Немецкая газета Frakfurter Allgemeine Zeitung . " УГОЛОВНИК ЯНУКОВИЧ"

14 мая 2012, 09:43
0
529
Немецкая газета Frakfurter Allgemeine Zeitung .    УГОЛОВНИК  ЯНУКОВИЧ

Перевод цензор нетUkraine Knastväterchen Janukowitsch 12.03.2012 ·  Der Präsident der Ukraine...

З того часу, як Віктора Януковича було обрано президентом України, у словнику українців різко зросла популярність двох слів: «ізолятор» та «колонія». Янукович, якого у 2004 році позбавили влади завдяки демократичній Помаранчевій революції, з моменту свого повернення у 2010 році зробив в’язницю центральним інструментом свого правління. Вже через декілька місяців після його другого приходу до влади за ґрати потрапили перші провідні противники режиму, а лідера опозиції та колишнього Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко* було засуджено до семи років ув’язнення в результаті судового процесу, який гостро розкритикувала міжнародна спільнота. Її колишній Міністр внутрішніх справ Луценко та колишній в.о. Міністра оборони Валерій Іващенко ще чекають на остаточний вирок суду у Лук’янівському СІЗО у Києві.

Вже не раз в’язниця відігравала у житті Януковича центральну роль. Вперше це сталось наприкінці 60-х років, коли він був підлітком без батьків, який ріс між сірими териконами та димлячими трубами східноукраїнського сталевого та вугільного регіону Донбас. Зі всіх частин Союзу радянська влада тоді відправляла сюди різних людей працювати у шахтах, у тебе не запитували, звідки ти, часи були суворими. На вулицях між доменними печами панували банди, і той, у кого не було швидких кулаків, довго не втримався б. Конфлікти з міліцією, арешти та колонії для неповнолітніх були чимось буденним, і сам Янукович юнаком двічі був засуджений до терміну за ґратами. Точні обставини до сьогодні не відомі, але, за його власним зізнанням, йшлося, серед іншого, і про завдання «тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

Інформація про ранні роки ув’язнення була знищена в архівах

Друга фаза, в якій важливу для біографії Януковича роль зіграли кримінальні суди та колонії, мала місце через чверть століття, у 90-х роках. Радянський Союз розвалився, олігархи та злочинні барони першого десятиріччя після розпаду ділили між собою донецькі шахти та заводи за допомогою калашникових та ручних гранат. «Кримінальні авторитети», як їх називають в Україні, перетворювались на великих акціонерів, і в 1997 році під протекцією нових можновладців Янукович став губернатором Донецької області. Завдяки клопотанням авторитарного президента Леоніда Кучми, який як ніхто вмів керувати регіональними кланами, у 2002 році Януковича взагалі зробили прем’єр-міністром. У ці роки, коли він вже давно був не втраченим юнаком з кримінального середовища, а людиною влади та впливу, за лаштунками правосуддя, як кажуть, невідомим особам вдалось знищити всі згадки про його судимості, згадки про які вже давно канули у забуття.
У будь-якому випадку, у 2002-му, коли журналіст Володимир Бойко опублікував перші слабкі натяки на до того строго засекречену буремну молодість губернатора (за його словами, йому про це розповів співкамерник, який сидів з ним разом, коли той перебував за ґратами через критичну статтю), зміцніли підозри, що у судах та колоніях була зроблена величезна робота: скільки не шукали, у жодному судовому архіві не вдалось знайти вирок, у жодній в’язниці — запис про ув’язненого Януковича. Хтось викреслив з документів і без того вже давно забуті його сучасниками роки Януковича за ґратами.

