Мистецтво полеміки - унікальне. Під час дискусій відбувається пошук істини, і той, хто її знайшов, вважається переможцем. Чи завжди це так? Очевидно, ні. У більшості дискусій, які ми спостерігаємо, опоненти мають на меті перемогу в дискусії як таку, а не знайдення істини, як мало би бути. Проте це не має заважати пошуку істини - дискусія все одно проходить у потрібному руслі, хіба не так? Не так. А в чому ж причина? Що являє собою зараза, яка вкриває дискусію й не дає можливості знайти істину?
Демагогія. Якби її не було, жити у світі стало би значно простіше. Проте вона є, і використовують її кожний день, аби лише перемогти в дискусії та досягти якоїсь своєї мети, починаючи від самоствердження й закінчуючи політичними аферами. Почерпнувши корисну інформацію з усіх джерел, які знайшов, я провів глибокий аналіз демагогії як явища і в цьому матеріалі спробую розглянути її з наукової точки зору: як її використовують та як із нею боротися.
Що таке демагогія? За моїм визначенням, демагогія - використання в дискусії різних полемічних прийомів, які засобом неправильної аргументації створюють ілюзію правоти людини, що их використовує, і призводять до її перемоги в дискусії. Інше визначення передбачає використання подібних прийомів під час виступу перед аудиторією, але я розглядатиму саме перший її тип.
У чому ж криється мета демагогії? Мета демагогії полягає в тому, щоб перемогти в дискусії. У свою чергу, це завдання виконується через досягнення наступних проміжних цілей.
1. Збити опонента з пантелику й добитися його нездатності навести аргументи проти демагога.
2. Дискредитувати опонента в очах аудиторії:
а) змусити опонента виправдовуватися, прийняти бік захисту;
б) спровокувати опонента й змусити його видати себе за неадекватну людину.
Виникає нагальне питання: як боротися з демагогією? Як не дати опоненту непомітно перевести дискусію в бік абсурду й домогтися пошуку істини?
Узагалі засобів боротьби проти демагогії є два. Перший - боротися проти демагогії демагогією. Найчастіше використовують саме цей засіб: такий же нечесний спосіб вести дискусію, як і в опонента. Проте це ніколи не призведе до пошуку істини.
Другий - просто викривати демагогію. Вказувати опоненту на неточність чи неправильність його суджень. Проте слід пам'ятати, що ні в якому разі не можна звинувачувати опонента в демагогії чи підкреслювати, що він веде дискусію нечесно. На цих словах демагог, скоріше за все, вас спіймає та дискредитує за допомогою інших демагогічних прийомів. Просто спокійно вказуйте, яких саме неточностей припустився ваш опонент, але кажіть це так, наче він зробив це не спеціально (дуже часто так воно і є). Але навіть цей, другий, спосіб діє не завжди, якщо ваш опонент - професійний демагог.
Слід відмітити, що не завжди демагогію використовують для поганих цілей. Іноді її використовують і для доведення справжньої істини, якщо не вдається зробити це чесними методами.
Ще один украй важливий аспект. Навіть якщо вам вдалося пояснити, в чому полягає направильність суджень демагога, і "скасувати" дискредитацію своєї особистості, у головах аудиторії все одно залишається слід, який зменшує шанси на те, що вона стане на ваш бік. Навіть повністю викрита й пояснена демагогія вже зробила свою справу на емоційному рівні, і нівелювати здійснений нею ефект - завдання практично неможливе для виконання.
Демагогія - поняття широке. Вона буває різною, тому я пропоную умовну класифікацию, що базується на моїх спостереженнях та елементарних узагальненнях. Демагогія буває трьох типів:
- примітивна;
- класична;
- професійна.
Окремий тип демагогії - неправильна. Це загрози, залякування, прямі образи, шантаж и т. п. Їх можна віднести до демагогії через спільну мету та інші спільні особливості, проте вони не є дієвими, а тому відносяться до неправильної демагогії. Також до неї відносяться помилки при використанні будь-яких інших типів демагогії. Детально розглядати неправильну демагогію сенсу немає, тож перейдемо до визначення основних типів.
Примітивна демагогія - несвідоме використання в дискусії очевидно направильної аргументації для переконання опонента, аудиторії чи навіть самого себе у власній правоті, часто з метою самоствердження. На думку опонента чи аудиторії діє рідко, але створює ілюзію правоти й може призвести до перемоги в дискусії.
Цей тип демагогії використовують усі, у тому числі я і Ви, читач. Як правило, це відбувається несвідомо. Кожен день звичайні люди дискутують між собою на різні теми, і кожному хочеться перемогти в дискусії, тому, навіть не помічаючи цього, люди користуються неправильною аргументацією. Навіть учителька у школі, почувши, що учень забув щоденник, відповідає: "А голову ти свою не забув?" Ця фраза не містить у собі жодних аргументів, але повністю дискредитує учня, не залишаючи йому можливості виправдати себе.
Класична демагогія - свідоме або несвідоме використання в дискусії полемічних прийомів, які неявним засобом неправильної аргументації створюють в аудиторії ілюзію правоти людини, що їх використовує, і призводять до її перемоги в дискусії, у рідких випадках - до зміни думки опонента.
Цей тип демагогії використовують більш-менш досвідчені полеміки. Іноді це робиться достатньо свідомо, а іноді людина, що їх використовує, навіть точно не знає, що таке демагогія. Зазвичай цим типом користуються політики на дебатах, конференціях чи виступах для впливу на аудиторію. Класична демагогія містить типові стандартні прийоми, які довели свою ефективність протягом тривалого часу і, як правило, мають свою стабільну дію. На них демагог завжди може покластися.
Професійна демагогія - абсолютно свідоме використання в дискусії майстерних полемічних прийомів, які засобом неправильної аргументації, вміло замаскованої під правильну, створюють в аудиторії (але не в опонента) ілюзію правоти людини, що їх використовує, і призводять до її перемоги в дискусії. Опонент, як правило, збивається з пантелику й довго не може зрозуміти засобів ведення дискусії демагога.
Якщо людина використовує ці прийоми, будьте певними - що таке демагогія, вона знає. Ними користуються досвідчені демагоги, які з часом удосконалили свою майстерність і тепер використовують демагогію прутко й гнучко, легко контролюючи хід бесіди. Опонент зазвичай не розуміє, чому йому не вдається переконати аудиторію, і губиться у власних аргументах, стаючи остаточною жертвою демагога. (Пам'ятайте: що більше Ви мовчите й даєте можливість говорити демагогу, то більше він перехоплює дискусію у свої руки.)
Настав час перейти до опису прийомів демагогії. Я хочу показати, як саме вона діє, розкрити її сутність. Наводити ці прийоми я буду за наступною схемою: прийом - опис - приклад використання й боротьби. Усі існуючі прийоми перелічити неможливо, але я спробую охопити якомога більше - принаймні згадаю всі, що мені відомі.
