Пенсійний Фонд – рудимент соціалізму на тілі ринкової економіки України !?

26 апреля 2013, 20:02
0
391

Як і раніше, громадяни не зацікавлені, а реформатори від держави не запропонували ті напрямки, коли кожний з нас побачить себе та своє пенсійне майбутнє в запропонованих реформах.

 Відповідно до відомостей, наданих в Урядовому кур’єрі від 19 квітня 2013 р. директором департаменту пенсійного забезпечення  Мінсоцполітики М.Шамбіром: -  «В Україні поступово розвивається система недержавного пенсійного забезпечення», зазначено наступне: - Нині на 95 пенсіонерів припадає 100 працівників, які сплачують внески до Пенсійного фонду. Населення, як і в усьому світі, старішає. За прогнозами фахівців, у 2050 році 100 працюючих утримуватимуть 125 пенсіонерів.  Чиновники від держави намагаються відсторонитися від вирішення пенсійної проблеми і перекласти її на плечі громадян за рахунок недержавного пенсійного забезпечення, які нагадують нам до болі славнозвісні трасти. http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mikola-shambir-v-ukrayini-postupovo-rozvivayetsya-/. Але, обґрунтованого шляху виходу із кризи пенсійного фонду, який би був фундаментом майбутнього пенсіонерів та гарантував пенсійне майбутнє громади не знайдено. Такий стан справ виник за тих обставин, що Україна і досі не змогла знайти шлях до забезпечення, гарантування і, найважливіше, зацікавленості громадян у забезпеченні свого пенсійного віку.

Як і раніше, громадяни не зацікавлені, а реформатори від держави не запропонували ті напрямки, коли кожний з нас побачить себе та своє пенсійне майбутнє в запропонованих реформах. Людина повинна будувати та мати важелі контролю і впливу на своє майбутнє. Проведені громадські обговорення більше носять характер галочок у звітах про дії щодо залучення громади до дискусії, ніж реальне отримання напрямків виходу з пенсійної кризи, а форма обробки отриманих висновків, так чи інакше, свідчить або про небажання, або про непрофесіоналізм осіб, які отримали матеріал для аналізу та подальшої імплементації пропозицій в положення пенсійної реформи.

17 квітня 2013 року Верховна Рада України відхилила два законопроекти (№1026 і №1073) народних депутатів України від опозиції, які пропонували відмінити прийняте з 1 жовтня 2011 року рішення про поетапне підвищення пенсійного віку для жінок та збільшення тривалості страхового стажу, необхідного для призначення повного розміру мінімальної пенсії (з 20/25 років до 30/35 років для жінок та чоловіків відповідно). Це свідчить, про невдалі спроби ревізії з боку опозиції у ВР прийнятої раніше реформи системи пенсійного забезпечення громадян України, підтвердили відсутність ясних, чітких і конструктивних пропозицій, як альтернативи прийнятим і викликавши  напругу в суспільстві принципам «Гарантування пенсійного забезпечення».

Крім того,  положення, які були запропоновані «Реформаторами» та внесені  в положення пенсійної реформи, не носили характер системних змін, а лише ознаки деяких покращень, але скерованих у напрямку інтересів  бюджету, і не враховували обов’язковість зв’язку інтересу громадянина та держави, що підтверджує намагання окремих депутатів виправити допущені помилки, але  Верховна Рада України 17 квітня 2013 року відхиляючи  законопроект № 1110 від 18.12.2012 р., поданий народним депутатом України В. М. Литвином, який пропонував поступово, протягом чотирьох років, збільшувати страховий стаж, необхідний для призначення повного розміру мінімальної пенсії за віком, в залежності від віку осіб: для чоловіків 1953 – 1956 років народження до 27 - 33 років та для жінок 1957 – 1960 років народження до 22 – 28 років страхового стажу, підтверджує наш висновок про те, що депутати не бачать виходу з пенсійної кризи, а партійні вожді не можуть вказати шлях куди повинна рухатись пенсійна реформа та економіка держави взагалі.

