Помилятися, закликаючи не помилитися?

Не треба нам президента!

Іще не знав про результати розподілу крісел «нової влади» коли готував до публікації матеріал «Конституційний процес. Апогей цинізму», 22 февраля 2014 18:33:19.

Але вже відчував гіркий присмак від не сприйняття того поділу, а також появи дуже актуальних та «науково обґрунтованих» рекомендацій щодо реформування країни.

«Порадувало» піднесення на п’єдестал «колишнього» Турчинова, котрий залишив після свого «геніального» керування сталінський НКВД, у 14 разів більший за чисельністю на душу населення від американського ФБР!

«Вбила» наповал сьогоднішня новина про відмову від незалежної суддівської системи шляхом повернення до призначення суддів у парламенті.

І ось очікуване:

«У нас немає права на помилку. Іншого шансу в України може і не бути», Марина Ставнійчук, Член Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) від України (2007-2013 рр.). Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук. Радник Президента України, керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації АП, 23 лютого 2014, 18:23.

І знов про рибу гроші.

«Прийшов час зробити кардинальний поворот до якісно нового етапу розвитку країни…

… Ми продовжуємо наполягати на участі представників народу в усіх процесах, що відбуваються, бо саме громадянське суспільство має бути гарантом справедливості і правдивості усіх домовленостей, а також гарантом моніторингу відповідальності політиків за взяті на себе зобов'язання…

… знову змушена стверджувати, що спрощений підхід до вирішення глибокої конституційної кризи не допустимий».

Які красиві слова! А за ними ті ж самі граблі.

«Почати відкритий конституційний процес через парламентську процедуру з залученням представників Конституційної Асамблеї,інших представників громадянського суспільства. Підготовка тексту змін до Конституції України має відбуватися в он-лайн режимі із максимальним залученням думок і пропозицій громадян».

У нас вже з’явився «новий дракон» за Марком Захаровим («Вбити дракона») у вигляді Турчинова та інших. Це тимчасовий. Але у травні нам обіцяють постійного!

І знов буде революція. Нова. А щоб скинути народженого у цій, вже «старій» революції, «революційного», схожого на добренького Євгена Леонова «дракона»-президента, буде пролито крові у тисячі разів більше, ніж за останні 3 місяці.

Бо цей, «новий», не важно, як його прізвище, зробить висновки із поразки Януковича.

Не треба нам президента!

Нам треба Установчі Збори (Конституанта), нова Конституція, розроблена цим абсолютно незалежним органом, та її затвердження референдумом.

А потім подивимося, чи буде там, у ній, президент.