Шлях реформування житлово-комунального господарства України

23 апреля 2013, 16:42
Депутат Ніжинської міської ради
0
217

В Україні треба реформувати житлове господарство чим швидше тим краще.

Системи житлово-комунального господарства це – забезпечення реалізації державної політики у сфері надання населенню та підприємствам послуг з постачання води, газу, електроенергії, тепло забезпечення, якісного обслуговування житлового фонду.

Стабільна та ефективна робота системи житлово-комунального господарства – це запорука добробуту місцевих громад та процвітання населених пунктів. Проте переважна частина Житлово-комунального господарства України була створена та експлуатується ще з радянських часів. З того часу жодних змін не зазнавало не лише технічне забезпечення водопостачальння, тепло розподільних чи каналізаційних мереж, але й підхід до надання комунальних послуг монополією на які продовжує володіти держава.

На сьогоднішній день говорити про системний та послідовний підхід до реформування житлово-комунального господарства, нажаль, неможна, оскільки реальна робота органами державної влади практично не проводиться. Досвід проведення подібної реформи в європейських державах свідчить, що важливою передумовою проведення реформування є інформаційно-роз’яснювальна робота з населенням. Адже в сучасних умовах, реформувати житлово-комунальне господарство означає не лише замінити труби, теплотраси, провести ремонт будинків чи озеленення прибудинкових територій. реформування – це підвищення якості надання послуг споживачам через ринкову конкуренцію підприємств, залучення інвестицій для технічного переоснащення житлово-комунального господарства, використання енергозберігаючих технологій, стимулювання населення до створення різноманітних об’єднань для захисту своїх прав: об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Проблематика житло-комунального господарства України має системний та взаємопов’язаний характер. Наразі багато підприємств житлово-комунального господарства є збитковими, а їхні витрати значно перевищують доходи. Це технічні, житлово-експлуатаційні, електроенергетичні та комунальні організації, що фінансуються за кошти державного та місцевого бюджетів, потребують технічного оновлення, виплати заробітних плат працівникам. Причиною такого стану в житлово-комунальному господарстві є відсутність стратегічного бачення подальшого розвитку галузі та використання старих радянських підходів в процесах управління, коли населення сплачувало лише незначну частину комунальних витрат, а решта – дотувалася з державного бюджету.

До початку 90-х років гроші на будівництво нових будинків, проведення капітальних ремонтів, закупівлю комунальної техніки, надавала держава. З суттєвим скороченням державного фінансування, почали зростати борги комунальних підприємств, процес ціноутворення тарифів не був економічно обґрунтованим, що призвело до системного накопичення боргів та перетворення галузі житлово-комунального господарства на збитковий пережиток радянської епохи. Окрім того, мали місце і нецільове використання та розкрадання бюджетних коштів очільниками комунальних підприємств. Отже, слабке державне забезпечення, зростання заборгованості споживачів комунальних послуг автоматично призвело до збільшення боргів самих підприємств: неможливість вчасно сплачувати прийнятний рівень заробітної плати працівникам, проводити технічну модернізацію обладнання. Ситуацію ускладнює той факт, що майже всі кроки з поліпшення ситуації мають характер косметичного ремонту, а не кардинального реформування галузі, що супроводжується відсутністю розуміння сутності процесу реформування.

Модернізації проводяться дуже повільно, можна припустити, за кілька років більшість матеріально-технічного обладнання по всій території України, особливо у великих містах будуть знаходитися у аварійному стані. Наведемо показовий приклад м. Києва, хоча я переконаний у тому, що подібна ситуація характерна для більшості українських міст. З кожним роком у столиці збільшується кількість будинків, які перебувають у аварійному стані, потребують капітального ремонту, а ще краще – зведення на їхньому місці нового житла. Близько 33% ліфтового господарства вже працює понад 25 років, 26% водопровідних мереж – відпрацювали свій експлуатаційний термін, 34% каналізаційних мереж 49% магістральних і 43% теплових мереж – знаходяться в аварійному стані. Значно ускладнює ситуацію і той факт, що до цього часу не була затверджена жодна урядова програма щодо покращення якості питної води, а також утилізації твердих побутових відходів. До того ж відсутні необхідні програми з будівництва нових каналізаційних колекторів, електростанцій та тепло розподільних мереж які дуже необхідні для будівництва та життєдіяльності нових житлових мікрорайонів.Внаслідок матеріально-технічного зношення постачального та розподільного обладнання суттєво знижується якість послуг, що надаються кінцевим споживачам, тобто нам. Проблеми з водопостачанням, опаленням, прибиранням вулиць, своєчасним вивозом сміття є наслідком недостатнього фінансування для закупівлі нової техніки, заміни теплотрас та водорозподільних мереж. Проте незважаючи на низьку якість житлово-комунальних послуг тарифи на них продовжують постійно зростати. Це викликає справедливе незадоволення мешканців багатьох міст, що змушені пересуватися засніженими вулицями взимку, користуватися аварійним громадським транспортом та спостерігати суцільні сміттєзвалища біля своїх будинків.На питання людей: куди йдуть гроші від підвищення оплати послуг, влада не надає жодних економічних розрахунків чи обґрунтувань, а в якості аргументів продовжує приводити загальновідомі факти про підвищення цін на енергоресурси, збитковість комунальних підприємств. Більше того, про яку якість послуг може йти мова, якщо й досі немає загальноприйнятих та визначених стандартів утримання прибудинкових територій та надання послуг.Більшість вищеописаних проблем виникли внаслідок того, що держава суцільно монополізувала ринок комунальних послуг, при цьому не надто дбаючи про якість та рентабельність. У випадку відсутності вибору чи альтернативи, населення все рівно змушене буде сплачувати за послуги навіть в декілька разів завищену ціну, яка зовсім не відповідає якості. Проте відсутність системних дій щодо підвищення якості комунальних послуг з боку держави стимулювала суспільство до пошуку можливостей вирішення проблем власними зусиллями. Мешканці деяких столичних будинків почали самостійно впроваджувати енергозберігаючі технології, встановлювати лічильники на воду, укладати договори на прибирання прибудинкової території та вивіз сміття з приватними компаніями, за власний рахунок проводити ремонти та утеплення під’їздів, благоустрій та озеленення подвір’їв, створюють об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

