Злодійкуватий цербер

15 июля 2013, 19:58
вільний журналіст
0
169

Злодій в погонах

Лихим і тяжким спадком почилого (і геть не в Бозі) тоталітарного Сов'єтського Союзу є нічим не пов'язана з народом зграйка управлінців та орда виконавців її наказів і забаганок. Значний відсоток причетних до влади полюбляють показово хизуватися нагодою визначати і навіть вирішувати долю решти. Аномальні для цивілізованого суспільства зверхнє ставлення до загалу, вкупі з зухвалістю і нічим не виправданою жорстокістю, нині перетворились в ганебну норму.


Згідно задекларованих на папері обов'язків, вимог і норм, органи МВС, СБУ, прокуратури й податкової міліції покликані виключно для здійснення реалізації державної політики в царині захисту прав громадян (платників податків). В дійсності, особовий склад вищезгаданих служб, слухняно, без найменшого докору сумління, стоїть на варті режиму, котрий в своїй суті є сатанинською антинародною структурою. Будь-які, навіть найбезневинніші прояви незгоди і обурення нинішнім свавіллям, трактуються замахом на державний устрій, злочином, й нещадно репресовуються.


Після прийняття під тиском громадскості Кабінетом Міністрів 15.05.09. постанови про заборону діяльності закладів де за оплату здійснюються азартно-ігрові дії (казино та зали ігрових автоматів), про факт продовження їхнього функціонування не писали хіба-що ледачі та вузькопрофільні видання. Цей ненормальний стан речей давав підставу підозрювати захисників системи в матеріальній зацікавленності.


В березні 2012-го року, громадський активіст Микола Єременко звернувся з усною скаргою до керівника Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві Юрія Гладика на факт безперешкодної і геть не прихованої діяльності кількох зал ігрових автоматів на території району. Факт з'яви в райвідділі міліції громадського активіста викликав в очільника районної міліції бурхливе роздратування. Не уникаючи і не соромлячись ненормативної термінології, Гладик заявив:

-В моєму районі такого немає.


Поясненням, чому, і на яких підставах Святошинський район столиці є його власністю, Гладик звичайно ж себе не обтяжив. Проте подальші наполягання Єременка таки дали результат. Довідавшись адресу закладу, Гладик запропонував Миколі в супроводі двох працівників карного розшуку оглянути “місце можливого злочину”. На час прибуття, двері закладу виявились зачиненими, а на стук і вимоги відчинити ніхто не реагував. Біля зачинених дверей тупцювали кілька осіб, котрі нарікали на перервану гру, забуті в залі особисті речі й поведінку працівників закладу. Останні, нічого не пояснивши просто виключили енергію й виштовхали гравців на вулицю.


29-го березня того ж року, розуміючи що апелювання до працівників МВС лише зашкодить справі, гурт небайдужих до долі Батьківщини вдались до показового закриття закладу котрий розбещував душі й грабував слабких й необачних. Присутні на заході журналісти зафіксували гральні автомати, працівника МВС (щоправда в цивільному) який здійснював охорону закладу, відсутність будь-яких дозвільних документів. Викликані нами на місце події працівники Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві прибули за сорок хвилин. Повідомлю, що відстань від зали до самого райвідділу становила не більше кілометра. Певно лише присутність журналістів змусила підлеглих Гладика визнати, що діяльність закладу була незаконною. В часі вимушеного обшуку який здійснювали працівники МВС, в шухляді столу який належав аміністратору було знайдено шприц з жовтою рідиною. Чим була та рідина та кому належала зала й ігрові автомати - невідомо і нині. Кількома днями пізніше, Управління МВС в м.Києві похвалилось викриттям і закриттям в Святошинському районі закладу де здійснювались заборонені азартно-ігрові дії. Про ініціативу громадських активістів в повідомленні скромно замовчувалось.


16.05.12., в тому ж таки Святошинському районі столиці, було здійснено закриття ще одного закладу азартно-ігрових дій. Цього разу, Гладик та його підлеглі відреагували порушенням кримінальної справи. Щоправда не за фактом закриття, а за фальшивим звинуваченням у скоєнні хуліганства та грабунку. Того ж дня, були затримані троє учасників. Не пояснивши затриманим прав, їх відразу піддали фізичним побоям, з вимогою повідомити імена решти учасників, й дати обтяжливі покази відносно організаторів. Наступного дня, був затриманий Микола Єременко, а в моєму помешканні, без жодного дозволу і санкцій було влаштовано обшук, в часі якого працівники Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві підклали, а потім “виявили і запротоколювали” бойові набої та неприналежні мені мобільні телефони. 21.05.12., на дії працівників Святошинського РУ ГУ МВС, мною було подано скаргу на ім'я міністра МВС. Лише наприкінці червня я отримав відповідь з Святошинського райвідділу за підписом Гладика, в якій було безапеляційно заявлено, що “в ході перевірки, викладені в скарзі факти не знайшли свого підтвердження”. Отже, згідно відповіді Гладика, факту незаконного обшуку не було взагалі, проте складений в часі обшуку “Протокол огляду місця події” слідчими таки був долученим до матеріалів порушеної відносно мене кримінальної справи.


