Як голландці проїхались єдиною київською велосипедною доріжкою

6 июня 2011, 12:11
журналіст
0
1373

Голландські велосипедисти віддчули на своїй шкірі, як бути київським велосипедистом і поділились враженнями.

  - А ви знаєте що це велосипедна доріжка? – питає журналістка у жіночки з дитиною, що впевнено рухається велосипедної доріжкою.

 - Ну конечно! Но здесь теньочек такой хароший – відказує та і далі крокує тим же шляхом.

Пішоходи це була тільки одна з перепон яку зустріли на першій київські велосипедній доріжці голландські експерти. В цій європейській країні кожний мешканець наїжджує за рік на велосипеді в срередньому1000 кілометрів. І основна частка припадає на звичайні поїздки по місту на роботу, кафе, теарти, ресторани. Звучить дивно, але це факт.  

А до Києва вони приїхали не випадково, а на міжнародну конференцію Велофорум. Там вони українцям показували що пересуватись швидко і впевнено в місті можна не тільки на джипі, а ще й на громадському транспорті та на велосипедах. Саме так робить вся цивілізована Європа.

Тож організатори Велофоруму взяли їх на вулицю Здолбунівську, що на Позняках, щоб похвалитися тим, що ми уже маємо. 

 

Я спробувала відстронено глянути на наявну київську велосипедну інфраструктуру – так би мовити незамилиним і свіжим оком. Думаю, саме такою її побачать іноземні експерти. Добре, що в самої є досвід користування європейськими велодоріжками.

Тож поїхали. Думаю для початку голланцям сподобалась ось ця колдобина на самому початку доріжки.

 

Наступним і ще більшим сюрпризом стало, певно, несподіване закінчення веломарштуру - просто тут

...доріжка вперлася в автомийку і автозаправку. Певно це лоббі, мерія не змогла вмовити прокласти вело доріжку по їхній території.

 

Але акурат після – маршрут відновився.

 

Але це все було на Набережній, якщо їхати від метро Позняків у напрямку харківського масиву. Там доріжка не відділена від тротуару. І багато хто її велодоріжкою не вважає, навіть мерія про неї не згадує. Натомість, головна і перша велодоріжка якою кожний київський чиновник пишається і завжди про неї згадує - йде трохи далі на Позняках - на вулиці Здолбунівській – вона відділена від тротуару та дороги. Це досить прогресивно і що найголовніше - безпечно.

 Але не все так просто…Ще з далеку гості бачать щось не те – доріжку розрив екскаватор. Виявилось, міняють проводку сусідньому підприємству.

 

Європейські гості поставилися з розумінням. Робітники ж пообіцяли зробити все як було.

Ще кілька разів зганяють пішоходів з велосипедної доріжки.

Я спитала у Віті Загреби з АВК, чому кияни ніяк не можуть звикнутися з тим що це вело доріжка і по ній їздять велосипедисти. До того ж поруч в три рази ширший тротуар!

 - Тут є звісно знак що це велодоріжка, але пішоходи на знаки не дивляться, їм це не потрібно, бо вони пішоходи. Може дивляться на зебру, але інші знаки для них не важливі.А якби був намальований трафаретом велосипед, то всі під ногами б бачили його і розуміли що це велодоріжка. А ось там би був намальований чоловічок - і це означає що там тротуар. Але нам в Київавтодорі і ДАЇ сказали, що ніде ні в нормах, ні в правилах немає, що такий знак має ставитися. Зараз чекаємо нові ПДР, ми туди вносили свої пропозиції щодо цього і сподіваємося їх затвердять ,- пояснив Віктор психологічний і технічний аспект цього феномену.

 

А ось водії на моє привелике здивування і багатьох інших скептиків, які кажуть, що навіть якщо велодоріжок в Києві побільшає, то на них будуть все рівно паркувати машин, роблять саме навпаки. І це при тому, що стежка на Здолбунівській тричі перетинається з автомобільною парковкою.

 

 

Думаєте випадковість? Наврядче. Бо все таки 99% водіїв права отримали після курсів, а не просто "за сало".

А ось тут зелений паркан – певна, аби не доріжка до водій просто рефлексивно б підсунувся на під саму огорожу.

 

Їдемо далі, але далі доріжка знову обривається. На цей раз через проектувальників. Виявилось, вони не знали як організувати грамотно велосипедний рух на перехресті. Тож зараз щоб поїхати далі, треба злізти з велосипеда, перейти на інший бік вулиці разом з пішоходами і так їхати далі. Експерти не на жарт здивовані.

 

- Це не правильно. Перехрестя конструюються за спеціальною технологією, встановлюються спеціальні світлофори. Адже велосипедист - це не пішохід, він не має кожний раз злізати з велосипеда на кожному перехресті.

Як потім виявилось, що українські державні будівельні норми відстали від європейських, і там не описано як вирішувати цю ситуацію. Тож якщо влада зараз раптом таки візьметься робити доріжки по Києву, то всі вони матимуть вигляд як Здолбунівска і її перехрестя. Або таки гармонізують наші ДБНи з європеськими в першу чергу, а потім будуть будувати.  

