ПРОБЛЕМА ДИСКРИМІНАЦІЙНОЇ ТОРГІВЛІ ЯК ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЗАЄМНОЇ ВИГОДИ

20 ноября 2012, 17:14
0
1809

Випадки дискримінаційної торгівлі все частішають, в тому числі і за участі України


Досліджено сутність та правове закріплення спеціального принципу міжнародного економічного права – принципу взаємної вигоди. Проаналізовано випадки порушення принципу взаємної вигоди під час здійснення дискримінаційної торгівлі, зокрема торговельних воєн. Розглянуто приклади торговельних воєн за участю країн світу та України. Надано рекомендації стосовно вирішення проблеми торговельних воєн за участю України.  

Ключові слова: принципи міжнародного економічного права, принцип взаємної вигоди, дискримінаційна торгівля, торговельна війна, механізм врегулювання спорів СОТ.

 

Постановка проблеми. Одним з основних принципів міжнародного економічного права є принцип взаємної вигоди, який передбачає взаємовигідні відносини між державами при здійсненні міжнародної економічної діяльності. Дотримання цього принципу визнається обов’язковим для усіх країн-членів Світової організації торгівлі. Проте за сучасних умов цей принцип досить часто порушується перш за все через лобіювання державами при здійснення міжнародної економічної діяльності своїх власних інтересів без врахування інтересів та можливих негативних наслідків інших держав. Наслідком цього є виникнення дискримінації між країнами та загострення міждержавних конфліктів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Принцип взаємної економічної вигоди у різні часи вивчали переважно разом з іншими спеціальним принципами даної галузі міжнародного права. Цим займалися, зокрема, такі вчені, як М. М. Богуславський, Г. Ю. Бувайлик, Г. М. Вельямінов, С. А. Войтович, В. М. Шумилов, О. О. Харчук, . О. С. Пуртов та ін. В Україні ж майже не проводилося окреме ґрунтовне дослідження змісту принципу взаємної економічної вигоди та його впливу на сучасні міжнародні економічні відносини.

Мета статті. Метою статті дослідження сутності та форм прояву принципу взаємної вигоди та виявлення його порушень при здійсненні міжнародної економічної діяльності на прикладі дискримінаційної торгівлі за участю країн світу та України.

Виклад основного матеріалу. Принцип взаємної економічної вигоди є спеціальним принципом міжнародного економічного права, головною метою якого виступає досягнення збалансованого забезпечення економічних інтересів держав та сприяння подоланню економічної нерівності між ними. Особливо він скеровується на боротьбу з нееквівалентним обміном у міжнародних економічних відносинах за участю країн, що розвиваються. Згідно з даним принципом міжнародне співробітництво держав, зокрема з різними типами економік чи рівнями економічного розвитку, має призводити до справедливого розподілу благ між ними та наділення їх зобов'язаннями рівного обсягу. Для його повної реалізації учасники міжнародних економічних відносин повинні пропорційно наділятися правами та обов'язками і отримувати рівноцінний комплекс вигод. Даний принцип тісно пов'язаний з такими основними принципами міжнародного права, як принцип суверенної рівності держав та принцип співробітництва між державами. Особливо важливе значення цей принцип має для регулювання міжнародних торгових відносин, у тому числі складає основу для дво- чи багатостороннього міждержавного економічного співробітництва.

Принцип взаємної економічної вигоди був включений в Заключний акт Женевської конференції ООН з торгівлі та розвитку «Загальні та спеціальні принципи, що визначають міжнародні торгівельні відносини і торгівельну політику та сприяють розвитку» від 1964 р. Згідно з цим документом, міжнародна торгівля має бути взаємовигідною, однак при цьому повинна передбачатися можливість надання розвиненими державами в односторонньому порядку пільг країнам, що розвиваються шляхом запровадження для них невзаємних преференцій. За ініціативою СРСР принцип взаємної економічної вигоди також був включений до Хартії економічних прав та обов'язків держав 1974 р.

