Неукраїнський вибір - Франція, Швеція, Англія

В Україну тихо зайшла зима з теплом, що продовжує господарювати на більшій території нашої країни, даруючи насолоду комфорту не тільки українцям, але й численним гостям та VIP-чиновникам від футболу,

В Україну тихо зайшла зима з теплом, що продовжує господарювати на більшій території нашої країни, даруючи насолоду комфорту не тільки українцям, але й численним гостям та VIP-чиновникам від футболу, які завітали до Києва. Вони всі стали учасниками жеребкування фінальної частини ЄВРО-2012. Футбольна епопея сягнула свого апогею, залишивши позаду численні корупційні скандали та дерибани на будовах до чемпіонату за державний кошт.

Наплив футбольних зірок до столиці України спричинив справжній колапс для автомобілістів, практично паралізувавши рух центром Києва. Але не це засмутило більшість уболівальників країни, а підсумки жеребкування: в суперники команді Блохіна сліпий жереб вибрав Францію, Швецію та Англію. Авторитет команд, які вибрала нам не зовсім прихильна фортуна, не залишає сумнівів у тому, що прогулянка Донбас-Ареною буде непростою.

Основні відбіркові матчі збірної пройдуть саме серед донецьких тереконів, що ніколи не були щасливими для неї. Незважаючи на це, щоб сумнівів ні в кого не виникало, що рішення приймають донецькі, і фарт та ігнорування столиці та інших міст - це уже моральний фактор і для нинішньої владної команди не суттєвий. А при таких суперниках навіть моральна підтримка - це вже велика перевага, але про це годі говорити. Чомусь для донецьких не стала аргументом арена у Львові, де на останніх хвилинах матчу з Австрією при нічійному рахунку стадіон встав і заспівав Гімн України, і сталося маленьке футбольне диво - збірна забила і перемогла, потішивши серця мільйонів прихильників нашої команди.

Відповідно, моральна підтримка відіграватиме не останню роль, коли знаємо силу нашої команди, та й стрибнути вище голови буде вкрай складно. Так хотілося б помилятися, але буде, як завжди, і диво, як і під час жеребу, скоріш за все, омине наші вболівальницькі надії, а так хотілося б...

Сподіватись на суддів також не доводиться. Це лише у нас судочинство від Януковича може свистіти в одні ворота опозиції.

Апеляційна епопея над лідером опозиції Юлією Тимошенко стартувала без особливих сюрпризів, незважаючи на 101 китайське попередження для української влади з боку як європейських, так і американських політиків найвищого рангу. В нас усе йде за усталеним планом "Васька слухає та їсть": суд, за вказівками з Банкової, продовжує так зване "судочинство", замінивши суддю за два дні до початку процесу. І, зрозуміло, суддя зразу відкинула можливість повного слідства в рамках апеляційного процесу, при цьому допустивши масу процедурних порушень, на які, сподіваємося, зверне увагу європейський суд.

Тимошенко не змогла бути присутньою на судовому процесі за станом здоров'я, незважаючи на обіцянки Президента, ніхто її лікувати і не думає, і стан її лише погіршується. Про наслідки виходу на волю Юлії Тимошенко влада воліє не думати, бо не потрібно бути ясновидцем, щоб здогадуватися про сумні наслідки для себе в разі отримання на свободі такого лідера опозиції.

Представники опозиційних сил у Комітеті опору диктатурі змогли знайти порозуміння і почали детально узгоджувати плани своїх дій. Дуже реальною стає тінь диктатури над українськими просторами, влада все більше ігнорує будь-які правила, починаючи від заборони протестувати чорнобильцям в Києві до знищення намету в Донецьку. Але регіонали мають дуже коротку пам'ять, забуваючи, у що був перетворений Маріїнський парк за протестів біло-голубої команди, і ніхто їх не чіпав, бо діяла Конституція України та закони. Нині, забороняючи мирні протести, влада пожне зовсім інші форми опору та принципи боротьби за свої права. Все ж краще мирні акції протесту та порозуміння, ніж неконтрольовані бунти. Тоді, напевно, доведеться проводити ЄВРО у чужій стороні, охочих не бракує. І сьогодні владі все ж краще не грати м'язами, бо все це може добром не скінчитися.

Об'єднана опозиція, зрозумівши всі виклики напередодні виборів, прагне знайти порозуміння. І це є позитивним сигналом для суспільства. Хоча необхідно переступити через багато її лідерам, щоб успішно завершити цей процес.

По-перше, необхідно змінити підхід до формування політики стосунків влада -суспільство, аби не наступити на ті ж граблі, що й у 2005 році. А громадському суспільству, висловивши довіру опозиційним силам, не дати їм можливості знову збитися на манівці і в чергове проігнорувати дані обіцянки.

Виборці південно-східних регіонів давно не переживали такого стресу, бо раніше в цьому були винні не їх обранці, хоч влада у цих регіонах завжди була в руках одних і тих же, незалежно, в які шати вони рядилися і до якої партії належали.

Суспільна мудрість не повинна дозволити повторитись російській ситуації. Там відбулися вибори без вибору. Опозиційні партії не були допущені до участі у виборах, і їх спроби провести акції протесту були жорстоко придушені в день голосування. Красна площа у день виборів була заповнена військами. Розчаровані виборці, які напередодні освистали Путіна, проголосували ногами на дільниці прийшли трохи більше 50% виборців, і то за рахунок депресивних районів. Про порушення годі й говорити.

Незважаючи навіть на це, партія влади "Єдина Росія" втратила конституційну більшість у Державній Думі, набравши менше 50% відсотків мандатів. Інші представники покращили свої результати. Це КПРФ, ЛДПР та "Справедлива Росія". Незадоволення російського суспільства політикою тандему може створити проблеми уже навесні, під час виборів російського президента. Хоч, скоріш за все, воно проковтне чергову рокіровку, бо в Росії править не президент, а нафтодолари, що дають можливість утримувати на плаву радянсько-капіталістичну систему.