Решта було мовчання

Перша інформація про таємне минуле президента через відсутність доказів так би і залишилась на рівні чуток, якби сам Янукович, тодішній кандидат Кучми на президентську посаду, в 2002 році раптово не підтвердив ці спекуляції: в документах, які він подавав на посаду, 18 листопада 2002 року він неочікувано зізнався в тому, що раніше було таємницею за сімома печатками: що у молодості він спочатку відбув термін у «колонії для неповнолітніх», а пізніше ще раз був «засуджений».
Це зізнання внесло не тільки ясність, але й плутанину. Залишалось загадкою, чому раптом Янукович підтвердив те, що було простими чутками, також залишалось незрозумілим, що саме він скоїв у свій час на суворих вулицях його рідного міста Єнакієве (пару житлових кварталів у степу, металургійний комбінат, вічне «російський народ — понад усе»). У своєму письмовому зізнанні він про це нічого не згадав; єдине, що кинулось тоді у вічі, була коротка згадка про те, що пізніше його судимості «було скасовано». Решта — мовчання. Сьогодні президент також не коментує цю тему, запитання « F. A. S.» залишились без відповіді.
Тим не менш прояснились дві речі: по-перше, те, що сьогоднішній президент колись сидів, та, по-друге, що у його рідному Донецькому регіоні не можна знайти жодного документа по його справі — жодного вироку суду, жодного запису в реєстрі в’язниць. Хтось у царстві донецького губернатора попрацював дуже ґрунтовно. Журналіст Володимир Бойко, який колись першим опублікував згадки про його минуле, сьогодні розповідає, що в результаті «колосальної роботи», яку тоді було зроблено для очищення його біографії, було знищено всі сліди, навіть географічно далеко віддалені, про що ми поговоримо пізніше.

Космонавт, який сприяв особистому злету

Тоді ж, після 2002-го, спочатку здавалось, що цю справу залагодили. Янукович, який відтепер за милістю Кучми та олігархів зріс від губернатора до прем’єр-міністра, зізнався в судимостях. Однак він наполягав на своїй невинуватості та пізнішій реабілітації, і оскільки ніхто не міг довести протилежне, дискусія, здавалось, затихла.
До початку 2004 року. Тоді Янукович зібрався спробувати свої сили на найвищу посаду в країні та стати наступником президента Кучми. Вибори було призначено на осінь. Штаби готували своїх кандидатів до виборчої боротьби, і 25 травня представники судів Донецької області провели пам’ятну конференцію. Цього дня, через два роки після його зізнання, табір Януковича нарешті представив документи, що підтверджували невинуватість їхнього кандидата, у якій постійно всіх запевнювали.
Докази містили дві частини. Першим прес-служба Януковича оприлюднила лист легендарного радянського депутата і космонавта Георгія Берегового, в якому відомий підкорювач космосу, чий виборчий округ був у Донецьку, та якому в рідному місті Януковича Єнакієве сьогодні присвячено дзвони однієї з церков, у 1978 році клопотав у суді про проведення повторного розслідування справи молодого колишнього в’язня Януковича. Теперішній президент пізніше завжди наголошував, яким близьким він був у молодості до космонавта, і скільки цей радянський ідол зробив для його особистого злету. У листі Берегового він називає Януковича «молодою людиною важкої долі», «яка залишилась без батьків» та «мала до цього часу виключно позитивні характеристики». Для того, щоб цей багатообіцяючий юнак, який мріяв про те, щоб вступити до лав Комуністичної партії, міг жити «за власною совістю», на думку Берегового, необхідно було перевірити, «чи не є його необґрунтовані судимості» «фальшивими звинуваченнями старших злочинців».

Судимості Януковича було скасовано

Ще важливішим за лист космонавта був другий доказ, який презентували представники донецького правосуддя під час виборчої кампанії 2004 року. Мова йшла про копію рішення суду про реабілітацію Януковича, на яке він завжди посилався, але яке, оскільки всі документи зникли, до цього ніколи не публікувалось. Цей документ, який представили вперше, було за всіма ознаками підготовлено й ухвалено Президією Донецького обласного суду 27 грудня 1978 року. Зрозуміло, що тоді суд довго не вагався над тим, щоб задовольнити батьківське клопотання космонавта та радянського ідола Берегового.
Рішення про реабілітацію містить опис «справжніх» обставин злочину, які свого часу призвели до «помилкового» засудження Януковича. У першому випадку, 1967 року, згідно з цим описом подій, двоє молодиків побили та пограбували на вулиці п’яного. Янукович не брав участі у цьому злочині, але злочинці повісили на нього провину, тому що він підпадав під закон про злочини неповнолітніх і міг розраховувати на менше покарання. Щодо другої судимості, суд встановив, що Янукович тоді просто намагався зупинити бійку на вулиці. Він втрутився, щоб розняти бійців, за що чоловік на ім’я Бубир вкусив його за руку. Висновок суду: при розслідуванні справ з молодості Януковича посадовці «вжили не всі заходи для повноцінного та всеохоплюючого дослідження обставин справ». Тому вироки проти Януковича мають «бути скасовані із закриттям провадження по справах за відсутністю складу злочину».

