя. Назустріч собі. Сідай у потяг і тікай.

     Ти заходиш у прохолоду вокзалу. Тебе обіймають запахи сумок, та їжі в них, спітнілих мандрівників та фараонівських псів. Собаки, тихо скрегочучи кігтями по до блиску натертій ногами підлозі винюхують, торкаються язиками твоїх гарячих долонь у пошуках ласого пакетика. Ти не оглядаючись на них, та обличчя у синіх мундирах проштовхуєшся ближче до віконця, з завжди непривітними і трохи стомленими жінками. Половина черги змірює тебе поглядом, інша половина демонстративно відвертається. Томлячись в очікуванні, ти вислухуєш пусті балачки, які пізніше ляжуть в основу твоїх байок. Написаних чи розказаних, вкотре повторених, перекраяних і так до кінця недоговорених. Подихи новоприбулих у твою потилицю, роблять нестерпним очікування. Та ти все одно любиш вокзали. Ось твоя черга наближається. Ти схиляєш голову і голосно відчеканюєш числа і місця. Вигрібаєш з карманів папірці, цукерки та сірники кидаючи у глиб каси гроші, аби та сумна і заспана жінка видала тобі перепустку для пересування. Згрібаючи решту, та розпихуючи її по кишенях, ти кидаєш прощальний погляд на гомінливу чергу, бо знаєш доля розкинула з тебе та цих людей преферанс у цій комбінації востаннє. Перевіряєш дати, аби не заплутатись у власних марах та графіку пересування потягів. На порозі, завше забитому усілякими сумнівними особистостями ти запалюєш сигарету, вдихаючи прохолоду чи пекло, із завше притаманним цьому місцю запахом. Він якийсь наповнений очікуваннями з примішками тривоги, але своїми тонкими вправними пальцями працівники вокзалів шифрують ці відчуття у простенькі написи на твоєму білетові. Ти знаєш коли саме, хоча не завжди навіщо. Ти просто сідаєш у трохи подертий вагон і їдеш. У дорозі вже згадуючи про забуті на підвіконні листи, та ключі полишені у ванній. З півгодини прикидаєш, що саме змінюють ці обставини та з рештою замовляєш чай. Поруч з тобою сидять балакучі сусіди й не дуже. Ти виявляєш якусь сумнівну прихильність до тих, чиї губи стулені, а очі приклеєні до вікон. Проблискує натяк на спорідненість ваших душ і невелике бажання заговорити. Про погоду, смак чаю, про болісні відчуття та передчуття, які збуваються. Не питаючи як звати, запросити їх у тамбур покурити? Та ти відкидаєш ці думки, знаючи, що усім не до того. Ти і сам тут, аби помовчати. І потяг несе тебе, перетягуючи на собі страждання і радощі, сумніви та певності полишаючи за собою легкий мрійливий димок. Тобі приносять постіль, та ти не поспішаєш її стелити, знаючи, що не скоро заснеш. Коли дбайлива провідниця вимикає верхнє світло, залишаючи на стелі вузькі смужки тьмяного світла, ти довго споглядаєш як вони рухаються у такт сопінню твоїх сусідів по обставинам. На ранок тебе будить до болі знайомий стукіт чайних ложок по стінках чашок, мов дзвіночки потягу витягують тебе з накрохмаленої напередодні постелі. Ти встаєш, оглядаєшся і дякуєш святим духам потягу, за цілісність власних речей. Непевно крокуєш по вузькому коридору, зачинившись і струшуючи попіл у сріблясту раковину посміхаєшся своєму відображенню у брудному дзеркалі. Це ти, трохи зім’ятий і сонний, але саме ти і досі живий. Пошепки дякуєш залізниці, за подаровану ніч і складаєш записники і книги до своєї сумки. Ти приїхав. Не туди де чекають, а туди, куди ти сам себе закинув. Новий вокзал зустрічає тебе ранковим туманом і низько літаючими птахами. Ти у роздумах, куди податися, з чого почати і куди у разі чого телефонувати. Потім різко розвертаючись ти починаєш бігти, розкидаючи по дорозі потріпані візитівки, стираючи телефонні номери та викидаючи з голови весь той нашарований місяцями непотріб. Ковтаючи заспаними легенями ранкове повітря, ти розумієш, що свобода, це не те що купують та записують на чеках. Це можливість вибору. Це ти. 
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.