13.07.12., я подав до канцелярії Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві “Клопотання” з проханням дати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки. Трьома днями пізніше, а саме 16.07.12., я зателефонував до чергової частини Святошинського РУ ГУ МВС, й поцікавився, яким саме чином моє клопотання буде задоволено. Особа жіночої статі яка відповідала на мій телефонний дзвінок, не відрекомендувалась, проте повідомила, що моє клопотання передано до інформаційного відділу Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві, назвала прізвище Ковалинської Наталі й дала телефон 4248534, за яким я можу її знайти. Зателефонувавши за наданим телефоном, я довідався що Наталя Ковалинська перебуває у відпустці, а моє клопотання з канцелярії не надходило. 19.07.12., бл.15.00., я прибув до Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві й безпосередньо звернувся до працівників канцелярії з проханням повідомити мені про рішення в справі поданого мною клопотання. Працівниця канцелярії яка не також відрекомендувалась, повідомила, що матеріали по моєму клопотанню передані начальнику слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС в м.Києві Сліпчуку Олегу Степановичу. Близько 15.20., я звернувся до нього з проханням задовільнити подане мною 13.07.12. до канцелярії клопотання. Довідавшись про причини мого візиту, начальник слідчого відділу заявив (цитую дослівно) що він “відірве голову” черговому за те що пропустив мене до райвідділу. Згодом, Сліпчук зателефонував до слідчого Управління МВС в м.Києві в провадженні якого на той час перебувала кримінальна справа за фактом закриття ігрової зали й зверхнім тоном облаяв за те що не оголосив мене в розшук. Після того, Сліпчук повідомив мені, що він нічого про моє клопотання не знає, і чути не хоче.


Розумію, що геть не детельний переказ спроб захиститись методами передбаченими чинним на той час Кримінально-Процесуальним Кодексом в декого може викликати втому. Але хіба є нормальною реакція підлеглих Гладчука і його самого на спробу дошукатися правди? Хто дав право так відверто зневажати мою гідність й трактувати мою громадянську позицію злочином?


Попри порушену кримінальну справу, ми не припиняли заходів спрямованих за припинення діяльності зал ігрових автоматів. В жовтні, разом з журналістами, нами було зафіксовано діяльність зали ігрових автоматів біля станції метро “Академмістечко”, в грудні біля автостанції “Дачна”, а фото- та відеозвіти були оприлюднені в ЗМІ. В січні нинішнього року, з моєї ініціативи, в супроводі журналістів телеканалу “ТВІ”, прихованою камерою було зафіксовано продаж заборонених наркотичних препаратів. Лише після цього нарешті ми дочекались реакції. На викладений в мережі Інтернет відеозвіт та телесюжет, відреагували працівники Управління МВС в м.Києві. Супроти двох власників аптек таки порушили кримінальні справи. З вуст рядових працівників Святошинського РУ ГУ МВС доводилось чути жарти, що наша принциповість незабаром змусить Гладика жити лише однією зарплатою.


12.07.13., гурт працівників Святошинського райуправління МВС прибули на базар “Шлях” з метою збору коштів з осіб які здійснюють продаж сільскогосподарської продукції. Свавілля, підкріплене застосуванням насилля звичайно ж викликало обурення. Того дня, біля Святошинського РУ ГУ МВС зібралось спочатку близько 70-ти осіб, які вимагали відставки Гладика й кари його підлеглому який вдався до насилля над жінкою. За годину, кількість протестуючих збільшилась до 300-от осіб.


Наступного дня, коментуючи подію, пресслужба Управління МВС в м.Києві вдалась до спроб виправдати дії Гладика та його підлеглих. Умисне не згадуючи про факт функціонування стихійних базарчиків в підземному переході станції метро “Святошин” та кількох інших місцях, упереджено акцентували увагу виключно на події яка і спричинила обурення громадян.


Я не маю зафіксованих фактів отримання Гладиком хабарів за надання дозволу на діяльність зал ігрових автоматів, стихійних базарчиків, та встановлених без жодних дозвільних документів МАФів. Але факт їхньої безперешкодної діяльності, рівно як й шаленна реакція на спробу припинити їх діяльність, дають підстави підозрювати очільника святошинських нібито правоохоронців в корупційних і злочинних діях. З цієї причини, я долучаюсь до вимог протестуючих звільнити його з посади. Неспроможні дати лад, а тим паче зацікавлені виключно в особистому збагаченні й збереженні нинішньої системі повинні поступитись небайдужим і принциповим. Цього вимагає здоровий глузд й чуття обов'язку перед майбутнім. З тим і переможемо.


Олесь Вахній

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.