Почнемо з прийомів примітивної демагогії, яка зустрічається нам кожного дня. Для боротьби з нею часто достатньо просто ігнорувати випадки її використання, а її розкриття не вимагає серйозних зусиль. Для наведення уявних прикладів припустимо, що ми розглядаємо дискусію між двома опонентами на тему книги, яку вони обидва прочитали. Нехай опоненту 1 (О1) книга дуже сподобалась, а опоненту 2 (О2) - зовсім ні. За дискусією спостерігають двоє їхніх друзів, які книгу не читали. О1 хоче переконати їх, що книга гарна, О2 - що вона погана. Хто з них правий, залишимо прихованим. Демагогічні прийоми я позначатиму "Д", а засоби боротьби - "Б". Іноді більш вдалим варіантом є боротьба з використанням, знову ж таки, демагогічних прийомів. Такі засоби боротьби я позначатиму "Б/Д".
1.) Уникнення відповіді на запитання (примітивні засоби).
Стандартний привід для використання демагогії - нездатність відповісти на запитання належним чином і водночас неможливість прямо сказати неправду.
1.1. Ігнорування запитання.
Не відповідаючи на запитання, демагог переходить до більш зручної для нього теми або продовжує розвивати свою думку. Прийом працює нечасто, адже опонент може сконцентруватися на запитанні так, що від відповіді вже не відвертишся.
Приклад.
О1: Мені подобається, як у книзі розкрито характер персонажів.
О2: А в чому полягає ідея книги?
О1: (Д) Але знаєте, який характер розкрито найбільш вдало? Ні, це навіть не головний герой...
О2: (Б) Будь ласка, не ігноруй запитання й поясни ідею книги.
1.2. Вказування на непричетність питання до справи.
Уже більш вдало, але все ж таки примітивно.
Приклад.
О2: У чому ж полягає ідея книги?
О1: (Д) Це жодним чином не стосується нашої розмови. Ми розмовляємо про характер персонажів і сюжет.
О2: (Б) Ми розмовляємо про книгу загалом. Ідея - важлива складова будь-якого літературного твору, тож, будь ласка, не уникай відповіді й поясни її.
2.) Перехід на особисті речі.
Цей найтиповіший прийом демагогії іноді також використовується замість відповіді на запитання, але є більш загальним і може використовуватися й в інших випадках. Він уводить дискусію в інший бік, залишаючи пошук істини позаду й провокуючи опонента. Не піддавайтеся.
Приклад.
О2: Я не бачу ніякої ідеї в цій книзі. Поясни.
О1: (Д) Хто ж винуватий, що тебе батьки в дитинстві упустили, і ти вдарився головою?
О2: (Б) Будь ласка, не переходь на особисті речі. Ти можеш пояснити, в чому саме ідея? Якщо не можеш, то її немає.
3.) Навішування ярлика.
Цей прийом придумує неіснуючі негативні якості опонента, рідше - перебільшує значення існуючих, і слугує для його дискредитації.
Приклад.
О2: У 15 главі, коли вони потрапили під вогонь кулеметів, вижив тільки Джейсон (припустимо, що Джейсон - єдиний чорношкірий персонаж). Як він міг вижити, якщо там був відкритий простір? Чому саме він? Це нелогічно й неправдоподібно.
О1: (Д) Так ти расист! Якби ти їм не був, тебе б це не дивувало.
О2: (Б) Не навішуй ярликів. Питання в тому, як узагалі хтось міг пережити таке. Якби на його місці був хтось інший, це було б так само неправдоподібно.
4.) Пряме бездоказове твердження.
Констатація "факту", який може бути неправдивим, без будь-яких доказів. Вимагайте доведення, а якщо цей "факт" не констатує щось, а заперечує, логічними аргументами доведіть це.
Приклад.
О2: (Д) У цій книзі немає ніякої ідеї. (Порівняйте з абсолютно чесною фразою: "Я не бачу ніякої ідеї в цій книзі. Поясни".)
Найкращий засіб боротьби в цьому випадку - просто пояснити, в чому полягає ідея.
5.) Посилання на неавторитетні джерела інформації.
Створює ілюзію "доказів" певного тезиса. У відповідь указуйте на те, що цим джерелам не можна довіряти.
Приклад.
О2: (Д) Мій тато неодноразово казав, що цей автор не вміє розкривати характер персонажів.
О1: (Б) А до чого тут твій тато? (Б/Д) У тебе що, своєї думки немає?
6.) Наведення аргументів, не причетних до теми.
Знову ілюзія доказів, хоча й легко розвіювана.
Приклад.
О1: (Д) Попередні книги цього автора були дуже популярними.
О2: (Б) Але це не стосується цієї книги. Це інша книга, на іншу тему й з іншим сюжетом - вона не така, як ті.
7.) Вказування на недоліки опонента (реальні чи вигадані), що не стосуються теми.
Дуже примітивна демагогія; часто навіть за вдалого використання дискредитує скоріше самого демагога, аніж опонента. Діє хіба що на таку аудиторію, яка, так би мовити, не виділяється інтелектуальністю.
Приклад.
О2: Поки ти не поясниш мені, в чому ідея, я не погоджуся, що вона взагалі є.
О1: (Д) Ти завжди був не дуже ввічливою людиною.
О2: (Б) Навіть якщо так, це не змінює того, що ти не можеш пояснити ідею книги.
8.) Вказування, що наведений аргумент не є аргументом, не стосується справи чи недостовірний.
Типово. У відповідь наводьте джерела, вимагайте причин несприйняття вашого аргумента.
Приклад.
О1: Більшість рецензентів оцінили книгу як майстерно написану. (Припустимо, що це правда.)
О2: (Д) Це неправда. А якби це й було правдою, то все одно не мало б ніякого значення.
О1: (Б) Це правда - ти можеш зайти в Інтернет і прочитати рецензії поважних літературних критиків. А їх думка має велике значення.
О2: (Д) Це не аргумент.
О1: (Б) Поясни.
9.) Вказування, що певний факт опонент сам повинен був зрозуміти з аргументів демагога.
Захисний демагогічний прийом. Використовується для прикриття викриваної в даний момент демагогії, проте є не дуже дієвим. Наголосіть на незручному для демагога аргументі.
Приклад.
О1: Ти казав, що рецензії негативні, а особливо серед них виділяється рецензія критика Х. Але виявляється, він оцінив книгу як дуже вдалу.
О2: (Д) Я це й мав на увазі, коли казав, що вона виділяється. Я думав, це зрозуміло. Зате всі інші рецензії - негативні.
О1: (Б) Але не всі.
10.) Повторювання тих самих аргументів/тезисів у відповідь на різні аргументи/питання.
Теж доволі примітивно, але використовується в повсякденні. Повторюйте ваші аргументи й запитання, вимагайте доречної відповіді.
Приклад.
О1: Усі рецензії на цю книгу - позитивні.
О2: Я не зрозумів кінцівки книги. Поясни.
О1: (Д) Усі рецензенти кінцівкою задоволені.
