Аргументи та факти

22 февраля 2014, 17:43
0
136

Заангажованість преси, чи амністія узаконює протизаконні дії радикалів?, нова політична сила – «Євромайдан»?, істерика та страх в Верховній Раді, чи не велика ціна за свободу Тимошенко?

Боляче і страшно спостерігати за ситуацією, що розгорнулась у всіх сферах життя України.

Це дійсно схоже на колапс, як стверджують деякі політологи та соціальні психологи.

Прикро, що майже всі, українські засоби масової інформації виглядають відверто заангажованими та такими, що втратили рівновагу. Майже всі викладають події упереджено та уривками, ще й з однозначним емоційним підтекстом, що заважає громадянам сформувати та мати свою точку зору, яка б базувалась на об’єктивному, з різних сторін барикад, оглядові подій. Невже українські кореспонденти не можуть надати події послідовно від «А» до «Я»? Чи вони запопадливо вислужуються перед тими, хто рветься до влади?

Чому кореспонденти, опитуючи людей щодо Януковича та його долі, вийшли лише в центр, чому не спитали людей з околиць Києва, які не підтримують «Євромайдан»? Дивний вибірковий підхід до збору інформації!

Чи вони потрапили під емоційне зараження та частково посліпли?

Важко виокремити якусь одну причину такої поведінки преси (радіомовлення, телебачення та інтернет-новин). Але факт залишається фактом: їх російські та білоруські колеги готують та демонструють більш докладні та повноцінні огляди ситуацій, відзнятих в наших гарячих точках.

Центр міста Києва цілком охоплений патріотичною лихоманкою, але заклики та вимоги далі, ніж на усунення Януковича, зміни складу уряду (явно обмін «шила на мило», бо в Верховній Раді ті самі персони) та звільнення ув’язненої Тимошенко не йдуть. Це все.

І це так відверто мало для реальних змін в Україні на краще саме для народу, а не можновладців, в числі яких всі, без винятку, діючі депутати, що це майже ніщо.

Але за це ніщо радикальні сили, які дуже хитро поводяться і чітко не видділяють себе, і не відмежовуються від простих людей на «Євромайдані», не пошкодували нічийого життя: ні своїх прибічників, ні солдатів, ні випадкових, з точки зору політики, людей, що загинули за останні дні у сутичках в Києві.

Чому ні трійка опозиційних вожаків, ні зайди з Західної Європи, які, чомусь, почуваються навіть серед наших політиків як хазяї, ні депутати Верховної Ради не осудили дії радикальних екстремістів-терористів, які відверто та не боячись нікого і нічого: ані Бога, ані чорта, застосовували зброю різної дії, в тому числі вогнепальну, та зривали декілька разів поспіль мирні домовленості?! 18 січня і 19 лютого дати двох провокацій – атак радикалів, які відбувались саме тоді, коли з`являлась надія на мирне врегулювання та конфлікт потроху затихав. Тому це, вочевидь, спланована певними силами небезпечна антидержавна діяльність, яка призвела до численних людських жертв.

Цей факт незасудження виглядає не просто дивним, але злочинним.

Замість цього проголошується вже третя амністія.

І тепер кожному жителю нашої країни може стати зрозумілим те, що прикриваючись всілякими гаслами, а особливо націоналістичного ґатунку та таких собі ліберальних заяв, як «Ми – вільні люди», можна робити що заманеться: ламати, трощити, псувати, нищити народне і особисте майно, захоплювати будівлі та використовувати їх із своєю метою, самочинно перекривати дороги та перешкоджати проїзду транспорту, палити автомобілі, знущатись з полонених, брутально лаятись на кого завгодно та прилюдно ображати і погрожувати самосудом, закидати тих, хто не подобається (а солдати були просто живим щитом) «коктейлями» Молотова, каменюками, петардами та стріляти бойовими набоями, і за це не нести жодної відповідальності.

А зовсім не шановні народні депутати мали б одностайно затвердити голосуванням нові визначення понять «мирні протестувальники», «мирне зібрання» та «мирна акція»! Бо якщо всі вчинки радикалів та тих, хто знаходився поруч і діяв разом з ними (а про спеціальне й явно навмисне поєднання звичайних громадян та агресивних радикалів вже згадувалось вище) є мирними, то для чого амністія? Ще й три підряд?

Нове тлумачення «мирних демонстрантів», яке так нахабно підтримують деякі західні політики ліквідувало б цей абсурд з третьою амністією всіх учасників «мирних акцій» в Україні, які ми спостерігаємо останні місяці.

Потрясає вузькість бачення «Євромайдану» і опозиції, які виставляють лише політичні вимоги, ніби в цьому і є вся біда України, а західні політики їх всіляко в цьому підтримують.

Нашу економіку роздирали, перерозподіляли та обкрадали всі роки Незалежності клани і за Кравчука, і за Кучми, і за Ющенка з Тимошенко (яка вже були при владі і жодного покращення в житті України не спостерігалось), але цілком винні у поганому стані України безперечно лише Партія регіонів, Янукович з Азаровим ще й комуністи з Симоненком на чолі, діяльність яких (як і Партії регіонів) дехто бажає нині заборонити.