Сумніви у справжності документів

Обидва документи, лист космонавта та рішення донецького суду про реабілітацію, могли поставити крапку у цьому питання, якби були справжніми. Але у цьому є серйозні сумніви. І найбільш безневинним при цьому є те, що відомий лист космонавта та депутата Берегового містив друкарську помилку — щось, що у радянські часи ніколи б не стерпіли в бюро депутата Верховної Ради. Серйознішим є те, що лист написано на папері, який не існував в 1978 році, на бланку депутата «десятого скликання», яке розпочало роботу лише у 1979 році, тобто наступного року після написання так званого листа з клопотанням. Президент не відреагував на запитання « F. A. S.», чи вважає він лист Берегового справжнім.
Але й рішення про скасування судимостей, винесені Донецьким обласним судом, викликають запитання. Вони містяться у неправильно-підшитому архівному наряді за 1978 рік, який, звичайно, містить й інформацію про численні інші процеси того року. Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Міністерстві внутрішніх справ України у серпні 2005 року встановив, що папір та друкарська машинка, які використовувались для підготовки рішень суду, мали абсолютно інші особливості ніж ті, що використовувались для інших документів в архіві. Експерти також встановили, що з підшивкою папки також відбувались маніпуляції.

Ніхто не зміг пояснити ці безглуздості

Найбільш ж дивні речі виявили експерти-почеркознавці. По-перше, вони встановили, що підпис під рішенням про реабілітацію Януковича (суддя Каванський) насправді був підроблений «іншою особою». По-друге, їм впало у вічі те, що запис у змісті архівного наряду про нібито скасування судимостей було зроблено від руки співробітником суду, якому у 1978 році, коли складалась ця папка, було не більше десяти років. Фахівці Міністерства внутрішніх справ прийшли до висновку, що «невстановлені співробітники » Апеляційного суду Донецької області» між 2002 та 2004 роками «в інтересах Януковича Віктора Федоровича та інших осіб підробили документи та підпис судді Каванського В.Ф.». Для справедливості варто зазначити, що це було виявлено невдовзі після Помаранчевої революції, коли прозахідний демократичний рух позбавив Януковича влади, а в Міністерстві внутрішніх справ керували його противники. Однак, на прохання цієї газети прокоментувати докази підробки документів Янукович також не відреагував.
Ніхто не може пояснити ці безглуздості у рішенні про реабілітацію Януковича. Можливо, документ готувався поспіхом, і, можливо, цей поспіх був пов’язаний з міркуваннями, які виникли у 2004 році. Знавці радянської бюрократії мали вже давно передчувати, що попри всі спроби очисти архіви, раніше чи пізніше інформація про судимості Януковича могла випливти на поверхню. Фахівці знали, що місцеві українські можновладці могли змусити зникнути все, що знаходилось у сфері їхнього впливу, але не за двісті кілометрів на північ, у Москві. А те, що там мало бути щось про вкриту таємницею молодість Януковича, було безсумнівним.

Голова суду та в’язниці зробили кар’єру

В радянські часи існувала звичайна практика, коли у радянському Міністерстві внутрішніх справ робились відмітки про кожний вирок між Балтійським та Охотським морями. Насправді, на Януковича у Москві також існує досьє. Воно випливло восени 2004 року, невдовзі після блискучої презентації рішення про скасування судимостей Януковича. Український журналіст Володимир Ар’єв отримав від головного інформаційно-аналітичного центру російського Міністерства внутрішніх справ копію московських документів. У них йдеться, що спочатку Януковича було засуджено у 1967 році за пограбування (Стаття 141 Кримінального кодексу УРСР), а вдруге — у 1970 році за Статтею 102 (завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості). Однак, завдяки цьому досьє не було отримано доказів реальних обставин засудження Януковича. Однак, обізнані люди побоювались, що ці згадування можуть випливти у свій час та зруйнувати всю виборчу кампанію, вони завбачливо спробували захистити кандидата за допомогою документів про пізнішу реабілітацію.
Сьогодні Янукович стоїть на верхівці владної піраміди. «Колонії» та «ізолятори» українського правосуддя, які він у молодості відчув на власній шкірі, вже давно перетворились на опори його правління. Голови ж судів та в’язниць, з яких пізніше, коли він прийшов до влади, зникли матеріали його справ, зробили кар’єру. Син людини, яка тоді очолювала адміністрацію українських тюрем, сьогодні є головою президентської адміністрації. А колишній голова міського суду Єнакієве отримав крісло в Конституційному суді України.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.