Сьогодні, не зважаючи на канони, технологія приготування постійно змінюється та вдосконалюється, і зараз в українців немає одного-єдиного рецепту - скільки господинь, стільки й борщів. Та й двічі однаковий борщ неможливо зварити. Безліч овочів, м'ясо, приянощі, стільки складових, що інші, ті самі іноземці, цілий стіл накриватимуть!
Борщ взагалі готують не тільки в нас, а й в Польщі, і в Бєларусі та навіть в Туреччині. Щоправда борщі у всіх різні. Але ми то розуміємо що наш борщ ніхто ніколи не міг підробити, та й не зможе. А все це тому, що еталоном найкращої в світі землі прийнято вважати саме український чорнозем. Наші пращури були переважно землеробами, і вони не могли не винайти борщ!
Сьогодні мало хто знає що в Україні кожного року проводиться так званий Фестиваль Борщу. Він мандрує по регіонах у вигляді презентаційних турів, під час яких відбувається збір місцевих рецептів та влаштовуються змагання з приготування найсмачнішого борщику. Впевнена, що кожен з нас хотів би хоч разок потрапити на таке дійство.
Добре про цю неземну смакоту сказав один автор: «Борщ - символ надійного даху над головою, сімейного тепла та злагоди. Лелека сміливо влаштовує гніздо на покрівлі, з-під якої парують смачні запахи борщу».
Це далеко не все, що подарували українці світові, адже ми ще винайшли горілку, яку в нас вкрали підступні москалі, та почали називати отим гидким та противним словом "водка". Адже всі найкращі горілчані заводи ще дореволюційної Росії знаходились лише на території України. Та й з цим не все марно. Мій рідний брат Андрій, якому частенько приходиться бувати за кордоном, дохідливо пояснює всім іноземцям що "водка" - то є лише продукт, який виготовляють із залишків української горілки. Йому вірять.
А про свято шлунка та душі, рум'яні вареники з вишнями, я взагалі мовчу...