О2: А в чому полягає ідея книги?
О1: (Д) Книга отримала відмінні рецензії - ти що, не розумієш?
О2: (Б) Розумію. А тепер поясни мені сенс кінцівки та ідею книги, будь ласка.
О1: (Д) Достатньо того, що всім рецензентам вона сподобалася.
О2: (Б) Якщо вона така гарна, то поясни, будь ласка, сутність кінцівки та ідею.
11.) Переведення дискусії в безконтрольний скандал у якості крайньої міри.
За допомогою цього захисного прийому демагог уникає поразки в дискусії та зводить її до стану "кожен залишився при своїй думці". Будьте спокійним і повторіть ваш останній аргумент чи питання.
Приклад.
О2: Ти так і не пояснив мені, в чому ідея.
О1: (Д) Знаєш що? Мені це вже набридло! Мені подобається ця книга, і її варто прочитати! І я не збираюся слухати таких, як ти!
О2: (Б) Яких "таких"? Я всього-навсього хочу, щоб ти пояснив мені ідею книги.
12.) Пряма провокація опонента з метою зриву дискусії.
Прийом схожий на попередній. Він теж є фінальною мірою, але має на меті миттєву неочікувану перемогу в дискусії. Дуже примітивний, тому працює лише в повсякденні, але не в серйозних дискусіях. Купуватися на цю провокацію не можна в будь-якому випадку. Скажіть демагогу, щоб заспокоївся, і спокійно завершуйте справу - наводьте свої аргументи, щоб остаточно спростувати його думку й довести свою точку зору.
Приклад.
О1: Критик Х вдало роз'яснив ідею книги у своїй рецензії. Вона полягає в тому, що...
О2: (Д) Тільки для таких, як ти, ці книги й пишуть. Таких, хто готовий слухати підкупних критиків, платити гроші ні за що й "хавати" лайно, яким його годують, бо ти належиш до сірої маси, яка не має мозку.
О1: (Б) У тебе закінчилися аргументи? Чому ти перейшов на образи? Вислухай мене, і я поясню тобі, в чому ідея. Будь спокійнішим і веди себе пристойно.
13.) У кінці дискусії вигляд переможця, незалежно від того, як вона закінчилася.
Цей прийом здійснює пост-ефект на аудиторію й навіть на опонента. За сутністю, слабкий психологічний прийом. Краще всього ігнорувати.
Тепер перейдемо до прийомів класичної демагогії. Боротьба проти неї іноді може бути доволі складною навіть за дотримання наведених на початку цього матеріалу порад. Для наведення уявних прикладів припустимо, що ми розглядаємо дискусію між двома опонентами на тему необхідності введення сухого закону в країні, у якій вони проживають. О1 - за, О2 - проти. Нехай ці опоненти - політики й дискутують у даний момент на дебатах у телеефірі. Припустимо також можливість втручання в дискусію ведучого для зручності прикладів. Хто з них правий, для мого матеріалу значення не має. Я просто використаю їх умовну дискусію для наведення прикладів демагогії (з боку будь-якого з опонентів). Позначення демагогії та боротьби з нею залишаю такими ж.
1.) Уникнення відповіді на запитання (класичні засоби).
Метод боротьби простий. Повторювати запитання, доки відповідь не буде отримана.
1.1. Зустрічне запитання.
У питанні, що поставив опонент, демагог може знайти щось, за що можна зачепитися, й миттєво скласти зустрічне запитання. Інший варіант - не шукати джерело зустрічного запитання в питанні опонента, а просто поставити запитання на іншу тему, при чому зустрічне питання іноді має дискредитуючий або провокуючий характер. Наголосіть на своєму запитанні, яке ви поставили першим.
Приклад.
О1: Чи знаєте ви, як діє алкоголь на мозок?
О2: (Д) А чи знаєте ви, що саме заради цієї дії люди і вживають його?
О1: (Б) То як саме він діє? Вам це відомо?
1.2. Набір слів з теми без конкретної відповіді.
Дуже часто зустрічається серед політиків. Просто вимагайте конкретики.
Приклад.
О1: Чи знаєте ви, як діє алкоголь на мозок?
О2: (Д) Хімічний склад алкоголю дуже складний, але він давно відомий науці. Навіть якщо в цій дії є щось шкідливе, воно в межах норми, тому вживання алкоголю і дозволене. Вплив алкоголю на мозок давно вивчений, але люди все одно його споживають і будуть споживати.
О1: (Б) Але який же саме цей вплив?
1.3. Зведення дискусії до іншої теми.
Може буде продовженням попереднього прийому. Вимагайте від демагога конкретики.
Приклад.
О1: Чи знаєте ви, як діє алкоголь на мозок?
О2: (Д) Його дія вже давно відома науці. Питання в іншому - наскільки люди погоджуються на цю дію. А вони погоджуються й роблять це свідомо. Якщо не можна буде споживати алкоголь, люди не зможуть заспокоїти себе після важкого робочого дня, сварки або ще чогось...
О1: (Б) То як же саме діє алкоголь на мозок?
2.) Побудування невірних причиново-наслідкових зв'язків (класичнi засоби).
Особливий тип демагогії, який використовують досвідчені полеміки.
2.1. Із правдивих аргументів - неправильний висновок.
Найпростіший приклад неправильного причиново-наслідкового зв'язку. У відповідь визнайте правдивість аргументів і в той же час поясніть, чому висновок неправильний.
Приклад.
О1: (Д) Алкоголь знищує нервові клітини, а також після його споживання людина може втратити контроль над своїми вчинками - тому при споживанні алкоголю людина втрачає IQ.
О2: (Б) Ви сказали правду про нервові клітини й втрату контролю, проте це жодним чином не впливає на IQ. Коефіцієнт інтелекту не зазнає ані прямого, ані опосередкованого впливу з боку алкоголю.
О1: (Д) Дайте п'яній людині пройти спеціальний тест і подивіться, що вийде.
О2: (Б) Як тільки людина стане тверезою, вона зможе його пройти не гірше, ніж завжди.
2.2. Із правдивих аргументів можливі декілька різних висновків, але обирається один.
Досить типово, але дієво. Для боротьби з прийомом поясніть, чому саме цей висновок неправильний.
Приклад.
О1: (Д) Алкоголь чинить шкідливий вплив на організм, може викликати залежність. А це означає, що він є наркотиком.
О2: (Б) Наркотики викликають залежність у всіх і завжди, а алкоголь - ні.
2.3. Правдиві аргументи вказують лише на можливість висновку, але він удається за стовідсотковий.
Схоже на попередній прийом. У відповідь наголосіть на відсутності гарантій правдивості висновка.
Приклад.
О1: (Д) Алкоголь чинить шкідливий вплив на організм, а на продажі спиртних напоїв заробляють великі гроші. Тобто алкоголь - це спосіб спеціального одурювання населення, та ще й з заробітком.
О2: (Б) Ви робите поспішні висновки. Це лише чергова конспірологічна теорія, і вона може бути як правдивою, так і брехливою.