         Реалізуючи принципи демократії, якими передбачено найголовніше - право народу на вибір та власну участь у побудові свого сьогодення та майбутнього пенсійного забезпечення, що гарантовані державою у загально визнаних договірних положеннях, держава повинна забезпечити інструменти, які ведуть до підвищення зацікавленості громадян у власній участі та надасть поштовх до підвищення зацікавленості громадян в особистій участі у формуванні нової соціальної основи, підвищення почуття власної, особистої  значимості та розуміння прав інших. Такі положення, по-перше: повинні сприяти встановленню розуміння партнерства між громадянином та державою, коли держава не лише «гарантує» щось у невідомому та далекому майбутньому, а допомагає громадянину отримати реальні важелі впливу на своє майбутнє вже сьогодні, по-друге:  дозволять реалізувати розуміння того, що твої права та свобода закінчуються там, де починаються права та свобода інших, а це стосується і відносин між державою і громадянином. Громадянин повинен розуміти, що держава це не є абстрактне поняття, держава, це він сам, і уявлення про можливості утриманської  поведінки тут недоречні.

        Складається враження, що автори проекту пенсійної реформи  відобразили  в її нормах інтереси тих, хто буде управляти цими величезними коштами, які, по суті, повинні належати громадянам і які мають право на отримання прибутку від їх обігу! Відсутність прозорості в процесі обігу коштів та відповідальності осіб, причетних до управління коштами пенсіонерів, несуть за собою всі ті загрози, з якими ми зіткнулися у період дій трастових компаній. Хто з них повернув внески? А сьогоднішня ситуація з дефіцитом бюджету Пенсійного Фонду, яку ми отримали від попередньої влади, нічого Вам не говорить, нічого Вам не нагадує ??

        В черговий раз реформатори спробували усунути державу від її ролі у пенсійній виставі під  назвою «Гарантування пенсійного вкладу» та нав’язати драму «Гарантування пенсійного забезпечення». Ціна питання – розуміння того, що є «вклад», а що «забезпечення» і це є квінтесенція реформи, оскільки за цими поняттями знаходиться новий підхід до  бюджету та будівництво нової філософії, створення умов впливу громадян на своє пенсійне майбутнє.  Ми не бажаємо бути заручниками чергових бюрократів, які вважають себе реформаторами, але закладають чергові прибутки для тих, кого будуть допускати до управління черговим  пенсійним  бюджетом.

Тільки заснування дійсного та прозорого контролю громадян за пенсійними коштами, які належать їм, визнання державою на законодавчому рівні та відповідальність за збереження і недоторканість цих коштів, допоможе державі отримати довіру громадян її інститутам і надасть імпульс підвищенню підприємницької активності, який допоможе подолати хворобу економіки – кризу, а це важливо для будь-якої економіки будь-якої держави, враховуючи  конкретний, природний  інтерес громадян до забезпечення власного сьогодення і майбутнього. Таким  чином, пенсійна реформа - це не лише проблема пенсійного забезпечення та віку громадян, це інструмент побудови нових, більш відповідальних суспільних відносин, інструмент побудови більш відповідального ставлення держави до інтересів своїх громадян і навпаки – громадян до проблем власної держави. Не може бути багатої Держави з бідним народом і багатого народу у бідній  Державі – будь-яка Держава багата багатством свого народу, і це є азбука.

Тобто, проведена реформа Пенсійного Фонду є ні що інше, як спроба реанімації віджилого свій час організму, організму, який функціонував в умовах тотального контролю держави за виробничими засобами,  але цей час минув.

Таким чином, запропонований та реалізований шлях пенсійної реформи є неефективним, це шлях, який призведе до подальшого погіршення стану фінансового забезпечення пенсіонерів в цілому, а в майбутньому – до виникнення нових і нових проблем, а тому  ми пропонуємо розглянути зовсім інший шлях, в якому:

       1. Держава Україна створює Державний пенсійний банк. Банк, який є виключно державним і не підлягає ніякій формі приватизації. Статутний капітал банку дорівнює пенсійному фонду України і систематично збільшується в міру накопичення сум відрахувань на пенсійне забезпечення.  Держава поступово перераховує ці кошти банку, тому що це є кошти пенсіонерів, тобто повертає пенсіонерам їх кошти з правом отримання їх у належний час.

       Приміщень для розташування банку та його відділень більш ніж достатньо, враховуючи, що їх розташування  можливо у приміщеннях пенсійного фонду, який підлягає реорганізації та перетворенню у державний пенсійний банк, про що буде сказано нижче.

       Кожен юний громадянин України з першого дня будь-якої роботи у будь якій установі, підприємстві, товаристві, інше, зобов’язаний відкрити особистий пенсійний рахунок у цьому банку, на який роботодавці перераховують належні найманому робітнику кошти для його майбутнього пенсійного забезпечення. 

