Принципова позиція прокуратури: в суді битись можна.

28 сентября 2012, 12:11
0
414
Принципова позиція прокуратури: в суді битись можна.

Після нахабного побиття серед білого дня в Сокальському районному суді 17.02.2012 року прокуратура до сьогодні продовжує наполягати на відсутності ознак злочину.

 Принципова позиція прокуратури: в суді битись можна.

 Після нахабного побиття серед білого дня в Сокальському районному суді 17.02.2012 року прокуратура до сьогодні продовжує наполягати на відсутності ознак злочину.   

 «17.02.2012 року Михайло в приміщенні Сокальского районного суду, після розгляду кримінальної справи, накинувся на мене та почав мене бити руками по голові та шиї.  По тому як з залу судового засідання вийшла моя мати – Михайло   почав мене бити ногами. Інші «потерпілі» погрожували фізичною розправою батьку  Івану та мамі Ользі. Незважаючи на неодноразові крики мами з вимогою припинити побиття,  побиття було припинено лише тоді коли втрутились сторонні особи.  Погрози та побиття супроводжувалтись криком та грубим порушенням громадського порядку. У зв’язку з побиттям в той же день я звернулась у Сокальську районну лікарню». (зі слів пані Олександри).

В подальшому Олександра Іванівна звернулась також у Сокальську міліцію із заявою про порушення кримінальної справи. …

 Але перш ніж, розповісти про те як, органи прокуратури тривалий час не знаходять підстав для захисту інваліда ІІІ - групи, Олександра Іванівна вирішила повідомити дійсну причину її побиття.

 Відтак, на даний час в Сокальському районному суді розглядається кримінальна справа по обвинуваченню її батька Івана Григоровича.

Одруженого, 62 річного пенсіонера, який ніколи не притягався до відповідальності, ветерана праці, який на  30 відсотків втратив працездатність, роблять без вини винуватим, у тому що він побив свою 91 річну маму, яка від отриманих травм померла.

І ніхто, крім його дружини та доньки, не сумнівався, що він винен - до поки справа не попала у суд і не почався розгляд по суті.

 «Проведеним досудовим слідством встановлено, що тілесні ушкодження … К.Д. заподіяв …  Іван Григорович». 

Проте, виявилось, що вина його стверджується показами свідків та потерпілих, які не бачили самого факту побиття, і більшість з них, претендують на спадок покійної. Проведена у суді експертиза також не підтвердила факту побиття.  

А перед тим, чи не все село, кричало «та то він побив, і то точно». «Мати називала його «Кат»».

Лише потім розібрались, що  Ксенія Дем’янівна  була похилого віку, часто погано себе почувала,  падала, як у себе на городі, так і в інших місцях.

За цей час, поки суд розбирався, «потерпілі» робили свою справу – розповсюджували чутки про вже встановлену вину та оголошений вирок,  здійснювали тиск на дружину підсудного, погрожували їй та били її, навіть біля Церкви, одним словом переконували у винності Івана Григоровича.

На скарги ж Ольги Миколїавни та заяви про забезпечення безпеки ніхто не реагував в той час як діяння потерпілих носили системний характер.

Двічі письмово зверталась до прокурора Львівської області, прокурора Сокальського району та судді Сокальського районного суду з приводу незабезпечення її безпеки.

Зверталась також і після того, як 5.07.2011 року до неї дзвонив «свідок» по даній кримінальній справі та погрожував що її будуть судити разом з чоловіком, а в кінці взагалі сказав, якщо продовжить наполягати на невинності чоловіка то спалить її у будинку.

Цим не завершилось…

  … Весь цей час, Іван Григорович з 16 листопада перебував під вартою. 

  Тричі просили суд звільнити підсудного з під варти, в тому числі замінити запобіжний захід на заставу.

 «Враховуючи … що 26.11.2010 р. …І. Г. обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки може ухилятися від суду, перебуваючи на волі може вчиняти нові злочини тому йому слід залишити запобіжний захід взяття під варту».  

 Звільнив суд з під варти діда Івана  аж 30 січня 2012 року, тобто через 1 рік і 3 місяці, після отримання відповідей з ізолятора, з яких видавалось його постійне погіршення стану здоров’я. Пані Олександра допускає, що звільненню її батька допомогло також звернення до Європейського суду та неодноразові звернення до Уповноваженого з прав людини.  

"Діагноз: ІХС, Атеросклеротичний кардіосклероз , НК-0, ЦВХ  Дисцикуляторна енцефалопатія на грунті гіпертонічної 1 ст. Хронічний бронхіт в ст. ремісії». 

На даний час судиває. 

 Далі Олександра Іванівна перейшла власне до того коли її було побито.

 30.01.2012 року по вищезазначеній кримінальній справі її батько у зв’язку із зміною запобіжного заходу був звільнений з під варти в залі суду.

По іншому судовому засіданню, 17.02.2012 року «потерпілий» по даній кримінальній справі Михайло в приміщенні Сокальского районного суду,, накинувся на неї та почав її бити руками по голові та шиї. Постраждала не тільки вона, а й її мати.  

Після її звернення у міліцію постановою від 3 квітня 2012 року їй відмовили в порушенні кримінальної справи.

Інваліда ІІІ групи, котра до цього часу відходить від наслідків перенесеного інсульту, яка потрапила під руку Михайла лише за те що являється донькою підсудного саму притягнули до відповідальності за вчинення дрібного хуліганства.

«Щож це виходить – я написала заяву в міліцію про побиття мене у приміщенні Сокальського районного суду і мене ж до відповідальності ?!» (О.І.) 

Олександра, звернулась із скаргою на дану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи в прокуратуру Сокальського району.

Згідно відповіді прокуратури Сокальського району від 22.06.2012 року за підписом прокурора району, дане рішення прийнято законно на підставі належно зібраних матеріалів, підстав для його скасування на даний час не встановлено.

Але дивно інше.

Після того, як жіночка написала скаргу у Генеральну прокуратуру та прокуратуру області про незгоду з таким рішенням прокурора району її скаргу знову вирішував прокурор району. 

На разі Олександра Іванівна, розраховує  що таки прокуратура вищестоящого рівня, скасує незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і в решті решт допоможе суду вияснити хто який злочин вчинив». 

«З людської сторони звичайно усім тим які кричали що мій батько винен, били мою маму та мене, погрожували нам, не бажаю відчути усе те, що відчув  батько перебуваючи  в слідчому ізоляторі» (О.І.).    

 

Статтю підготував Острик С.О.

Помічник адвоката, АО «ЮФ Правова Ліга»    

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.