2.4. Удавання таких подій, що відбулися одна за одною, але не залежать одна від одної, за такі, що мають причиново-наслідкові зв'язки.
Доволі просто й ефективно. Для боротьби поясніть, чому зв'язок відсутній.
Приклад.
О2: (Д) У 1914 в Російській імперії було видано Сухий закон, але вже в 1923 його скасували. Це говорить про те, що людям потрібен алкоголь бодай у невеликих кількостях.
О1: (Б) Видання і скасування Сухого закону відбулося різними владами. Вони просто мали різні погляди на проблему.
2.5. Створення ілюзії взаємного причиново-наслідкового зв'язку: якщо з першого факту випливає другий, то і з другого випливає перший.
Іноді може серйозно збити з пантелику. Поясніть, що взаємний зв'язок у даному випадку відсутній.
Приклад.
О1: (Д) Сухий закон було скасовано з приходом Радянської влади. Ви - проти Сухого закону. Чи не хочете ви повернутися до Радянської влади?
О2: (Б) Якщо його скасувала Радянська влада, це ще не означає, що будь-хто, хто йому протистоїть, хоче Радянської влади.
2.6. Побудування причиново-наслідкового зв'язку, протилежному реальності: підміна "всупереч" на "завдяки".
Дуже ефективний прийом, якому зазвичай складно щось протиставити. Для боротьби поясніть, у чому помилка вашого опонента.
Приклад.
О2: (Д) Уінстон Черчілль усе своє життя споживав алкогольні напої, і неабиякі. І прожив дуже довге життя. Алкоголь сприятливо подіяв на нього.
О1: (Б) Не варто підмінювати слово "всупереч" на слово "завдяки". Усюди є свої виключення. Та такий випадок один на мільйон.
3.) Концентрація на окремому замість розглядання цілого.
Типовий прийом. Часто базується на вириванні слів із контексту. У відповідь наголосіть на розгляданні цілого.
Приклад.
О1: Алкоголь у великих дозах спричиняє велику шкоду організму.
О2: (Д) Саме так - у великих дозах! А в маленьких він уже не є таким шкідливим.
О1: (Б) Звичайно, але факт залишається фактом. Шкода є.
О2: (Д) Тільки у великих дозах.
О1: (Б) Давайте розглядати проблему ширше. Багато хто споживає його у великих дозах, тож шкода є.
4.) Використання недоречних, але незрозумілих опоненту й/або аудиторії "розумних" слів (наукових термінів тощо) з метою створення ефекту інтелектуальності демагога.
У принципі, прикладу не потребує. За незрозумілості використаних опонентом термінів запитайте в нього, чи знає він їх визначення.
5.) Посилання на не існуючі або узагальнені джерела інформації, а також джерела, що насправді не містять стверджуваної інформації.
Вимагайте джерело у відповідь на цей прийом.
Приклад.
О1: (Д) Вчені стверджують, що в середньому тривалість життя людей, що споживають алкоголь, ледь не вдвічі менша.
О2: (Б) Які саме вчені? Будь ласка, уточніть джерело.
6.) Неявне замовчування фактів, що створюють протиріччя словам демагога.
Демагог може використати аргумент, свідомо заснований на неповній інформації, тоді як розкриття повної легко спростовує цей аргумент, але демагог, використовуючи його, робить ставку на те, що опоненту повна інформація невідома. Якщо це так, цей демагогічний прийом, на жаль, є непереборним, окрім як за допомогою іншої демагогії. Проте може статися, що опоненту таки відома повна інформація, тому цей прийом пов'язаний з певним ризиком для демагога.
Приклад.
О1: (Д) У період, коли діяв сухий закон, споживання алкоголю різко скоротилося. Отже, він мав свою дію, і дію ефективну.
Повна інформація полягає в тому, що в той період люди продавали алкоголь нелегально, і робили самогон, якість якого була не найкращою, і ці випадки навряд чи потрапляли до офіційної статистики. Демагогу це відомо, але він робить ставку на те, що це невідомо опоненту. Єдиний спосіб боротьби - розкрити повну інформацію. Якщо ж опоненту вона невідома, він стає жертвою демагогії й навіть не здогадується про це.
7.) Акцент на якості без урахування кількості або акцент на кількості без урахування якості.
Це, за сутністю, теж неявне замовчування, але окремий його тип. Метод боротьби такий же.
Приклад.
О2: (Д) Ми проводили опитування. Більшість опитаних людей проти цього закону. Значна більшість!
О1: (Б) Але кого саме ви опитували? Тих, хто п'є?
8.) Питання, засноване на неправдивому чи недоведеному твердженні.
Цю демагогію насправді нескладно спростувати - просто наголосіть на тому, що не погоджуєтеся з твердженням, на якому побудоване запитання; але чомусь її зазвичай не помічають, і, якщо вона все ж таки подіяла, опонент дискредитується найвищою мірою.
Приклад.
О1: (Д) Отже, ви вважаєте, що приймати закон, який підніме культурний рівень нашої нації, непотрібно?
(Те, що сухий закон підніме культурний рівень нації, є недоведеним твердженням. Проте, якщо опонент цього не помітить, його відповідь матиме хараткер виправдання того, чому він не хоче підіймати культурний рівень нації. Зрозуміло, як це його дискредитує.)
О2: (Б) Я вважаю, що цей закон не підніме культурний рівень нашої нації, а лише зведе споживання алкоголю в тінь і понизить якість цього алкоголю, що також погано впливатиме на людей.
9.) Приписування неправдивим фактам очевидності й загальновідомості або приписування правдивим фактам загальновизнаної брехливості, спростованості.
Цей прийом має неабиякий вплив на аудиторію. У відповідь спокійно наголошуйте на тому, що це неправда, тільки обов'язково говоріть упевнено.
Приклад.
О2: (Д) Загальновідомо, що алкоголь корисно впливає на тих, хто не є залежним від нього, і це очевидний факт.
О1: (Б) Це не "загальновідомо" й не "очевидно", це неправда. Алкоголь не може мати ніякої корисної дії на жодну людину.
10.) Установлення асоціації:
а) між довірою опонента й/або аудиторії до тезиса демагога та розумністю цих людей;
б) між недовірою опонента й/або аудиторії до тезиса демагога та нерозумністю цих людей.
Цей прийом має ще більший вплив на аудиторію, ніж попередній. Навіть значно більший. Тому для боротьби краще використати протилежну демагогію.
Приклад.
О2: (Д) Я знаю, що ви не дурень, а тому не станете заперечувати, що іноді - бувають такі випадки - алкоголь є необхідним для людини. Уся наша аудиторія - розумні люди, які розуміють хід речей у житті, і тому вони погодяться зі мною.
О1: (Б/Д) Якраз навпаки. Якщо аудиторія - розумні люди, то вони з вами не погодяться. Як не погоджуюсь і я.
11.) Звернення до опонента як до дитини / ідіота / нижчого.
