...

Кризові явища в економіці розвинутих країнах Європи змушують ці країни започатковувати режим суворої економії бюджетних коштів. Щоб зменшити дефіцит бюджету, країни ЄС знижують і заморожують заробітні плати, вводять додаткові податки, а також збільшують пенсійний вік.

Проте, окрім суто економічних передумов збільшення пенсійного віку в країнах ЄС, існують соціально-демографічні причини. Справа у тому, що у більшості країн Європи відмічається старіння населення. Частка європейського населення в світовому продовжує знижуватися через низький рівень народжуваності. І відповідно, очікується, що така тенденція буде продовжуватися і надалі. Вже зараз середній вік розвинених країн надзвичайно вище, ніж у країнах, що розвиваються.

В зоні ризику перебувають окремі країни Європи, Японія, Канада, наближаються до зони ризику США та Австралія. Зокрема, найбільш критичний середній вік населення спостерігається у Монако – 45,7 років, Японії – 44,2; Німеччини  - 43,8; Італії – 43,3. Найменший – в Уганді – 15 років, Нігер – 15,2; Малі – 15,8.

Крім усього іншого, дані показники дають можливість спрогнозувати посилення міграційних потоків з бідних африканських та азійських країн до заможної Європи, а також у кінцевому варіанті – хто буде правити світом, коли корінним населенням Європи будуть пенсіонери. Але, це предмет іншого дослідження.

З огляду на зазначені загрози, підвищення пенсійного віку для керівних кіл Європи є вимушеним кроком у даному просторовому відрізку на догоду економічним інтересам і підтримання високого рівня життя.

Так, наприклад, пенсійний вік у Німеччині становить 65 років (для чоловіків і жінок), Іспанії – 65 років (для чоловіків і жінок), США 65 років (для чоловіків і жінок), Бельгії (65 р. для чоловіків, 62 р. – для жінок), Швейцарії (65 р. для чоловіків, 64 р. – для жінок), Великобританії (65 р. для чоловіків, 60 р. – для жінок), Італії (65 р. для чоловіків та для жінок з 01.01.2012), Франції – 62 роки, Росії та Україні (60 р. для чоловіків, 55 р. – для жінок).

У цьому контексті доцільним є проаналізувати тривалість життя населення у певних країнах. Так, відповідно до рейтингу складеного на основі статистичних даних ЦРУ найвищою є тривалість життя у громадян Андорри (83,5 роки).  До першої п'ятірки ввійшли також Макао (81,9 роки), Сан-Маріно (81,4 р.), Японія (80,9 р.), Сінгапур (80,4 р.).

Серед європейських країн найвища тривалість життя у Швейцарії і Швеції (80 років), Італії (79,4 р.), Франції (79,3 р.), Іспанії (79,2 р.).

Що стосується країн колишнього СРСР, то найдовше живуть в Естонії – 70,3 роки (118 місце), Литва і Латвія (124 та 130 місця відповідно), Білорусь – 68,4 (139 місце), Росія – 67,7 років (142 місце), Україна – 66,5 років (145 місце). Найгірший показник з пост радянських країн у Туркменістані – 61,2 роки (170 місце).

Тепер проаналізуємо співвідношення тривалості життя і пенсійного віку. Візьмемо для прикладу Іспанію, в якій на пенсію як чоловіки так і жінки виходять в 65 років, а тривалість життя становить 79,2 роки. Виходить, що після виходу на пенсію громадянини цієї держави можуть прожити ще 14,2 роки, громадянини Італії можуть прожити 14,4 роки, Швейцарії – 15 років, Франції – 17,3 роки.

Що ж до України, то навіть без підняття пенсійного віку чоловіки нашої країни, після виходу на пенсію в середньому живуть лише 6,5 років, жінки – 11,5 років.  

Не дивлячись, на пізніший вихід на пенсію в західних країнах, громадяни цих країн доживають до пенсії частіше, ніж в Україні. В результаті, внесений пенсійний платіж особи, яка не дожила до пенсійного віку чи померла невдовзі після виходу на пенсію стає незапитаним або ж успадковується тими, хто вижив. В той час, як в західних країнах у громадян є достатньо часу щоб скористатися своїми внесками у вигляді отриманої пенсії. Як наслідок, у громадян України фактично немає стимулу приймати участь в накопичувальній системі пенсійного забезпечення, отримувати "білу" заробітну плату тощо.  

Підвищення пенсійного віку у західних країнах пояснюється ще й вичерпанням усіх можливих резервів: рівень тіньової економіки становить 5-20%, прозорі та зрозумілі правила ведення бізнесу, низький рівень корупції, легальна оплата праці, що в цілому позитивно впливає на високий рівень життя.

В Україні, навпаки, резерви, що б дозволяли забезпечувати наповнюваність Пенсійного фонду та покривати його дефіцит, ще не вичерпані.

З огляду на вищезазначене, вважаю, що час піднімати пенсійний вік ще не настав. На даному етапі необхідно використати усі можливі резерви та джерела: зменшити рівень тіньової економіки (яка становить захмарні 60%), встановити сприятливі, прозорі та зрозумілі правила ведення бізнесу, забезпечити стабільність і прогнозованість законодавчої бази, провести реальну боротьбу з  корупцією (про яку всі говорять роками, проте не помаранчеві, не біло-червоні, не голубі, з нею не боролися, а якщо і борорилися то лише язиками), провести повну легалізацію заробітних плат (за оцінками Федерації роботодавці України лише в тіньовій зайнятості працює близько 5 млн. осіб). Реалізація цих заходів вирішила б проблему наповнення бюджету Пенсійного фонду і в цілому сприяла нашому цивілізованому розвитку.   

Чому ж роками дані проблеми у нас не вирішуються? А все тому, що ті ж депутати, керівники вищої ланки самі володіють підприємствами, фірмами, які працюють у тіні, виплачують зарплати в конвертах тощо. З себе вони чомусь починати не хочуть, а з народу в самий раз. 

На останок відмічу, що проведення пенсійної реформи у тому вигляді як нам пропонують, матиме надзвичайно негативний вплив на молодь. Адже в результаті, продовження перебування на робочих місцях людей, що мали б вийти на пенсію означатиме відсутність робочих місць для молоді, випускників ВУЗів тощо.

А це вже тягне за собою реформу в освіті. В країні існують спеціалізовані ВУЗи, такі наприклад, як Академія МВС, Академія митної служби, які фактично на 2-3 роки небхідно закрити, адже їх випускників не буде куди працевлаштовувати.

Проблеми необхідно вирішувати комплексно, а не так як у нас.

 ... Як то кажуть C'est La Vie