Наступні документи ООН, що є основоположними для розвитку міжнародного економічного співробітництва на справедливих засадах, зокрема, Декларація щодо встановлення Нового міжнародного економічного порядку від 1979 р., Декларація тисячоліття від 2000 р., хоча прямо не згадують принцип взаємної економічної вигоди, однак насичені його духом та змістом, сприяючи тим самим його реалізації. Зокрема, Декларація щодо встановлення Нового міжнародного економічного порядку від 1979 р., одним з принципів, на основі якого має засновуватися Новий міжнародний економічний порядок, визнає найбільш широке співробітництво всіх держав-членів міжнародного співтовариства, засноване на справедливості, за допомогою чого можуть бути ліквідовані переважаючі в світі диспропорції та забезпечено процвітання для всіх, що цілком відповідає суті принципу взаємної економічної вигоди. Декларація тисячоліття від 2000 р., наголошуючи на проблемах, з якими стикаються країни світу у зв'язку з глобалізацією, вбачає можливість їх подолання шляхом забезпечення ефективного управління на міжнародному рівні та транспарентності в фінансовій, кредитно-грошовій та торгових системах.

В прийнятих у рамках Світової Організації Торгівлі (далі - СОТ) міжнародно-правових актах, хоча прямо не згадується принцип взаємної економічної вигоди, на практиці вона підпорядковує йому свою діяльність. Зокрема, в Маракеській угоді про заснування СОТ від 1994 р. підкреслюється, що її сторони прагнуть здійснити поставлені перед ними цілі шляхом досягнення взаємних та обопільно вигідних домовленостей.

Сучасні міжнародні організації, формулюючи принципи своєї діяльності, також часто звертаються й до принципу взаємної економічної вигоди. Даний принцип міститься наприклад, в Декларації про створення Шанхайської організації співробітництва від 2007 р. та Договорі про довгострокове добросусідство, дружбу та співробітництво держав-членів Шанхайської організації співробітництва від 2007 р., в Угоді про Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану від 1995 р. Він міститься й в ряді багатосторонніх міжнародних договоpax, покликаних регулювати ту чи іншу сферу міжнародних економічних відносин. Наприклад, у преамбулі Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 1980 р. визнається, що розвиток міжнародної торгівлі на основі рівності та взаємної вигоди є важливим елементом сприяння розвитку дружніх відносин між державами.

Важливою проблемою сучасних міжнародних економічних відносин є застосування дискримінаційної торгівлі під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності в  основному з політичних причин, що є порушенням основних принципів міжнародного економічного права. Торгова дискримінація пов’язана з наявністю імпортних бар’єрів, які носять дискримінаційний характер, тобто вищий рівень митного обкладання товарів, послуг однієї країни, або їх повну заборону. Торгова дискримінація є характерною рисою торговельних воєн, які виникають внаслідок суперечності між економічними інтересами країн, через різні політичні мотиви. З метою підтримки національних товаровиробників та захисту національних інтересів виникає недопущення товарів певної країни на внутрішній ринок, необґрунтоване підвищення митних ставок, введення квотування, використання демпінгу, ембарго.

Торгові війни є конфліктами вищого рівня напруження, оскільки легко можуть трансформуватися в реальні військові дії. Такі конфлікти часом потребують для їхнього врегулювання зусиль міжнародного співтовариства. Торгові війни можуть відбуватися між окремою країною та торговельним блоком, між торговельними блоками, між о-нією країною та декількома країнами, між двома окремими країнами. Прикладами значних торговельних воєн є «сталева війна»,«м'ясна війна», «бананова війна» та «сирна війна».

«Сталева війна» почалася після економічної кризи 1998 р. і не закінчилася дотепер. У ній беруть участь США, Бразилія, Росія, Україна, Японія та інші країни. Її причина — введення США імпортних мит на поставки сталі з більшості країн-експортерів. Від цієї війни страждають не тільки американські сталеливарні компанії, а й порти, судноплавні, транспортні підприємства, які спеціалізуються на доставках у країну імпортної сталі

«М'ясна війна» відбулася між США та ЄС. Її причиною стало використання американськими виробниками яловичини гормонів, щоб тварини набирали вагу. В 1989 р. США взяли зобов'язання експортувати в Європу яловичину без гормонів. Але в травні 1999 р. ЄС звинуватив США в порушенні цієї угоди. У відповідь США підвищили мито на деякі європейські товари і збиралися на 100% підняти мито на продовольчі товари, які експортувалися з ЄС. Війна закінчилася в серпні 1999 р. за посередництвом СОТ.