Цей прийом надає можливість демагогу набути образу вчителя, що пояснює щось учневі, або дорослого, що пояснює щось дитині, і виставляє опонента ідіотом. Для боротьби найчастіше допоможе лише обернена демагогія: наводьте контраргумент таким самим тоном.
Приклад.
О2: Я досі не зрозумів, яким же саме чином ви збираєтеся подолати нелегальну алкогольну індустрію.
О1: (Д) Що ж, мені дуже шкода, що ви цього так і не зрозуміли. Але що я можу зробити, якщо ви не розумієте?
О2: (Б) Це дуже сумно, якщо вам дійсно здається, що я єдиний, хто цього не зрозумів. Якщо у вас дійсно є план, то, будь ласка, поясніть нам детально механізм боротьби проти потенційних нелегалів. Люди будуть вам дуже вдячні.
12.) Апелювання до емоцій замість логіки.
Це класика. Вдало використовуваний, цей прийом іноді змушував мене подумки аплодувати демагогу. Просто й ефективно. Без компромісів. Для чесної боротьби проти прийому опоненту потрібно застосувати стільки логіки, скільки можливо. Головне - щоб ці логічні аргументи звучали дуже впевнено, і водночас спокійно. Якщо ви відчуваєте, що в даний момент для скасування власної дискредитації цього буде недостатньо, додайте своїх дрібних елементів демагогії; зокрема, використайте попередній прийом - нехай тон вашого голосу звучить трохи повчально, наче опонент-демагог досі не розуміє деяких елементарних речей.
Приклад.
О2: (звертаючись до аудиторії) (Д) Уявіть собі! Ви вертаєтеся додому після важкого робочого дня, хочете зробити єдине, що допоможе вам розслабитися й відпочити, - трохи випити, аж потім згадуєте, що тепер розслаблятися заборонено законом! На Дні народження, на Новий рік, на інші свята люди збираються разом і сидять, не знаючи, що робити, вони намагаються спілкуватися, але їм невесело! Врешті-решт ви не витримуєте й таки знаходите що випити - і от ви вже у в'язниці! Геніально! Класно, правда?
О1: (Б) По-перше, алкоголь - далеко не єдине, що допоможе вам розслабитися. Замість його споживання краще приділити увагу своїй сім'ї й відпочити разом із ними. По-друге, якщо для людини єдиний спосіб повеселитися на свято - це випити, це вже ознака залежності, а позбавити її людину, якщо вона сама цього не хоче, можна лише насильним методом. По-третє, ті, хто зазнали санкцій за порушення сухого закону, стануть прикладом для інших, і врешті-решт закон спрацює. (Б/Д) Тому - так, ви правий, цей закон трохи має ознаки геніальності.
13.) Констатація недоліків опонента (реальних чи вигаданих), що стосуються теми.
Якщо ці недоліки дійсно стосуються теми, прийом може спрацювати неабияк. Для боротьби з ним можна прямо звинувачити демагога в пошуці ваших недоліків замість використання логіки (це змусить демагога зрозуміти, що його прийоми викриваються, тим самим налякавши його) або розповісти про якусь вашу перевагу, яка цей недолік компенсує.
Приклад.
О1: (Д) У вас немає тих знань з хімії, які є в мене, тому вам не зрозуміти ступінь впливу алкоголю на організм людини.
О2: (Б) Зате в мене є соціологічні й історичні знання, і я можу передбачити наслідки введення сухого закону. І надалі я хотів би попросити вас не шукати в мені недоліків, а використовувати суто логічні аргументи.
14.) Приписування ознак унікального елемента всій множині елементів або приписування ознак множини елементів унікальному елементу, що їх не має.
Якщо певна група людей або предметів чи явищ має якусь ознаку, це ще не означає, що кожна людина, кожен предмет чи кожне явище, що входить до цієї групи, також має цю ознаку. Це лише означає, що більшість людей/предметів/явищ цієї групи мають цю ознаку, але не обов'язково всі до одного. Демагогічний прийом базується на порушенні цього правила. Для боротьби з ним констатуйте це правило, бажано також навести приклади, що йодо доводять.
Приклад.
О2: (Д) Уінстон Черчілль прожив дуже довге життя, незважаючи на споживання алкоголю. І ви ще кажете, що алкоголь скорочує життя?
О1: (Б) Якщо Черчілль прожив, це зовсім не означає, що всім так пощастить. Він - лише виключення, враховуючи справжню дію алкоголю на організм.
15.) Констатація відсутності достатньої кількості аргументів в опонента (як правило, після іншого вдало використаного демагогічного прийому).
Цей простий прийом має характер провокації, яку збоку непомітно. Для боротьби будьте спокійним і запитайте, на які ж аргументи вашого опонента ви не знайшли відповіді. Якщо він наведе якісь аргументи, які ви вже спростували, просто повторіть те, що казали тоді; якщо ж досі повністю не спростовані чи нові, продовжуйте дискусію їх спростуванням за допомогою логіки й забудьте про його провокацію; аудиторія також незабаром забуде ці слова.
16.) Вибір із декількох поставлених запитань найзручнішого.
Один з улюблених прийомів політиків. Для боротьби поставте запитання, на які відповіді не було надано, знову (якщо, закінчивши відповідати, демагог почне хутко змінювати тему, не побійтеся перебити його: це єдина можливість повернутися до поставлених запитань - потім уже буде пізно).
Приклад.
Ведучий: (звертаючись до О1) Скажіть, будь ласка, як, по-вашому, люди відреагують на цей закон і які наслідки він матиме для держави?
О1: Зрозуміло, що багато людей будуть проти, але ті, хто не п'є, навряд чи матимуть якісь претензії. А закон згодом призведе до того, що пити не буде ніхто, отже, з часом ні в кого не буде претензій. (Д) А взагалі мені б хотілося запитати вас...
О2: (Б) Вибачте, що перебиваю, але ви не надали відповіді на друге запитання. Отже, які наслідки, на вашу думку, матиме цей закон для нашої держави?
17.) Ігнорування аргументів опонента.
Для боротьби повторюйте аргументи й вимагайте відповіді на них. Знову ж таки, не бійтеся перебивати.
Приклад.
О2: За прийняття цього закону алкогольна індустрія перейде в тінь і продовжить існувати.
О1: (Д) Цей закон допоможе силою позбавити людей алкогольної залежності. Більше того...
О2: (Б) Вибачте, що перебиваю, але я повторюсь: алкогольна індустрія продовжить існувати, просто тепер уже нелегально. Що, на вашу думку, робити з цим?
18.) Удавання попередніх аргументів чи питань, на які не було надано відповіді, за такі, які вже було обговорено.
Якщо демагогу вдалося втекти від незручних аргументів чи питань, але до них через деякий час повернулися, він може наголосити, що ці питання вже було обговорено раніше, а отже, треба перейти до інших. Просто констатуйте, що на ті аргументи чи питання ваш опонент так і не надав відповіді, тому до них усе ж таки слід повернутися.
