День "Перемоги"? Суб"єктивна і об"єктивна сторони даного питання.

9 мая 2012, 10:43
0
1108

Аналіз важкого і складного питання.


 Мабуть дане питання викликає чи не найбільше дискусії та протистоянь як в історичних колах, так і в суспільстві.  Я спробую власноруч проаналізувати дане питання. Хоча завчасно попереджаю, що історичної освіти немаю як і не претендую на досконалість написаного з точки зору правил української мови. Тому не осуджуйте вже дуже сильно за орфографію і пунктуацію, обіцяю виправитися ) Але ж головне зміст, а не форма. Сподіваюся на Ваше розуміння)

  Отож, поїхали!!!) Спершу, на мою думку варто почати з суб"єктивного аспекту. В Червоній Армії воювали українці, мільйони українців і це просто не може не викликати в нас, українців співчуття до горя, яке вони пережили в часи війни, трагедій і драм війни. Мій прадід теж воював в Червоній армії і пережив чимало і його чин для ммене теж означає багато.  Це мій предок і цього вже не переписати, як і не переписати родинні звязки з воїнами ЧА мільйонів українців.  Наступне, територія України, була таки найкровопролитнішим "театром війни", а втрати українців чи не найбільші у Другій світовій війні. Не треба забувати і про втрати в сфері сільського господарства, промисловості тощо. Країна була просто знищена війною. Чи треба це пам"ятати?Однозначно так. Як і віддавати шану воїнам ЧА. Але як? У якій формі? На ці питання спробую відповісти нижче.

      Тепер від субєктивного аспекту, який можна назвати більш емоційним, емпіричним і повязаним з чином предків, перейдемо до об'єктивного.  Червона Армія вигнала німецьких окупантів і це не можна забувати, але це й заслговує на подяку. Але де-факто, Червоноармійці привели на Західну Україну окупанта, також як і їхніми подвигами  у боротьбі з фашизмом була відновлена радянська влада на Великій Україні. А що таке радянська влада, Західна Україна відчула в 1939-41 рр і потім з 1945 року. Щодо Великої України, то 1921, 47 і особливо 33 роки залишуться роками трагедії не лише українського, а загальносвітового масштабу. Я вже мовчу про колективізацію, розккуркулення, знищення церкви, інтелігенції тощо. Також ми маємо дані про ставлення радянської влади до українців, яких планувалося після війни вивезти в Сибіри. А слова Жукова і взагалі безжальні. Він наголошував, що чим більше хохлів "сдохнет" під час війни, тим менше їх доведеться слати до Сибіру....Коментарі я вважаю зайві.Не забуваймо й інший факт, багатьох червоноармійців, які воювали в Європі ще близько 5 років ,( 5!!!!!), після закінчення Другої світоої тримали в спеціальних військових таборах. казармах тощо, тобто по-суті вони продовжували службу, замість заслженого відпочинку!! Нонсенс!!! в все тому, що ці люди бачили життя Європи, спосіб життя і Сталіну не було вигідне розповсюдження правди серед населення Союзу. До речі багато хто тоді і помер, так і не повернувшись до дому. А знаєте ставлення радянської влади до ветеранів, які зазнали каліцтва під час війни? Їх посилаи в Сибір, офіційна пропаганда говорила "В СССР инвалидов НЕТ", так як і зубожілих ветеранів, місця жебракам у тодішньому суспільстві не знаходилося також.

  Також багато осіб, зокрема й моїх знайомих, часто говорять що червоноармійці воювали за Україну. Чи були в Ча люди, які щиро боролися за Україну? Однозначно, так. І відсоток таких людей бкв високим. Але , раз ми взяли об"єктивний аспект варто зазначити, після вигнання німаків-окупантів, колишні воїни, як ті що продовжили службу(насильно), так і демобілізовані, не підняли повстання чи не пішли боротися протти іншого окупанта, радянської влади. Мабуть не секрет, що українці, вояки ЧА були в більшій мірі, тими хто пережив геноцид 33 року(якщо брати українців вояків ЧА з Великої України), а багато хто й бачив боротьбу національних сил в часи національної революціїї і знали, яка сила придушила остаточно українську державу. Та все ж наявність цих знань не стала каталізатором антирадянської боротьби. Чому? Змучилися війною? Пережили багато горя  військові часи, втратили родичів, знайомих, товаришів?Бажали відпочинку? Не вірили в перемогу над радянською владою?Так, так і ще раз так!!! Але це якраз субєктивний аспект і у цьому випадку їх можна зрозуміти, безумовно. Але ж ми маємо зовсім інший приклад, таких же змучених, втративших родичів, друзів, коханих, з такими ж трагедіями і драмами війни воїнів УПА. Але незважаючи на це, вони продовжували боротбу, хоча навіть при Хрущові, рад влада оголошувала явки з повинною(ті що так вчинили мали помякшуючі покарання(мається на увазі як термін відбування в таборах, так і повне звільнення у разі співпраці, так звані"яструбки"), хоча не всі, перші явки з повинною відзначалися знищенням вояків з лісу). ТОбто ШАНС  особливо при Хрущові завершити для себе війну і навіть зберегти життя у вояків УПА був. Дехто скористався. але абсолютна більшість таки ні.Отже, ми маємо якісну відмінність в об''єктивному аспекті вояків УПА і ЧА і їх ставленні до України і боротби за неї.. Тоді як в суб"єктивному доля що одних, що других була трагедією і не дай Боже нам це колись пережити.

То що ж, нам святкувати 9 травня? Чи ні? Давайте продовжимо логічний аналіз, порівнявши з іншими націями в Європи, в тому числі СЛОВ'ЯНСЬКИМИ, які воювали в ЧА і натерпілися від гітлерівських окупантів. В Європі ніхто не святкує, 9 травня. Натомість існує 8 травня День пам'яті за загиблими у Другій світовій війні. В ряді держав існують закони, які забороняють використання фашистської(стереотип, правильніше нацистської.) і комуністичної символіки, памятники комуністичної доби(в державах колишнього соцтабору) або знищені чи перенесені, або закинуті на призволяще чи до них існує ганебне ставлення(Болнгарія - монумент Слави розмальваний в супергероїв, у Чехії "рожевий танк, що пливе по річці у Празі, в Угорщині згадують революцію 1956 року і радянська тематика там зовсім не в пошані тощо).Не проводять у Європі й ніяких парадів. Європа вже визначилася зі своїм ставленням до комунізму і ницизму. Час за нами.

Варто згадати і про георгіївську стрічку, її встановила Катерина Друга, відома введенням кріпосного права і знищенням Січі. Існував так званий імперський георгіївський орден в честь святого Георгія. Комуністи ліквідували так відзнаку .Лише в часи війни і після неї була відновлена практика  використання георгіївських стрічок.

Я навмисне не написав власної думки щодо 9 травня, лише подав свої думки, проаналізував дане питання. Вирішувати Вам, святкувати День пам'яті 8 травня як у Європі чи 9 травня День Перемога, як його святкують в СНД і в азійських республіках колишнього СССР. Але це багато у чому цивілізаційний вибір.

Дякую тим, хто не полінувася і прочитав дану статтю, ще раз прошу вибачення за допущені помилки у тексті тощо.

З вірою в Україну. Слава Україні!!!!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: День Перемоги
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.