Серіал «Вбивця року»: слідство ведуть мудаки

16 марта 2013, 20:52
0
243

Версія, яка дає змогу уникнути кримінальної відповідальності, проста і блискуча, як міліційна кокарда

Днями журналіст програми «Знак оклику» телеканалу TVi Максим Савчук отримав ЦІКАВУ ВІДПОВІДЬ З УМВС УКРАЇНИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ на свій запит щодо розслідування резонансної ДТП, яка трапилась в селищі Черняхів Житомирського району 29 грудня 2012 року. ЗМІ повідомляли про цю подію у матеріалах Вбивця рокуПрезидентська \"еліта\" збиває людей?;Житомирский бизнесмен, сбивший насмерть мужчину, может остаться безнаказанным? тощо.

Завдяки засобам масової інформації, сьогодні відомі дві версії трагічної події: одну поширюють свідки ДТП та родичі загиблого, іншої дотримуються винуватці, їх родичі та міліціонери — симпатики.

Версія перша

Як розповідають свідки, близько 17-ої години чорний ДЖИП, яким керував Андрій Руденький, рухаючись на великій швидкості, збив пішохода, котрий знаходився на узбіччі дороги. Пішоходом був Іван Ракович, який щойно вийшов з рідної хати на вулицю, щоб викурити цигарку. Зимова дорога являла собою дві вузькі, пробиті машинами колії асфальту, та високі боюри твердого заледенілого снігу, які чіплялись за днища автівок. Щоб не обдирати  днища тим льодом, водії спрямовували колеса не до глибоких асфальтових доріжок, а на льдово – сніжне покриття, рухаючись правим колесом майже по узбіччю. Водій великого ДЖИПу або не побачив перехожого, або не встиг загальмувати і з такою силою вдарив Івана, що з того миттєво злетіли на узбіччя не лише шапка, а й взуття.  ДЖИП – то високе авто, тому тіло Івана не потрапило на капот або переднє скло, а впало донизу, зачепилось за автівку і почало перемелюватись на фарш – кількасот метрів чорний вбивця товк нещасного об твердий шлях. На протязі цих сотень метрів середина дороги була забризкана кров`ю, а узбіччя засипане чорними уламками переднього бампера та інших пластмасових деталей автівки. Водій або свідомо, або з-за великої швидкості не зупинився. Доїхавши до найближчого перехрестя, він крутнувся туди – сюди і тіло, відчепившись, впало на дорогу. Чорний ДЖИП поїхав, а люди, що збіглись до понівеченого чоловіка, викликали швидку допомогу, але Іван Ракович помер від травм, не сумісних з життям.

Тим часом Андрій Руденький зупинився біля свого будинку (метрів 300 від перехрестя, було чути, як гримнули дверцята), розвернувся і попрямував назад. Коли обурені люди намагались його зупинити, він уповільнив рух, відкрив скло, сказав, що до аварії не має ніякого відношення та поїхав собі далі. З того моменту цей ДЖИП загадково зник. Але місцеві мешканці розвідали, що автівку ховали на одній з СТО Черняхова, де ремонтували і знищували сліди злочину, а потім перегнали подалі від людських очей.

31 грудня батько Андрія Руденького навідався до рідних загиблого, запропонував матеріальну допомогу і стверджував, що його син болісно переживає про скоєне, тому з ним працюють психологи.

Але «працювали» не лише психологи.

Тривалий час про слідчі дії взагалі нічого не було чути, тому обурені родичі загиблого звернулись по допомогу до журналістів – в результаті подія набула широкого розголосу. А тим часом винуватці ДТП спільно з міліціонерами зайнялися приховуванням слідів злочину і фальшуванням матеріалів розслідування. На подвір`ї Черняхівського райвідділу міліції в якості винуватиці ДТП опинилась невелика автівка ХЮНДАЙ Санта Фе, яка зареєстрована на дружину Руденького, Тетяну. Жодних зовнішніх пошкоджень або залишків одежі, шкіри, волосся чи крові на автівці не було – лише шар первісного пилу як наслідок тривалої стоянки. Але саме це підставне авто було представлене для огляду в якості фігуранта наїзду на Івана Раковича, причому Тетяна Руденька стверджувала, що за кермом була саме вона.