Приклад.
Ведучий: (до О1) А як же соціологічні опитування? (Припустимо, що декілька хвилин тому демагогу вдалося змінити цю тему на іншу без надання відповіді.) Більшість людей проти цього закону.
О1: (Д) Ми це питання вже обговорювали. Давайте не будемо затримуватися й переливати з пустого в порожнє.
О2: (Б) Але почекайте, ви так і не надали відповіді на це питання. Будь ласка, конкретизуйте. Ви рахуєтеся з думкою народу? Адже люди не хочуть прийняття закону.
19.) Інсинуація.
Емоційний натяк на недоліки опонента, провокування в аудиторії висновку про ці недоліки. Мета - провокація. Не піддавайтеся, будьте спокійним, ні в якому разі не виправдовуйтеся, а скажіть демагогу, щоб припинив переходити на особисті речі й навів реальні аргументи проти вашого останнього аргумента чи запитання.
Приклад.
О2: Алкоголь може допомогти людині в соціальному плані - інтегруватися в певну спілку, подружитися, змусити вважати себе за свого.
О1: (Д) О, ну так, звичайно. Ви й радий "перетерти", "побалакати за життя", як справжісінький "мужик", так?
О2: (Б) А тепер, будь ласка, припиніть переходити на особисте й наведіть реальний аргумент.
20.) Наведення невірних статистичних і т. п. даних, як правило, з метою видавання бажаного за дійсне.
Виглядає як серйозний аргумент. Тому, якщо ви сумніваєтесь у вірності наведених опонентом даних, кажіть про це й вимагайте джерела.
Приклад.
О1: (Д) Прислухайтеся до народу. За даними соціологічних опитувань, дев'яносто сім відсотків громадян проти цього закону.
О2: (Б) Дев'яносто сім? Що це за опитування і хто його проводив?
21.) Аргументи, засновані на стереотипах.
У відповідь на такі аргументи вказуйте на їх стереотипну базу.
Приклад.
О2: (Д) Ми живемо в країні, де споконвіків любили горілку.
О1: (Б) По-перше, це лише стереотип; по-друге, ви серйозно перебільшуєте, використовуючи тут слово "споконвіків".
22.) Проведення недоречних паралелів, що насправді не є аналогіями.
Ефективний прийом, для боротьби з яким слід зазначити, що демагог порівнює несумісні насправді речі.
Приклад.
Ведучий: (до О1) Чому ми маємо заборонити алкоголь?
О1: (Д) А чому в нас наркотики заборонено?
О2: (Б) Вибачте, але це зовсім різні речі, тому я хотів би попросити вас не проводити недоречні паралелі.
23.) Парадоксальні твердження.
Порочне коло, при якому твердження містить посилання на самого себе. Для боротьби викрийте це посилання.
Приклад.
О1: На мою думку, алкоголь не набагато кращий за наркотики.
О2: Я з вами не погоджуюсь, адже, на відміну від наркотиків, алкоголь не є психоделіком.
Ведучий: А що це означає?
О2: (Д) Психоделіки - це речовини, вплив яких на центральну нервову систему визначається їхніми вкрай психоделічними властивостями, а це є неприпустимим.
О1: (Б) Психоделіки - це речовини з психоделічними властивостями? А можна конкретніше?
(Як видно, О2 в даному випадку використав ще один прийом демагогії - науковий термін, що насправді невідомий йому самому.)
24.) Часова індукція.
Перенесення стану речей з минулого й теперішнього до майбутнього, засноване на запереченні того, що щось може змінитися. У відповідь упевнено наголосіть на можливості змін.
Приклад.
О2: (Д) Сухий закон було скасовано попереднього разу, буде скасовано й наступного, тож навіщо витрачати на це час і гроші?
О1: (Б) Час змінюється, і світ разом із ним. Якщо ми витратимо час і гроші розумно, то закон скасовано не буде. Усе в наших руках.
25.) Перебільшення значення слів опонента й саркастичний розвиток його думки до абсурдної крайності.
Дуже ефективний прийом. Для боротьби з ним назвіть такий розвиток думки безглуздям і поясніть, що ви мали на увазі. Тільки зберігайте спокій.
Приклад.
О2: Я вважаю, що ми повинні надавати людям вільний вибір у питанні споживання алкоголю.
О1: (Д) Гарна ідея! А потім ми надаватимемо такий вибір і дітям! Та чого ж там, давайте й наркотики зробимо легальними - нехай люди самі вибирають, споживати їх чи ні! Класно!
О2: (Б) Приклади, які ви щойно навели, - повна маячня. Споживати алкоголь можуть тільки повнолітні особи, а наркотики завжди будуть забороненими. Проте дорослі люди самі мають обирати, пити їм чи ні.
26.) Обернена презумпція.
Зазвичай, якщо якийсь тезис не доведено, вважається, що він неправдивий. Проте демагог може перевернути все з ніг на голову. Для боротьби з таким прийомом згадайте для нього сутність презумпції.
Приклад.
О2: У вас немає підстав вважати алкоголь наркотиком.
О1: (Д) Що ж, доведіть мені, що алкоголь - не наркотик. Я вас уважно слухаю.
О2: (Б) Доводять, якщо ви не пам'ятаєте, наявність чогось, а не відсутність цієї наявності. Тому коректніше буде, якщо ви доведете мені, що алкоголь належить до наркотиків.
27.) Висування нездійсненних чи несправедливих умов, за наявності яких демагог начебто доведе свою правоту.
Цей прийом створює для демагога образ упевненого в собі. Проте, якщо висувані умови зовсім безглузді, це може його дискредитувати, тому для демагога важливо знайти правильний баланс. Для боротьби відмітьте, що перевірити це наразі неможливо (використайте саме слово "перевірити", щоб указати на те, що немає ніяких гарантій, що демагог дійсно довів би свою точку зору за наявності висуваних умов), а тому доведеться обмежитися дискусією.
Приклад.
О2: Під час дії сухого закону алкогольна індустрія діяла нелегально з не меншим, ніж до того, виробництвом.
Ведучий: Є офіційні підтвердження?
О2: (Д) Поверніть нас з опонентом у минуле, і я йому покажу!
О1: (Б) На жаль, у нас немає можливості це перевірити, тому давайте використовувати факти в рамках нашого часу.
28.) Ототожнювання неприємності, аморальності чи призведення до поганих наслідків тезиса з його неправдивістю.
Деякі аргументи можуть бути неприємними чи аморальними, і це може допомогти демагогу вдати тезиси опонента за брехню, навіть якщо вони правдиві. У відповідь краще всього сказати, що правда буває гіркою, але вона залишається правдою.
Приклад.
О1: Люди, що полюбляють багато випити, - це ганьба для нашого народу.
О2: (Д) О так? А ви скажіть їм це! Як вони відреагують?
О1: (Б) Так, їм це буде неприємно, але це не спростовує того факту, що це правда. Воно так є, незалежно від того, подобається це людям чи ні.
