В умовах тотальної недовіри без гарантій захисту для обох сторін не обійтися.

17 февраля 2014, 11:14
0
158
В умовах тотальної недовіри без гарантій захисту для обох сторін не обійтися.

Конституційний Договір нагадує мені приказку:" Гладко било на бумагє, да забилі про оврагі".



Ті хто використовує інших володіє мистецтвом примушувати інших відчувати відповідальність і навіть зобов'язання перед собою, без всяких на те причин. Багато хто з них може симулювати неуцтво і некомпетентність, так щоб ви з жалю або через роздратування допомогли їм. Існують вони виключно завдяки ретельному підбору в якості своїх жертв доброчесних, добросовісних людей, що особливо глибоко усвідомлюють свій моральний борг. Це невірно сприйняте почуття обов'язку (або прихований комплекс провини), що невірно сприймається, і живить той "альтруїзм", яким вони користуються. Жертвами вибирають тих хто відносно непогано пристосований до навколишнього світу (яскравим прикладом є НЕП і його нинішній аналог - політика яку проводили по відношенню до підприємців і не лише до них). І те що ці люди паразитують на щасливій людині, свідчить, що самі вони позбавлені життєвої гармонії. На цьому "альтруїзмі" тримався союз, вистачає політиків, які хочуть повернути ті часи. Одні в шахтах і на заводах бють рекорди Стаханова, другі з не меншим героїзмом працюють по закордонах, щоб прогодувати сімю, а треті розкрадаючи країну бють рекорди "папірєдніків", обіцяючи квартири і золоті гори закликають міліцію не жаліючи свого здоровя захищати владу, а самі кинувши усіх тікають з країни. Залишивши після себе вибудовану вертикаль влади, яка налаштована (податковий і кримінально-процесуальний кодекси...), лише на доведення країни до банкрутства з усіма витікаючими з цього наслідками. Їх підтримують політики і дипломати яким радили відвідати майдан, але вони побоялися це зробити, а тепер зациклилися і при кожній нагоді намагаються вколоти "булочками" відважну жінку, яка не побоялася підійти до озброєних беркутівців і "радикалів".

Нажаль, ці люди і досі мають великий вплив на політичні процеси і усілякими способами (федералізація, розкол) намагаються загальмувати зміни і законсервeвати уламки радянської командно-адміністративної вертикалі. Хочуть закрити від усього світу і тримати у своїй тюрмі, щоб люди і далі своїм "альтруїзмом", героїзмом, здоровям і житям платили за їх непрофесіоналізм. Вони встигли підготувати гідну собі заміну, серед молодших політиків і бізнесменів.

Іноді вас можуть дратувати ті претензії, які пред'являють вам друзі або начальство на роботі. Але якщо друг і сам просить про допомогу, і негайно відгукується, коли допомога потрібна вам - це чудово. Коли начальник вимагає зробити більше, але закриває очі на незначні проступки і легко відпускає вас в тих випадках, коли вам це треба - немає причин ні скаржитися, ні думати, що вас використовують. Проте якщо вас без кінця просять про поступки і послуги, але при цьому, коли допомога потрібна вам, негайно знаходяться "невідкладні справи" - будьте обережні! Можливо, вас намагаються узяти під контроль. Для людини, яка усе життя говорила "так", дуже важко навчитися інколи говорити "ні". Довгий час система придушувала найменші прояви непокори, але якщо ви не хочете залишатися постійним джерелом чиєїсь вигоди - вам необхідно це зробити.