Досвід европейських держав, що здійснювали реформування галузі житлово-комунального господарства доводить, що успішне проведення реформ можливе лише після проведення інформаційної роботи серед населення для стимулювання створення організації співвласників багатоквартирних будинків. Проведення такої роботи дозволить доступно пояснити людям, що найкращім результатом проведення реформи має стати стимулювання громадської населення будинків, для створення мешканціями об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Що дасть таке об’єднання на практиці? Можливість людей самостійно визначати операторів надання комунальних послуг на умовах чесної конкуренції, отримувати якісні комунальні послуги, самостійно визначати потреби будинків та при домових територій і встановлювати обсяги фінансування. Радянська підхід до управління житлово-комунальним господарством призвів до того, що люди давно ставши власниками квартир і далі продовжують вважати прибудинкову територію, дитячі майданчики, підвали, під’їзди будинків, ліфти – комунальною власністю, яку повинні обслуговувати житлово-експлуатаційні контори. Звідси, і відповідне варварське ставлення наших громад до всього майна, що формально їм не належить. Переважна більшість населення не усвідомлює, що прибудинкова територія чи дитячий майданчик – це також частина житла, яка потребує відповідального ставлення і догляду.Процес створення організації співвласників багатоквартирних будинків в Україні вже розпочався, але нажаль, проходить досить повільно. Причинами цього є нерозуміння більшістю населення переваг від створення організації співвласників багатоквартирних будинків:Це сучасна демократична структура будинкового самоврядування з виборністю керівника та прозорістю використання зібраних коштів, за якої кожен мешканець будинку знає куди і на що будуть витрачені його гроші, оскільки має право особисто приймати участь у процесі розподілення коштів.Учасники організації співвласників багатоквартирних будинків самостійно визначають пріоритетні напрямки фінансування. Після сплати основних комунальних послуг: водо та газопостачання, кошти, що залишилися на розсуд мешканців можуть бути спрямовані на встановлення дитячого майданчика, озеленення території чи ремонтні роботи.Організації співвласників багатоквартирних будинків самостійно підбирає операторів для надання комунальних послуг: вивезення сміття і прибирання території, роботи ліфтів, проведення ремонтних робіт, освітлення подвір’я.Організації співвласників багатоквартирних будинків закріплює юридичне входження прибудинкової території до складу будинку. Таким чином, мешканці будинку можуть контролювати розміщення закладів у своєму будинку, а також не дозволити без їхньої згоди проводити будь-які роботи на прибудинковій території; При створенні організації співвласників багатоквартирних будинків власники квартир стають співвласниками всього багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що кардинально змінює психологію людей: відчуваючи себе співвласником певного майна, людина завжди відповідально ставитиметься. Це стосується як своєчасної оплати комунальних послуг так і належного ставлення до будинку та прибудинкової території.З метою прискорення розвитку організації співвласників багатоквартирних будинків, планується, що з 2014 року буде законодавчо закріплено обов’язок створення таких організацій, особливо у нових будинках. Для порівняння, Естонія розпочала процес створення перших квартирних організацій з 1996 року. Спочатку організації мешканців заключали договори на водо і теплопостачання, послуги з прибирання території та ремонту будинків. Будинки, в яких були створені подібні організації відразу ж облаштовувалися лічильниками води, газу, тепла, а тому мешканці платили кошти лише за реальне споживання, а не за «повітря», а решту – спрямовували у модернізацію будинку та прибудинкової території. Конкуренція приватних операторів сприяла підвищенню якості надання послуг, а співвласники житла отримали право самостійно розпоряджатися коштами та керувати процесами управління домоволодінням.

Депутат місцевої ради м. Ніжина

Багрінцев Максим

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.