Чернігівщина обере кращих

14 сентября 2012, 07:48
0
457
Чернігівщина обере кращих

Вже майже досягла піку передвиборча кампанія, пропоную ознайомитися з деякими "ляльковими" кандидатами у депутати, що балотуютсья по Чернігівській області, яких до верховної ради ведить їх хазяїни

Парламентські вибори – це завжди змагання. Саме від їх учасників залежить, наскільки чесним буде процес волевиявлення. Шкода, що дехто з кандидатів у народні депутати робить ставку не на здобуття підтримки виборців, а на використання брудних технологій заради вирішення власних проблем.
Чернігівщині «пощастило»: тут зразу по двох округах своїх висуванців намагається провести до Верховної Ради засновник ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин. Справа в тому, що Леонід Григорович був депутатом першого скликання Верховної Ради, належав до групи червоних аграріїв, які тримали рівняння на комуністів. Роки незалежності суттєво трансформували позиції Яковишина: нині він виступає в ролі політичного гуру, натхненника зразу двох своїх підлеглих. Дивно, чому людина, яка на всю область називає газету «Чернігівщина» своєю власністю, не зізнається в тому, що стоїть за спиною двох кандидатів в народні депутати – Валерія Марченка та Василя Нестерука, спрямовує їх та фінансує їхню передвиборчу активність.
Здавалося б, такий відомий аграрій, з досвідом політичної діяльності, міг би самостійно взяти участь у виборчій кампанії. Проте результати останніх виборів у мажоритарному окрузі у 2002 році для пана Яковишина стала приголомшливими: підтримка 1,14% виборців та 10 місце з 13 можливих. Мешканці Черкащини практично поставили хрест на перспективі обрання Яковишина до будь-якого представницького органу. Чому Леонід Григорович не ризикнув тоді балотуватися на Чернігівщині? Відповідь  на це питання варто шукати не лише у прагненні залишитися за лаштунками та загрібати жар чужими руками. 
Хоча Яковишин позиціонує себе як один з господарів області, насправді ситуація у нашому краї для нього змінюється на гірше. На Чернігівщині стає все більше агрофірм та відомих холдингів, які беруть в оренду значні обсяги селянських земельних паїв та сплачують за їх використання більші відсотки, ніж «Земля і воля». Та й інвестиції у відновлення соціальної сфери вони здійснюють більш активно за пана Яковишина, який відомий на всю область своїм негативним ставленням до будь-яких селянських прохань та до людей взагалі. Яковишина тіснять по всіх фронтах, ще пара-трійка років – і міфом про його могутність, про потужний талант господарника можна буде хіба що лякати пияків по віддалених від центру селах.  
Дозволю собі нагадати про результати місцевих виборів 2010 року у Чернігівській області. До обласної ради не пройшов жоден з висуванців Яковишина, тому його комунікації з виконавчою владою області здійснюються за рахунок старих зв’язків. Психологи називають таку ситуацію з лавиноподібною втратою впливу «ефектом фортеці в облозі». Вибори до Верховної Ради – фактично останній шанс для колись впливового господарника зберегти можливості бути почутим на рівні області. Тому і випущені на округи двоє «незалежних» кандидатів, тому і придбана та доставляється безкоштовно виборцям газета «Чернігівщина», у якій пан Яковишин задає журналістські стандарти та вчить життю у великих обсягах. Прагнення  Леоніда Григоровича залишатися «великим та жахливим» є зрозумілим, але з кожним разом у нього це виходить все гірше та гірше.
Візьмемо, зокрема, мого суперника по 209-му округу, Валерія Марченко. Цей чоловік з приємною посмішкою відомий чернігівцям імітацією бурхливої діяльності протягом багатьох років. Три дипломи про вищу освіту свідчать, що людина готова робити що завгодно, аби нічого не робити. Марченко наголошує на тому, що він практично весь час працює у Чернігівській області, але не дає відповіді на питання, що саме він зробив для своїх земляків. Замість цього він обіцяє виборцям вносити зміни до існуючих законів та ухвалювати нові, хоча для ухвалення закону необхідно не менше 226 депутатів. Ви можете собі уявити, що до Верховної Ради Україна обере більшість таких, як Марченко? Я – ні.
Прикро, дуже прикро, що під виглядом політичної боротьби виборцям пропонують «товар другої свіжості», по суті – зерно минулорічного урожаю, яке наче і виглядає гарно, але втратило значну частину своїх корисних якостей. Я закликаю всіх кандидатів в народні депутати від Чернігівщини зосередитися не на боротьбі під килимом, а на вирішенні проблем нашої області. Лише тоді люди нам повірять та відчують нашу користь.

Максим БІЛОУСЕНКО
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.