Зупинись, мить!

Куди всі біжать?

Постійно думаю про те, як неймовірно змінився темп нашого життя. Люди зробили все для того, щоб нікуди не поспішати - винайшли автомобілі, літаки і комп'ютери, але біжать щодня сторчголов, як ніхто до них не бігав. Як розмірено ходили люди вулицями, читали оголошення на дошках і сідали в автобус особливо кидається в очі в старих фільмах. Або подивіться, наприклад, на цю київську кінохроніку 1955-го року. 

Помітили, в якому темпі ходять люди по Хрещатику?

Що ж відбувається тепер? Люди БІЖАТЬ ескалаторами. Навертаються, підіймаються, знову біжать. ЗАБІГАЮТЬ в вагони метро, їх защемляє, вони втискуються і засовуються всередину. Вони кричать в кафе: "Я ПОСПІШАЮ, МОЖНА ШВИДШЕ?". Я розумію, куди теоретично можу бігти я, якщо не виходитиму вчасно. Якщо не підбіжу на Хрещатику, то не зайду в Київраду, наприклад. Або не потраплю на певні конференції з "першими особами", оскільки після того, як вони дістануться пункту призначення, все перекривають і нікого більше не пускають. Але я усвідомлюю, що насправді біжу від вагону метро до ескалатора, бо всі біжать, по інерції. Одного разу я не витримала і запитала хлопця в спортивному костюмі, який ліз по головам: "Ви думаєте, у вас щось важливіше, ніж у всіх цих людей?". Він гаркнув, що в нього "встрєча". Бог ти мій, у всіх нас кожного дня з кимось встрєча. Навіщо ж витрачати стільки зусиль і нервів?

Коли через снігопад понеділок оголосили вихідним, головний редактор попросила попитати людей, чого вони не сидять вдома і куди йдуть. Відповіді були банальні - я найбільше питала старих бабусь, що кудись бігли. Вони для мене взагалі феномен - навіщо вставати о 6-й ранку і їхати з купою торб в метро? Абсолютно всі їдуть на ринок, щоб зайняти першим хороше місце чи що? Ну так от, більшість з них гуляли, або йшли в магазин. А на питання, чого ж вони біжать, казали: "А я не біжу!".

Найбільша для мене загадка - що роблять тисячі людей, які біжать в метро з 15:00 до 16:00. Всі інші години я можу пояснити - з роботи й на роботу, студенти на пари і так далі. Але в цей час? Хто всі ці люди? Кур'єри? Продавці на кардачах? Хто ще? Куди вони біжать?

Одного разу я зробила експеримент і почала ходити спокійним кроком на роботу і назад, пропускати всіх людей в метро і повільно обирати продукти в супермаркеті. Вгадайте, скільки часу я втратила? Рівно 15 хвилин.