       2. Банк не має права на діяльність, яка властива приватнім комерційним банківським структурам з їх ризиком від комерційної діяльності, але може, наприклад, під 100 % гарантію Держави надавати позики державним установам, за необхідності - Нацбанку України під відсотки, узгоджені з Нацбанком України. На зазначені вище кошти утримується персонал банку та його обласні підрозділи. Зароблені кошти частково зараховуються у відповідному, диференційованому  відсотку, на пенсійні рахунки пенсіонерів.

        3. Кожен роботодавець щомісячно відраховує на пенсійні рахунки своїх працівників конкретні відсотки від заробітної плати працівника, звітуючись за проведені розрахунки як перед податковою інспекцією, так і перед працівником. Працівник має право постійного контролю за рухом коштів на власному пенсійному рахунку і ці рахунки індивідуальні. Не може пенсіонер при отриманні власної пенсії залежати від того, чи перераховані роботодавцем всі  належні платежі, чи він «щось там забув». Банк, у свою чергу, повідомляє податкову інспекцію про рух коштів на рахунках. Держава, у свою чергу, гарантує на 100% кожному власнику пенсійного рахунку у пенсійному банку збереження та недоторканість його коштів.

        4. Держава встановлює мінімальний рівень пенсії, враховуючи середню тривалість життя в Україні, на яку, по накопиченню конкретних сум на його пенсійному рахунку, може розраховувати громадянин. Ніхто на має права заборонити громадянину достроково, за власною ініціативою, додатково, крім сум, що зобов’язаний перераховувати роботодавець, перераховувати кошти на свій пенсійний рахунок. По накопиченню на рахунку сум, необхідних і достатніх  для отримання, а це повинно залежати від громадянина - потенційного пенсіонера - конкретного пенсійного забезпечення з урахуванням тривалості життя, він має право на отримання пенсії – незалежно від віку!

         5. Пенсійні кошти будь-якого пенсіонера є його власністю, вони не можуть бути власністю держави, або будь якої державної установи. Держава повинна лише гарантувати недоторканість та збереження коштів. Державний пенсійний фонд з його статутом – це вже анахронізм.

        6. Пенсійний вклад, як і будь-яка власність громадянина, повинен  бути  спадковим. Законодавство про спадкоємність пенсійних вкладів – це є окреме питання, яке, на нашу думку, не повинно створювати проблем для  прийняття у ВР.

        7. Розуміння робітником, службовцем, інше, що пенсійний вклад це є реально його кошти, можливість контролювати надходження коштів на рахунок, зводить до мінімуму інтерес до заробітної платі у конверті.

        Викладена схема є лише частиною пропозиції про реформування системи пенсійного забезпечення, проблеми пенсійного віку, дефіциту пенсійного фонду, інше, вона зменшує можливість махінацій з цими коштами, ліквідує армію службовців, паразитуючих на коштах пенсіонерів і т.д.

         Вважаємо, що подібний, який схематично, за відсутністю необхідності деталізації в межах даної статті, викладений вище підхід до справи гарантування, підвищення заінтересованості громадян у власному пенсійному забезпеченні, не лише усуває вже перераховані проблеми у пенсійному забезпеченні, він усуває дискусії про рівень пенсій, усуває заздрість одних до інших, тому що кожен отримує те, що реально зміг забезпечити собі на старість. Існує прислів’я, що молодість, це є лише  інструмент забезпечення старості.

         Пропонуємо для вивчення запропонованої схеми створити на належному рівні команду фахівців з банкової справи, в галузі права, електронного забезпечення, інше.

        Відкрито, в т.ч. у СМІ обговорити варіанти та пропозиції стосовно прийняття зовсім іншого від існуючого шляху перебудови пенсійного забезпечення.

 Ми, громадська організація, що має за мету захист прав громадян України, з бажанням допомогти в реалізації програми захисту та забезпечення прав українців -  а що може бути прекрасніше?        

 

З повагою до всіх читачів,                                                                                                           Адвокат О.І. Юрченко

 «26 » квітня   2013 року                                                                                                     Голова координаційної Ради

                      ВГО «Союз Солідарності та

Соціальної Справедливості»

solidarnost@transinform.net

globuss@voliacable.com

 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.