Поки всі пішки перебирались на інший бік, помітили велосипедиста - він їхав на протилежній строні від доріжки і разом з потоком автомобілістів. Ми всі дружно починаємо кричати:

- Так ось же велододіжка, для вас збудували! Користуйтесь!

 

Мене цей феномен трохи здивував – навіщо їхати по дорозі, якщо є безпечна відокремлена велодоріжка? Поки чекала на гостей на Здолбунівській, бачила ще кілька таких велосипедистів. Бернард, з Європейською асоціації велосипедистів мене знову заспокоює:

-Це  природньо. Тому що велосипедна доріжка побудована не так як слід. Одна сторона на одному боці, а потім різко обривається і треба переходити на інший бік. Це не зручно і такого ніде в світі нема – тому логічно, що велосипедист їде по дорозі – бо то весь час прямо.Треба будувати як слід, щоб нею люди користувалися.

У вас в Києві, дуже багато грошей інвестується у дорожну інфраструктуру і дуже мало в велосипедну. Ось до прикладу, по дорозі їдуть машини з людьми, а щоб така сама кількість людей проїхала по велодоріжці треба в чотири рази меншу площу, і покриття саме набагато дешевше. Я вже не кажу про вплив велосипедного транспорту на екологію, економію самих людей які пересуваються велосипедом, покращення фізичної форми, а для міста це ефективна боротьба з заторами. А люди починають насолоджуються містом, прагнуть не тікати з нього, а гуляти пішки, відпочивати в місті.

Останній меседж я дуже чітко зрозуміла - адже Київ уже перетворився на так зване "мертве місто". Щоб зрозуміти що я таке говорю, не треба їхати в Припять. Просто прогуляйтесь на вікенді Печерськом, Подолом, центральною частиною Шевченківсього району. Там ви майже не зустрінете людей на вулиці, не буде там і машин, ні дітей. Наче вимерло все! Натомість, в робочий день там же - ні пройти по тротуару, ні перейти вулицю, і нічим дихати - все в натовпах, всі тротуари заставлено машинами, а на дорозі затори, шум, гам, сигналять водії один одному щоб ті вже забаралась пошвидше, звісно, на зебрі ніхто не призупиняється для пішохода. Звісно, люди тікають з "такого" міста. Тобто, найгарніша і найкраща частипна Києва перетворилася на просто офісні будівлі, там ніхто не хоче жити. І це не тому, що там погано, просто така транспорна стратегія міста, де машини заполонили все і витіснили людей, стоворили їхнє перебування там болісним.

Також, Бернард додав що він особисто не боїться їздити на велосипеді в потоці автомобілів, але 99% людей - бояться. Тому міська адміністрація повинна розуміти, що велосипедна інфраструктура необхідна. І люди мають право вибирати чи їм їхати на роботу чи просто по справам на швидкому автобусі, з окремою виділеною лінією без заторів, чи на екологічному велосипеді, чи зрештою на машині, але так щоб сама їзда не перетворювалась для водія в пекло і багато годинне стояння в численних заторах.

А ще голландець сказав, що наша перша велодоріжка вона не така вже й погана. Але треба будувати ще і з’єднувати в єдину мережу. Щоб можна було вийти з дому, і по суцільній велодоріжці проїхати до роботи.  

Власне, історія цієї доріжки досить цікава. Вона з'явилася не по бажанню чи не бажанню міських чиновників розвивати велосипедний транспорт в Києві, і її взагалі немає на затвердженій схемі розвитку велосипедної інфраструктури Києва. А з'явилась тому, що держ бюджет виділив гроші на реконструкцію кількох доріг до Євро-2012. І за сумним збігом обставин, саме минулого літа на київських дорогах загинув черговий велосипедист - 28-річний художник. Велосипедисти в котре провели акцію перед мерією Велонаїзд з вимогою почати будувати інфраструктуру. Тоді новопризначений Попов вирішив, що йому саме час щось швидко "відкрити" перед камерами. І вирішили заткнути і велосипедистам рота, і себе показати прогресивними - тож на дорозі яка реконструйовувалась, зробили велодоріжку. Зробили, звісно, абияк, зате швидко. За ті ж самі гроші і за тими ж принципами збираються робити доріжку на просекті Бажана і Перемоги. І вже в розробці проекту "придумали" щоб велосипедисти спускались у підезний перехід, щоб перйти на інший бік. Думаю, багато охочих велосипедистів знфайдеться.

Але я собі думаю - настане Євро 2012 і приїдуть до нас європейці в гості і що вони побажачать? А може навіть хтось і європейських високопосадовців захоче подивитися на Київ проїхавшись велосипедом, і тоді його доведеться відмовляти від цієї небезпечної затії як свого часу відмовляти Пола Маккартні з "Бітлз".

А ще європейці побачать, що в Києві ніде нема звичних їхньому оку велодоріжок, велопрокатів та парковок, та просто людей які пересуваються на велосипеді. Натомість побачать наші розвалені жовті маршрутки, совкові вагони метро усіяні рекламнним сміттям, запарковані на тротуарах велетенські джипи та суцільні затори. Оце і вся реальність.

А що в перспективі? Ну в стратегії розвитку Києва до 2025 року, яку нещодавно презентували, слово "велосипед" згадується аж один раз. І то, в контексті рекреаційних маршрутів.

 

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.