29.) Посилання на попередні поразки опонента в дискусіях на поточну тему.
Насправді цей прийом дуже близький до примітивної демагогії, але потужність сліду, який він неминуче залишає, змушує віднести його до класичних прийомів. Найкраще, що ви можете зробити, - посміхнутися і сказати, що це ще не означає, що істина не на вашому боці, а сьогодні ви зробите все, щоб переконати людей у вашій правдивості.
30.) Компіляція думок опонента зі своїми й констатація часткової правоти обох замість капітуляції.
Коли всі шанси на перемогу в дискусії втрачено, коли стає видно, що вона через певний час гарантовано буде програна, демагог може використати цей захисний прийом і, як і у схожому прийомі примітивної демагогії, замість поразки звести дискусію до стану "кожен залишився при своїй думці". Зрозуміло, що це значно вигідніше за поразку. Якщо ви спростували всі аргументи опонента й відчуваєте близькість до доведення своєї істини, а він переходить саме на такий примирливий тон, зупиніть його й детально розгляньте саме ті його аргументи, які він щойно скомпілював із вашими. Ці аргументи вже були спростовані вами протягом дискусії. Спростуйте їх ще раз, детально все пояснюючи аудиторії. У спалаху впевненості в вашій голові можуть з'явитися нові аргументи - вони ще сирі, не використовуйте їх, інакше демагог знайде серед них рятувальну доріжку. Якщо ж усе зробити правильно, врешті-решт використаний демагогом прийом замість досягнення своєї мети дискредитує самого демагога й забезпечить вам остаточну перемогу.
Приклад.
Аф: (Д) Ви, білі, вважаєте, що розвинутіші за нас, через те що у вашому черепі якісь там ямочки більше. Учені давно це спростували - ці ямочки ніяк не пов'язані з розвинутістю раси, а наука, яка їх вивчала, - френологія, - повністю спростована. Ваша концепція вичерпала себе.
Єв (Б): Мені прекрасно відомо про те, що френологія - псевдонаука, і я ніколи не керувався нею. Мої аргументи зовсім в іншому, тож позвольте мені їх пояснити.
7.) Приписування опоненту прихованих мотивів (реальних чи ні) прибічництва своєї концепції.
Людина і справді може бути прибічником своєї концепції через причини, які вона приховує, але це ще не означає, що ця концепція невірна. Та спробуй це доведи аудиторії, яка щойно про ці мотиви дізналася. Дискредитація гарантована. Щоб зробити її лише частковою, використайте наведений нижче приклад.
Приклад.
Аз: (Д) Я знаю, чому ви так ненавидите азіатів, пане афроамериканець. Колись ваш батько працював на азіата, а той його кинув. І з тих пір ви ненавидите всіх азіатів разом. Але не всі ми такі, і, якби ви могли це розуміти, то давно б перестали щось доводити.
Аф: (Б/Д) Я б хотів сказати три речі. По-перше, випадок із моїм батьком жодним чином не стосується моєї позиції - у мене інші аргументи. По-друге, я не ненавиджу азіатів, а вважаю їх менш культурними. По-третє, навіть якщо в мене і є якісь особисті причини моєї позиції, це ще не означає, що ця позиція неправильна. Повторюся - у мене є свої аргументи.
8.) Підміна понять.
Використовується для визнання якоїсь позиції демагога правильною за замовчуванням і доведення на її основі певного тезиса. Для вдалої боротьби з прийомом важливо вчасно визначити підмінене поняття й закликати замінити його на правильне. Не бійтеся перебити.
Приклад.
Єв: (Д) Усе могло би скластися по-іншому, але, на жаль, в американській громадянській війні перемогла погана сторона. Інакше зараз би були Конфедеративні Штати Америки. І це призвело б...
Аф: (Б) Вибачте, але з чого ви взяли, що Північ - це погана сторона? Вона виступала проти работоргівлі, а це насамперед стосувалося негрів.
9.) Некоректна дискретизація.
Невірна, вигадана класифікація варіантів множини, об'єднання чи розділення їх за невірними ознаками. Для боротьби вкажіть на те, що об'єкти, явища, люди або про що йде розмова - об'єднані чи розділені неправильно.
Приклад.
Аз: (Д) Раси можна розділити на дві групи: світлі - білі й азіати, які розвивалися протягом тисячоліть, і темні - негри, розвиток яких затримався в часі.
Аф: (Б) Ви неправильно класифікуєте раси. Кожна з цих трьох рас - окрема, і ділити їх на світлі й темні не можна.
10.) Удавання нейтральних чи позитивних якостей опонента за негативні.
Цей прийом доволі ефективний у будь-яких випадках, а у відповідь на нього треба, по-перше, вказати на світлий бік зазначених власних якостей, а по-друге, попросити не відволікатися від теми розмови. Такий метод боротьби має спрацювати на достатньому рівні.
Приклад.
Єв: (Д) Ви, пане азіате, занадто багато аналізуєте. Вам не властивий простий шлях виведення висновків. А на кожне питання відповідаєте одразу, навіть не подумавши. Який же з вас аргументатор?
Аз: (Б) А чи не думали ви, що глибокий аналіз допоможе точніше зробити висновок? І що я відповідаю одразу, тому що мені вже є що відповісти, тому що я встигаю придумати відповідь? Але давайте не будемо відволікатися на чиїсь якості чи недоліки й продовжимо розмову за темою.
11.) Вигадування абсурдних аргументів, які нібито використовує опонент, і їх спростування.
Вплив цього прийому на аудиторію може бути фатальним, а пояснити, що ви таких аргументів не використовували, досить складно. Тим не менше, це єдине, що вам залишається робити - пояснювати, що ви не казали такого.
Приклад.
Аф: (Д) Коли я слухаю вашу позицію, мені стає смішно. Білі впевнені, що розумніше через колір своєї шкіри, тому що в них більше меланіну. Але меланін жодним чином не впливає на інтелект - це лише пігмент. Ви кажете, що чорні не придатні до життя. Але ми, африканці, проживаємо у значно жорсткіших кліматичних умовах, ніж ви. Ви називаєте нас агресивними, але це ви в минулому займалися дискредитацією нас, а не ми - вас. То як я можу вас слухати, коли ваші аргументи до смішного абсурдні?
Єв: (Б) Мені цікаво, звідки ви дістали ці аргументи. Я ніколи не вказував на меланін, не вважав вас непридатними до життя або ж агресивними. Такі аргументи були б дійсно абсурдними, а мої аргументи значно більш помірковані та полягають зовсім в іншому.
12.) Питання, неявно засноване на невірному чи недоведеному твердженні.
Професійний аналог класичного прийому №8, відмінність якого полягає в тому, що недоведене твердження, на якому засноване запитання, не озвучується в самому запитанні. Треба побачити приховане твердження, що є логічним засновком для питання, і спростувати його.
Приклад.
Єв: (Д) Що, на вашу думку, чекає на расу африканців надалі - самознищення чи тотальна колонізація європейськими країнами?
