Поговорити з Малевичем

10 апреля 2013, 15:15
журналіст
0
379

У галереї «СовіАрт» Анатоль Федірко створив супрематичний діалог із Казимиром Малевичем.

«Я, Анатоль Федірко, не пишу вербальних сумнівних концепцій арт-проектів, я просто відчуваю себе онуком К.Малевича, який мені – студенту Київського державного художнього інституту міг би читати лекції в Києві, 1928 року» - заявив на всю Україну київський художник Анатоль Федірко.

4 квітня, за кілька днів до свого 55-річчя, Анатоль Федірко презентував у галереї «СовіАрт», що на Андріївському узвозі, виставку «Супрематична Україна».

Ремарка: Супрематизм — напрям модерного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку ХХ століття. Зачинателем вважається К. Малевич (народився 1879 в Києві — помер 1935 в Ленінграді). Напрям вийшов від кубізму і футуризму, він знайшов застосування в урбаністиці, плакаті і графіці. Супрематизм, за Малевичем, — це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу. На думку митця, усі зусилля потрібно зосередити на кольорі, формі, фактурі, русі. «Коли зникне звичка бачити в картинах куточки природи, мадонн та безсоромних венер, тоді тільки побачимо чисто живописний витвір» — писав художник в одному із своїх маніфестів.

 Анатоль Федірко над супрематичними картинами працював довго, майже 10 років. Приводом для діалогу з батьком чорного квадрату стала випадкова зустріч у 2006 році, коли художник на горищі 82-річного дідуся у Чернівцях знайшов картину самого Малевича. Тоді він виставив роботу у своїй галереї FedirkoGallery, назвавши проект “Добрий день, К. Малевич».

 Федірко, привітавшись із професором, так і не зміг з ним попрощатися. Всі ці роки двоє художників вели бесіду про Україну, Київ, де народився Казимир Малевич, мистецтво, Шевченка і політику. Аж поки Федірко під впливом Малевича не створив власний проект «Супрематична Україна».

На виставці найбільший ажіотаж викликає портрет Тараса Григоровича Шевченка у стилі супрематизму. Федірко каже, що його Шевченко схожий на портрет, який зображений на купюрі 100 гривень.

Поруч із Шевченком чільне місце на виставці займає перший у світі мандрівний пам’ятник Малевичу. Скульптура у стилі супрематизму виставлялася у Львові, Чернівцях, а тепер прийшла черга і до Києва. За словами Федірка, пам’ятник Малевичу відтворює не візуальний, а духовний образ митця.

А далі, далі чисто живописний витвір, який Федірко шурупами прикурив до стін галереї. Художник пишається, що в галереї йому дозволили розмістити картини просто на стінах, без шнурочків, рамок і так далі. Каже, що таку свободу художники мають лише в PinchukArtCentre і в «СовіАрт».

Та, незважаючи на головну ідею супрематизму, відвідувачі виставки «Супрематична Україна все таки розгледіли реальний світ» у картинах Анатоля Федірка – лани широкополі, прапор України, прапор УПА, німб святості і «повну бездуховність».

Не обійшлося на виставці і без славнозвісного «Чорного квадрату», створеного Малевичем у 1924 році. У Федірка є свій «Чорний квадрат» розміром 106х106см, який він виставив у галереї. Це чорна дерев’яна валіза для малярських інструментів. Малевич  своїм квадратом поставив крапку у візуальному мистецтві – більше ніяких безсоромних мадонн. Федірко ж своїм квадратом почав нову сторінку – цього разу це не напрямок у мистецтві, а початок святкування 100-річчя з дня створення «Чорного квадрату», яке припадає на 2015 рік.

До відома, організація ООН із питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО 2015 рік оголосила роком Казимира Малевича.

Таким чином, виставкою Федірка «Супрематична Україна» Київ почав підготовку до року Малевича. Виставка триватиме до 15 травня. У день закриття «Супрематичної України» ЦСМ «Совіарт» проведе круглий стіл присвячений творчості К.Малевича. А 25 - 26 травня 2013 року запланований перформанс «Повернення К.Малевича в Київ».

 Цікавий факт

Міф художнього інституту : впродовж 1928 року, проф. К.Малевич приїздив до Києва, приходив до інституту і  кожна його лекція для студентів тривала лише  10 хвилин : « Я, професор Казимир Малевич, це моя чорна валіза, ось моя картина -  «Чорний квадрат», (1924р., 106х106см, Державний Російський музей, Санкт-Петербург, Росія) – це безвихідь, «тупик»(рос.),  кінець візуального мистецтва, хто і навіщо, і чому вас тут навчить…»

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.