Лише після розголосу, через тривалий час після скоєння ДТП, в день приїзду до Черняхова знімальної групи одного з телеканалів, міліція вперше опитала основного свідка, а уламки пошкодженого ДЖИПа, які зберігали родичі загиблого, вилучила значно пізніше. Тим часом фальшувальники поширили через прес — центр УМВС України в Житомирській області  завідомо брехливу інформацію про те, що Івана Раковича нібито випадково переїхала Тетяна Руденька, коли той лежав на перехресті (по факту — впоперекдороги ). При цьому здоровий глузд не назавжди залишив міліціонерів –  вони зметикували, що якби ота «Фе» збила людину, то на передньому бампері, капоті або склі залишилися б пошкодження. А так як їх не було, то розумники запустили в обіг іншу байку – мовляв, Тетяна Руденька переїхала «лежачу» жертву. А чим пояснити, чому саме «лежачу» ? Тут, мабуть, став у пригоді власний службовий алкогольний досвід. Хоча ясно як Божий день, що якби та «Фе» наїхала на людину, рухаючись вузькою колією, то фізично не змогла б гарцювати на тілі кількасот метрів і майже відразу б зупинилась, навіть не подолавши перешкоди — кліренс занадто низький та «кінських сил» забракло б. А якби рухалась по льодовому узбіччі, то Іван залишився б неушкодженим, заховавшись в асфальтовій глибокій шпарині — міліціонерів, ймовірно, збили з панталику чутки про сумний  досвід Анни Кареніної.

Після того, як шило ганебно вилізло з мішка, прокуратура Житомирської області просто змушена була повідомити про те, що міліціонерами Черняхова розслідування проводиться поверхово. Справу передали до обласного управління міліції (кинули щуку у воду) – разом з шилом, маскувати яке доручили «фахівцям» найвищого гатунку.

—  Так запхнули вже те шило назад у мішок чи ні?, — переймався журналіст телеканалу TVi Максим Савчук, закидаючи запитами УМВС України в Житомирській області. Нарешті отримав відповідь: «Так, запхнули! Іван Ракович лежав п`яний на «проїжджій частині дороги» (вздовж чи впоперек ? — авт.) і на нього дамською автівкою випадково наїхала Тетяна Руденька. Все інше – то велика таємниця слідства.»

Брехунів навіть не спантеличила та обставина, що поперек тієї дороги самостійно не зміг би лягти ніхто і ніколи – лише вздовж, настільки вузька була асфальтова колія і високі льодові бордюри. А якби жіноча автівка пхала лежаче вздовж тіло ( що неможливо фізично — в колії чи на узбіччі), то чому ж воно опинилось за кількасот метрів впоперек? Розумові здібності українських правоохоронців давно вже шокують науковців.

— Що ж то за обставини, які є великою таємницею?, — зацікавився я та майнув до Черняхова. Таємні деталі міліційного серіалу «Слідство ведуть мудаки» розкрились відразу: досі безпосередніх свідків ДТП ніхто навіть не шукав і не опитував; досвідчені експерти, які робили розтин тіла Івана, запаху алкоголю не відчули; Іван не міг вживати алкоголь, тому що переніс інсульт тощо (див. відео).

Зберігся також аудіозапис розмови тележурналістів каналу TVi із ще одним видатним діячем судово — медичного експертного промислу, котрий розповідав, що чисельні травми, не сумісні з життям, були заподіяні Івану Раковичу  волочінням тіла автівкою по твердому шляху.

А далі, сам того не розуміючи, розкрив деякі деталі технології фальшування обставин ДТП. Виявляється, медичного експерта привезли до дамської «Фе» — автівки і вказали на неї, як на автомобіль – вбивцю – в юридичних колах такі дії вважаються «здійсненням тиску на судово-медичного експерта та намаганням ввести його в оману». Експерт зовнішніх пошкоджень на автомобілі не виявив, зазирнути під машину чомусь принципово полінувався, що, однак, не завадило йому зіграти не останню скрипку в цьому міліційному фальш-оркестрі (є свідчення людей, які уважно оглянули знизу автомобіль і не виявили там ні слідів крові, ні пошкоджень, які б свідчили про жорсткий контакт із тілом жертви).

Оперативним супроводженням фальшування інших моментів займався справжній фахівець цієї справи, адвокат Руденьких, в недалекому минулому … слідчий ДАІ з розслідування ДТП – звідсіля і технологія, і потрібні зв`язки.

Цікаво, в яку копійчину обійшлись Руденьким аркуші паперів з результатами, наприклад, авто – транспортної експертизи або аналізу крові Івана Раковича?

Версія друга

Щодо другої, руденької міліційної версії загибелі Івана Раковича, то її зміст можна висловити одним – єдиним реченням із відомого кінофільму «Діамантова рука»: «Нє віноватая я! Он сам прішол!»

Версія, яка дає змогу уникнути кримінальної відповідальності, проста і блискуча, як міліційна кокарда, яку використовують в якості додаткової мізкової звивини: Іван, маскуючись під партизана, лежав п`яний на проїжджій частині і чекав, коли ж його ненавмисне переїде Тетяна Руденька. Версія підкріплена аж кількома «цінними» аркушами паперу і дешевими свідченнями місцевих циганів.

Решта (кому і скільки) – таємниця слідства.

Навіки.

Амінь.

Телеканал TVi

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.