Аф: (Б) Не треба думати, що ми не можемо чогось досягти. На нас чекає значно світліше майбутнє.
13.) Неявна провокація.
Слугує для дискредитації опонента в очах аудиторії або зриву їм дискусії. Способи можуть бути різними, але неявними: демагог може частково прикидуватися дурнем, ставити дурні запитання, демонстративно не розуміти аргументів опонента або чіпляти його за "болючі точки". Зберігайте спокій. Логічно й послідовно спростовуйте те, що каже демагог. Це насправді буде нескладно - складність передусім полягає в тому, щоб стриматися й не зірвати дискусію. Якщо це вдасться, прийом демагога виявиться даремним. В іншому випадку він одержить блискучу перемогу. Проте демагог має знати міру в використанні цього прийому - якщо він надто довго користується даною стратегією, опонент може спіймати його на нелогічності й за допомогою легкої демагогії обернути його зброю проти нього самого, провокуючи його, як це показано в прикладі нижче.
Приклад.
Аз: (Д) Поясніть мені, пане африканець, чому люди вашої раси такі недорозвинуті?
Аф: (Б) Чому ви так вважаєте?
Аз: (Д) Бачите? Ви навіть зараз мене не розумієте!
Аф: (Б) Адже ви не підкріплюєте своїх тезисів аргументами.
Аз: (Д) Подивіться на Африку. Африканці плодяться, як скажені, і їх діти голодують, а вони так і не можуть зрозуміти, що треба стримуватися, такі нерозумні. І це люди вашої раси, і ви - один із них.
Аф: (Б) Ви знаєте, які умови в Африці. Там складно розвинутися цивілізації. Але подивіться на тих, хто емігрував - в інших країнах вони цілком цивілізовані.
Аз: (Д) Правда? А я чогось не помітив.
Аф: (Б/Д) От бачите. А кажете, що ми недорозвинуті.
14.) Побудування дискусії таким чином, що опонент говорить речі, схожі на демагогію, і звинувачення його в нечесних прийомах ведення дискусії.
Це, напевно, найефективніший прийом, який колись мені зустрічався, а він мені дійсно зустрічався, хоча й лише одного разу. Звичайно ж, демагогу, що побудував дискусію належним чином і звинувачує опонента в нечесності, заборонено використовувати термін "демагогія" й похідні - це може бути неявною вказівкою опоненту на нечесні прийоми самого демагога. Для боротьби треба зберегти спокій та знайти, де демагог підтасував карти.
У якості прикладу я просто згадаю той самий момент, коли цей прийом використали проти мене, хоча й без підробиць. Я складав в університеті іспит, розкриваючи конкретну тему. Раптом екзаменатор зупинила мене й поставила запитання, що лише частково стосувалося цієї теми. Але в мене була відповідь, і я з відчуттям полегшення став розповідати. І тут вона мене зупиняє й каже: "Чому ви відхилилися від теми? Відповідайте за загальною темою". Я просто був збитий з пантелику й надто довго мовчав, тому прийом спрацював проти мене ідеально й виставив мене студентом, який не знає предмет. Не любила мене та викладачка, от і зробила так. Сама поставила запитання не за темою, а потім звинуватила мене у відхиленні від теми. Я повинен був на це вказати, але просто був шокований абсурдністю ситуації. І лише потім зрозумів, як мене обдурили.
Усі прийоми примітивної, класичної та професійної демагогії я прагнув наводити окремо, щоб визначити для кожного методи боротьби. Проте часто ці прийоми використовуються не по одному, а комбіновано, утворюючи комплексну демагогію. Наводити приклади такого використання можна нескінченно. Спробуйте самі обрати декілька прийомів (можливо, навіть з різних класів), що певним чином перекликаються одне з одним, скомбінувати їх і уявити, як можна було б це використати. Ви зрозумієте, що ефективність такого підходу значно вища, хоче це й складніше. Якщо для кожного окремого прийому є конкретний засіб боротьби, то протистояти комплексу таких прийомів значно важче. Потрібно розпізнати кожний з використаних прийомів і послідовно спростувати їх, використовуючи для кожного відповідний засіб боротьби.
Враховуючи всі тонкощі засобів демагогії, можна розділити її за ще одним принципом. Якщо позиція демагога з самого початку виглядає правдоподібною, він користуватиметься атакуючою демагогію. Якщо вона одразу здається неправильною, він може використати більш рідкий засіб - захисну демагогію. Тепер можна визначити формулу ідеальної атакуючої демагогії як засобу перемоги в дискусії. Для її використання треба дотримуватися такої стратегії.
1.) Збити опонента з пантелику. Змусити його не розуміти ваших засобів ведення дискусії та ситуації, що утворилася в вашій розмові. Це найскладніший етап.
2.) Змусити опонента прийняти бік захисту, виправдовуватися, намагатися грати в вашу гру й піддаватися алогічності. Потрібно вчасно побачити, коли він розгубиться, і тільки тоді перейти до третього етапу.
3.) Дискредитувати опонента в очах аудиторії відповідними прийомами демагогії. Це забезпечить перемогу в дискусії.
Формула ж ідеальної захисної демагогії полягає лише в тому, щоб спровокувати опонента й змусити його зірвати дискусію, видавши себе за неадекватну людину.
Так само визначимо й формулу ідеальної боротьби проти атакуючої демагогії.
1.) Якщо проти вас використовують незрозумілі методи ведення дискусії та збивають з пантелику, вимагати аргументованого пояснення, джерел.
2.) Якщо вас змушують захищатися, одразу після того, як ви це зробите, не чекати нового нападу, а атакувати своїми логічними аргументами.
3.) Якщо вас намагаються дискредитувати, вкажіть на це, і тільки потім озвучте свої справжні мотиви, а потім одразу атакуйте своїми аргументами.
Проти захисної демагогії боротися просто, тим більше що її використання означає, що ви апріорі знаходитесь у виграшному становищі. Не піддавайтеся на провокації. Інших особливих порад тут немає.
Як бачимо, демагогія - явище складне, багатогранне й водночас скрізь поширене. Вона використовується на різних рівнях, і систематизація методів боротьби відповідає складності використовуваної в певний момент і в певній ситуації демагогії. Демагог має бути неймовірно уважним, упевненим у собі, ерудованим, мати високий інтелект і харизму, розбиратися у психології. Борець проти демагогії має бути не менш уважним, психологічно стійким, розсудливим, уміти концентруватися, міркувати логічно, іноді навіть нестандартно. Хотілося б, щоб перемагали люди, що використовують не демагогію, а логіку, але все залежить від того, хто краще вміє користуватися своїми методами. Я тільки хочу наголосити: ті, хто будуть чемними й оберуть стратегію логіки, зроблять світ краще й, більше того, сприятимуть інтелектуальному прогресу людства.
Джерела використаної інформації
Ю. Нестеренко. "Демагогия".
А. Козлов. "Простые способы борьбы с демагогией".