«Бананова війна» між США та ЄС тривала шість років і закінчилася у квітні 1999 р. перемогою США. Її причиною стало те, що деякі європейські країни, насамперед Англія й Франція, при імпорті бананів віддавали перевагу фірмам-постачальникам із їхніх колишніх країн-колоній. Це допомагало досягати певних політичних цілей, оскільки така торгівля сприяла підтримці режимів, які були лояльно настроєні до колишніх метрополій. Однак збитки несли транснаціональні торгові компанії, більшість із яких базувалися в США. Втрати американських компаній становили близько 190 млн дол., а санкції, які ввели США, обійшлися європейцям у 500 млн дол. Конфлікт був урегульований СОТ, яка визнала, що країни ЄС порушили угоду з вільної торгівлі й тому санкції, накладені на них США, справедливі.

Проблема розгортання торговельних воєн дуже актуальною для України. Яскравим прикладом торговельної дискримінації є так звана «сирна війна» з Росією та «молочна війна» з Республікою Білорусь.

На початку 2012 року Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини заявила: якість сирів, які надходять до Росії з України, погіршилася, і тепер їх слід класифікувати як «сирний продукт» через великий вміст рослинних компонентів. Протягом наступних тижнів конфлікт розвивався, і його охрестити «сирною війною». У кінцевому рахунку, з 7 лютого Росспоживнагляд ввів заборону на ввезення до Росії сирів трьох українських компаній: «Прометей» (Чернігівська обл.), «Гадячсир» та Пирятинського сирзаводу (обидва – Полтавська обл.). Незабаром було заявлено і про подальше розширення списку «заборонених» підприємств. При цьому почалося вилучення сирів із торгового обороту. Всього сир до РФ експортують 15 вітчизняних виробників, а поставки у Росію складають 85-90% усього українського експорту сиру.

Важливим моментом цього конфлікту є обґрунтованість обвинувачень російської сторони стосовно якості товарів, адже за умов невідповідності товарів фітосанітарним стандартам країна-імпортер має право вводити імпортні обмеження, тим самим не порушуючи основних принципів міжнародного економічного права. Проте даний конфлікт, крім об’єктивних причин, також має яскраво виражене політичне підґрунтя.

Ситуація, що склалася на даний момент, у  торговельних відносинах між Україною та Росією потребує негайного вирішення, адже вона завдає значних збитків національній економіці. Існує два варіанти подальшого розвитку подій. Перший варіант передбачає продовження та загострення боротьби та пошук країнами нових приводів для початку торговельних війн на інших ринках. У цьому випадку країни зазнають значних втрат та відносини між сусідніми державами можуть дуже загостритись, що може вплинути не лише на економічну сферу.

Другим варіантом вирішення даного конфлікту є мирне врегулювання спорів шляхом переговорів або за використання Системи врегулювання суперечок СОТ. Буде досить важко вирішити це питання шляхом переговорів сторін, тому що Росія має у цій справі також політичний інтерес і не збирається йти на поступки, не досягнувши своєї основної мети – збільшити економічний вплив на Київ та залучити Україну до Митного Союзу.

Висновки. Отже, незважаючи на загальне визнання та правове закріплення основних принципів міжнародного економічного права, не всі суб’єкти міжнародних економічних відносин їх дотримуються. Зокрема прикладом порушення принципу взаємної вигоди є дискримінаційна торгівля між Україною та Росією, яка переросла в міжнародний конфлікт, який, крім економічних причин, має також і політичне підґрунтя. Подальший розвиток даного конфлікту може відбуватись або шляхом застосування нових методів дискримінації торговельних партнерів, або шляхом залучення незалежних арбітрів, наприклад  системи врегулювання суперечок СОТ. На мою думку, конфлікт має бути вирішеним з дотриманням усіх норм та принципів міжнародного економічного права, що за сучасного перебігу подій можливо лише за посередництва незацікавленої сторони.

Список використаних джерел:

1.  Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок , СОТ; Домовленість, Міжнародний документ від 15.04.1994, [Електронний ресурс]: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_019

2.  Специфіка природи стандартів міжнародного економічного права, Харчук О.О.// Актуальні проблеми міжнародного права [Електронний ресурс]:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ushchmp/2008/articles/2008-1-7-Kharchuk.pdf

3. Україна воліє завершити «сирну війну» з Росією, Лілія Гришко// [Електронний ресурс]: dw.de/україна-воліє-завершити-сирну-війну-з-росією/a-15776067

4. Процедура вирішення спорів в рамках світової організації торгівлі: теорія і практика, Чибісов Д.М., [Електронний ресурс] : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/App/2011_42/Chibisov.pdf



Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.