Ці люди можуть давати вам найрізноманітнішого роду матеріальні речі (купівля голосів на виборах, подачки бюджетникам і пенсіонерам, посади, а на державному рівні кредити в обмін на політичні поступки, договори), щоб за допомогою їх прив'язати вас до себе, але ваша плата у відповідь буде стягнута в іншій формі ( зниження рівння житя, розвал економіки). Кращий спосіб боротьби - діяти так, ніби вони і дійсно не чекають від вас нічого натомість. Навчіться говорити “ні” в певних випадках. Як тільки вони відчують, що ви вислизаєте з їх хватки, стануться дві речі. По-перше, розігруватиметься "пригніченість" в надії викликати жалість. Коли це не спрацює - ви побачите істинну суть, злісну і агресивну. Це може проявлятися у вигляді арештів і прийнятті диктаторських законів…

Звичайно, краще зовсім уникати зв'язків з такими людьми. Хоча інколи це можуть бути люди, які з тієї чи іншої причини потребують допомоги і підтримки (в політиці таким людям не місце, політик сам має допомагати іншим). Друзі - це ті, хто не лише приймає вашу допомогу, але і сам здатний допомогти в скрутну хвилину. І ще один момент: в тих випадках, коли вам доводиться стикатися з людьми переконаними у своїй винятковості і безапеляційній правоті (вседозволеності, безкарності…), боячись образити, ніколи не йдіть на компроміс. Від цього у них не додасться ні повага, ні симпатії до вас. Потрібно пам'ятати, що відкрите і з гідністю відстоювання власних переконань, викликають більшу повагу: вони говорять про вашу внутрішню незалежність і нагадують про ваші права.

Нерідко, ми вимушені мати справу не з окремими людьми, а й з цілими організованими групами. Інколи це може бути уся вертикаль влади.

Я  поважаю Леоніда Даниловича і Леоніда Макаровича, вони дуже багато зробили для України. Брали участь у написанні конституції, але потрібно визнати, що робили вони це виходячи зі свого досвіду, який отримали при союзі і обоє активно розбудовували (а після 1991 року взялися за ребрендинг) командно-адміністративну систему, яка і гальмує подальший розвиток країни. Зрозуміло, що вони, як і Микола Янович, який оберігав і відбудовував цю систему, присікаючи усі спроби змінити її,  будуть намагатися зберегти її, створюючи нову конституцію (після відставки Миколи Яновича президент, який теж є типовим представником цієї системи, став поступливішим, більшість депутатів Верховної Ради почали вільніше дихати, і переговорний процес зрушив з місця). Але система не здається і нам вже пропонують конституційний договір.

Доречі, в 1995 році, після позачергових виборів виник конфлікт між людьми Леоніда Макаровича і Леоніда Даниловича. Тоді вони  з допомогою такого договору поділивши сфери впливу владнали цей конфлікт, заключили перемиря і на багато років законсервували цю систему. І знову пропонують схожий сценарій, щоб люди розійшлися, а вони і далі будуть щось там писати. Я переконаний вони знову домовляться між собою, але пересічні громадяни ніяких змін не побачать. В конституційному договорі все гарно розписано, але як кажуть:”Гладко било на бумагє но забилі про оврагі “. Саме тому я схиляюся до плану Арсена Авакова, який не забув про оврагі і детально їх описав:”В условиях полного отсутствия какого – либо доверия между оппозицией и властью. В условиях бурлящего Майдана. В условиях, когда на каждом шагу власть может совершить тысячи подлостей, что бы препятствовать конечной цели – оппозиция реально понимает, что идти в такой затянутый во времени вариант НЕЛЬЗЯ, не обеспечив соответствующий механизм гарантий.”

Лише такі гарантії дозволять розпочати Конституційну реформу, яка стане спільним проектом української громадськості.

P.S. Всю країну хочуть залякати. Дві третини ефіру провідних телеканалів це телесеріали про чесних прокурорів і міліціонерів, які усіх ловлять, сажають, телешоу з судовими процесами і новини зі звірствами перерахованих вище добродіїв (нестиковочка). Це робиться щоб тримати усіх в страху і безкарно грабувати заляканих людей. Ось таким виявився ребрендинг системи. З однопартійної системи зробили багатопартійну і туди порозпихали своїх комсомольців, а награбоване тянуть в свої общаки. Вони активно працюють над консервацією нинішньої ситуації, беруть під свою опіку всі уламки тієї командно-адміністративної системи починаючи від комуністів закінчуючи різними політичними провокаторами і мародерами.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.