Експеримент про гаджет-залежність підлітків шокував і психологів, і самих дітей

Під час простого експерименту, залишившись наодинці з собою, діти відзначили погіршення загального стану, «ворушіння» волосся на голові і «жахливе здивування» думками, які приходили їм у голову.

Сімейний психолог запропонувала підліткам віком від 12 до 18 років добровільно провести 8 годин наодинці з самим собою, позбавивши їх можливості користуватися будь-якими засобами комунікації: мобільним телефоном, комп’ютером, планшетом, радіо, телевізором, CD-програвачем.

Зате дозволявся цілий ряд класичних занять наодинці з собою: писати, читати, грати на музичних інструментах, малювати, співати, гуляти, займатися рукоділлям тощо.

Автор експерименту хотіла довести свою робочу гіпотезу про те, що сучасні діти занадто багато розважаються, не в змозі самі себе зайняти, й абсолютно не знайомі зі своїм внутрішнім світом.

Тож, за правилами проведення експерименту, діти повинні були прийти наступного дня і розповісти, як пройшло випробування на самотність. Крім того, під час експерименту їм дозволялося описувати свій стан, дії і думки. У разі надмірного занепокоєння, дискомфорту або напруги психолог рекомендувала негайно припинити експеримент, записати час і причину його припинення.

На перший погляд, затія експерименту здається зовсім простою. Ось і психолог помилково думала, що це буде абсолютно безпечним. Але настільки шокуючих результатів експерименту не очікував ніхто!

З 68-ми учасників до кінця експеримент довели тільки лише ТРОЄ - одна дівчинка і два хлопчики. У трьох виникли суїцидальні думки. П’ятеро зазнали гострої «панічної атаки». У 27-ми спостерігалися прямі вегетативні симптоми - нудота, пітливість, запаморочення, припливи жару, біль у животі, відчуття «ворушіння» волосся на голові і т.п. Практично кожен підліток відчув страх та занепокоєння.

Новизна ситуації, інтерес і радість від зустрічі з собою зникла практично у всіх підлітків уже на другій-третій годині експерименту. Тільки десять чоловік з тих, хто перервав експеримент, відчули занепокоєння через три (і більше) годин самотності.

Героїчна дівчинка, що довела експеримент до кінця, принесла психологу щоденник, в якому вона всі 8 годин докладно описувала свій стан. Тут вже волосся заворушилися на голові у психолога. З етичних міркувань, вона не стала публікувати ці записи.

Чим же займалися підлітки, лишившись на одинці з собою під час експерименту?

- готували їжу, їли;

- читали чи намагалися читати;

- робили якісь шкільні завдання (експеримент проводився під час канікул, але від розпачу деякі діти схопилися за підручники);

- дивилися у вікно або ходили по квартирі;

- пішли у магазин або кафе (умовами експерименту було заборонено спілкуватися, але вони вирішили, що продавці або касири - в рахунок не йдуть);

- складали головоломки або конструктор «Лего»;

- малювали або намагалися малювати;

- милися;

- прибирали у кімнаті чи квартирі;

- гралися з собакою чи кішкою;

- займалися на тренажерах або робили гімнастику;

- записували свої відчуття чи думки, писали листа на папері;

- грали на гітарі, піаніно (один - на флейті);

- троє писали вірші або прозу;

- один хлопчик майже п’ять годин їздив по місту на автобусах і тролейбусах;

- одна дівчинка вишивала по канві;

- один хлопчик пішов у парк атракціонів, і катався три години, поки його не почало рвати;

- один юнак пройшов по місту з кінця в кінець більше 25 км;

- одна дівчинка пішла в Музей політичної історії і ще один хлопчик - у зоопарк;

- одна дівчинка молилася.

Практично всі в якийсь момент намагалися заснути, але ні в кого не вийшло, бо в голові нав’язливо крутилися «дурні» думки.

Припинивши експеримент, 14 підлітків полізли в соціальні мережі, 20 подзвонили приятелям по мобільному телефону, троє подзвонили батькам, п’ятеро пішли до друзів додому або у двір. Решта включили телевізор або занурилися у комп’ютерні ігри. Крім того, майже всі і майже відразу включили музику або засунули у вуха навушники.

Всі страхи і симптоми зникли у підлітків відразу після припинення експерименту.
63 підлітка заднім числом визнали експеримент корисним і цікавим для самопізнання. Шестеро повторювали його самостійно і стверджують, що з другого (третього, п’ятого) разу у них вийшло.

Аналізуючи, що діялося з ними під час експерименту, 51 підліток вживав словосполучення «залежність», «виходить, я не можу жити без ...», «доза», «ломка», «синдром відміни», «мені весь час потрібно ...», «злізти з голки» і т. д. Всі без винятку говорили, що були жахливо здивовані тими думками, які приходили їм у голову у процесі експерименту, але не зуміли їх уважно «розглянути» через погіршення загального стану.

Один з двох хлопчиків, що успішно закінчили експеримент, всі 8 годин клеїв модель парусного корабля, з перервою на їжу і прогулянку з собакою. Інший спочатку розбирав і систематизував свої колекції, а потім пересаджував квіти. Ні той, ні інший не відчули у процесі експерименту ніяких негативних емоцій, і не відзначали виникнення «дивних» думок.

Отримавши ці результати, сімейний психолог прийшла до невтішних висновків. Таке підтвердження гіпотези про гаджет-залежність підлітків яскраво відобразило характерні симптоми сучасного світу.