Достойно виглядав на переговорах між опозицією і владою за участю консультантів з Європи політик з Росії – Уповноважений з прав людини у РФ В. Лукін, який не підписав угоду, бо йому було не зовсім ясно, хто ж є дійові особи всього, що відбувається.

Тимошенко за один крок від звільнення. Цікаво, чи вона візьме на себе відповідальність за майже сотню жертв за останні дні та декілька сотень постраждалих в сутичках? Чи вважатиме це нормальною ціною за свою власну свободу? Згадаймо, що у всіх своїх зверненнях до народу, що зачитувались на «Євромайдані», вона закликала «не йти ні на які перемовини та домовленості з урядом». Саме цікаве, що це їй дозволялось робити з-за грат! Заради звільнення Тимошенко було декриміналізовано дві статті Закону України! Цікаво, чи не захоче Тимошенко віддячити та патріотично погасити весь зовнішній борг України з власних коштів та долучивши кошти інших мільйонерів-можновладців, які є її прибічниками?!

Те, що Майдан захлинається в істерії (звісно, бо отримали викид адреналіну), зрозуміло, але істерія накрила і більшість українських журналістів та багатьох політиків.

А ситуація з закликами, Вічем (точніше, щотижневими «вічами»), постійним співанням гімну та проголошенням самих себе героями вже наближається до сміхотворної. Верховна Рада теж долучилась: депутати майже бться, ненависть та нетерпимість до інакшої думки виливається через край, але й собі взялись щораз де треба і не треба заспівувати «Ще не вмерла!». Але саме в цей факт, чомусь, все менше віриться.

«Євромайдан» став новою силою, з якою їздять радитись політики з Європи? Це вже цікаво. Обурює те, що «Євромайдан» заявляє, що є представником всієї України (хто це визначив статистично?) і цю позицію активно підтримують політики Західної Європи та США, маючи свої довгострокові плани.

Обурює те, що співачка Руслана Лижичко, перебуваючи в емоційному та збудженому стані (а це для неї – звична роль, саме вона артистично «заводила» і скеровувала маси фанів на «Євро-2012», як і Євген Нищук – актор! – зайняв своє звичне для нього з 2004 року місце на сцені з мікрофоном в руках та скеровує маси, підтримуючи їх в напруженні) потрясала кулями з автомата Калашникова (відомо, що цей автомат – найпоширеніша у світі зброя,  яку використовують і військові, і терористичні та бандитські угрупування) та розірваним погоном з військової форми російської армії (а різні форми та погони вільно продаються на Андріївському узвозі і не тільки там) стверджувала, що її вустами промовляє Правда та Істина та цим самим кидала обвинувачення в сторону Росії і робила це без жодної експертизи, абсолютно ні в чому не сумніваючись!

Обурює й те, що снайпера, який стріляв і в солдатів, і в «євромайданівців» вже «обізвали» російським, чому не американським чи німецьким?

 Зараз вже видно, що від початку всі про-європейські акції мали на меті «повалення режиму Януковича», який, мабуть, відмовився грати в ігри Західної Європи та Америки, а тим самим і насолити Путіну та Росії – основним ворогам українців.

Які милі та дружні американці! Вони вже встигли зробити заяву про тероризм та таким способом запропонували свої послуги (підписи під петицією, можливість подачі якої продумано урядом США, вже активно збираються), так що можемо чекати головних «поліцаїв» світу зі своєю добре озброєною армією у нас в Україні. Найсмішніше, що петиція містить два цікавих моменти: прохання допомогти у боротьбі з тероризмом та націонал-радикалізмом і прохання припинити фінансувати цей же тероризм і націонал-радикалізм.

Зараз загиблих «євромайданівців» називають патріотами та ангелами, чому так само не називають солдатів, які сумлінно виконували свій обов’язок – захист державності – і загинули? Найбільше потрясає безглуздість всіх смертей: молоді люди (з обох боків) більше б могли послужити Батьківщині, повноцінно проживши своє життя – в цьому й був би справжній патріотизм.

А що героїчного і патріотичного в тому, що під впливом когось або чогось (емоцій чи власного розсуду) стати «гарматним м’ясом»?! Загиблі «євромайданівці» ще мали вибір (до того ж їх попереджали і в певний момент просили покинути площу), а радикальні загони знають на що йдуть. Військові і міліція такого вибору не мали: вони були на службі і виконували накази. Чому про це забувають?  

Сьогодні в Верховній Раді – істеричні виступи і страх (ті, хто виходить з Партії регіонів бояться тюрми чи самосуду). А депутати нарешті «беруть сьогодні на себе відповідальність» і згадують про «присягу народу України»; а де вони були в грудні і січні, чому не проявляли свою відданість, чому були бездіяльні, чому пішли на зимові канікули? І яким чином вони збираються взяти на себе всю відповідальність за кризу, що склалась? Чи не фарсом і блюзнірством виглядає така їхня запізніла відповідальність?


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.