Відлуння сирійської війни несподівано дійшло й до України. Як повелося, завжди знаходяться люди, які ладні використовувати чуже горе задля власного збагачення чи піару.
Для таких «воронів», яких все більше знаходиться серед вітчизняних та іноземних журналістів, немає нічого кращого, ніж «викриваюча» публікація щодо «злочинних» дій чиновників – торговців зброєю чи військових лобістів, які «роздмухують» полум’я війни. Як правило, для таких «акул пера» немає ніякої різниці, про яку із конфліктуючих сторін писати, так само, як і немає різниці, від якої із сторін брати гроші за сумнівну «рекламу» опонентів.
То ж участь українських журналістів у цьому «трупожерстві» насправді не дивує, а лише викликає відразу.
Дивує насправді те, що до цієї когорти «падальщиків» вирішив приєднатися «найправдивіший» представник вітчизняної журналістики Мустафа Найєм. Напередодні «борець за чесну журналістику» забігав до депутатів та екс – МЗС-івців із питаннями про нібито незаконне постачання Україною зброї до Сирії.
Дивно лише, чому свого часу не викликала таку зацікавленість у Мустафи діяльність американців у Ісламський Республіці Афганістан, яка, до речі, є батьківщиною журналіста. Мабуть, ані діюча влада розореної країни, ані моджахедські лідери не мали таких коштів, аби привернути увагу благополучного співвітчизника.
Стає зрозумілим, чому повернувшись спиною до свої першої Батьківщини, Мустафа Найєм вирішив повернутися задом і до другої!
Навіщо підтримувати країну, яка ВЖЕ надала йому українське громадянство, забезпечила освітою та можливістю професійно реалізуватися?
Ось і виходить, що, горлаючи про необхідність євроінтеграції України зі шпальт газет та сайтів, Найєм одночасно робить все можливе аби залити брудом міжнародну репутацію країни, особливо не переймаючись достовірністю інформації, яку він оприлюднює!
Однак, знаючи «розцінки» і «моральність» Найєма, стає зрозумілим, чиї гонорари відробляє журналіст та як низько він ладен впасти за чергові 30 срібняків.