Шустеризація «Громадського.tv»?

14 февраля 2014, 10:48
журналіст
0
224

Після того, як до студії знову був запрошений регіонал царьов, редакція інтернет-проекту отримала зливу критики від глядачів.

Зокрема, на Фейсбуці люди висловлювали своє обурення  в стилі «навіщо ви запросили цього українофоба?», «скільки можна?», "ми в шоці!", «женіть його!», «досить піарити «регіони!», "не знущайтеся!" тощо.

Дехто в пориві гніву навіть почав порівнювати «Громадське» з «Шустер-live».

Щодо Шустера, то , звісно, «маленький Чехов» навряд чи наважився б ставити царьову такі питання, які озвучив Мустафа, та ще й жваво полемізувати. Але певні зауваження до «Громадського» в плані проведеної аналогії  все ж виникли.

Приміром, Шустеру  думка глядачів щодо того, кого йому запрошувати на ефір була б абсолютно по цимбалах. Він навіть не читав коментарів після своїх передач, у чому зізнався на тому ж «Громадському».  Натомість орієнтувався на показники рейтингу. 

В той же час «Hromadske.tv» підкреслено демонструє свою налаштованість на зворотній зв'язок з глядацькою аудиторією, вустами ведучих наголошує на важливості суспільної думки про проект, дякує за критику, обіцяє враховувати висловлені побажання у подальшій роботі, виправляючи помилки та поліпшуючи якість ефіру.

А от як тоді бути з категоричним несприйняттям в студії царьова та інших регіоналів щонайменше суттєвою  часткою, якщо не переважною більшістю, симпатиків «Громадського» ? Бо вже несила  дивитися.  Окрім відчуття відрази й ненависті, за зрозумілими причинами, такі гості нічого не викликають .

З ними притомним людям давно і все ясно. Глядачі не сприймають їх інакше, ніж моральними виродками, абсолютними циніками, войовничими українофобами, дегенератами, запеклими ворогами демократії, останніми покидьками, пройдисвітами і т.д. і т.п.  

Переконаний на всі сто, а то й більше, що якби «Громадське» провело серед глядачів, скажімо на Фейсбуці, опитування на тему, чи варто й надалі запрошувати царьова , а разом з ним олійника, бондаренко, вечорка, чечетова, лук'янова, сальдо, то результати не залишили б для перелічених персон жодних шансів.

Це була б воля громадськості. Інтернет-проект називається «Громадським». То чи не мала б редакція зважити на консолідовану позицію своєї аудиторії? Яка, до речі, зібрала для «Громадського» понад мільйон гривень.   

Логічно припустити заперечення, мовляв, а як же плюралізм думок, журналістські стандарти, збалансованість та об'єктивність, зрештою, свобода слова?

А чи заслуговують на все це ті, хто влаштовує в країні 37-й рік? І насолоджуються процесом, не в силах зупинитися. Ніяк не можуть відмовити собі у задоволенні  запроторити за грати все українське, демократичне й волелюбне. Для них людські життя - ніщо, яка там свобода слова? І ця більшовицько-енкаведистська наволоч  залишається бажаною гостею на «Громадському»? За що така честь і шана катам-бузувірам?

До того ж, ці мерзотники ніяк не обділені увагою преси й телебачення. В них стільки своїх ручних, кишенькових ЗМІ (серед яких є й чимало державних), що «зашебісь». А там замислюються про професійні стандарти? Опікуються плюралізмом, збалансованістю? Надто ж  - щодо висвітлення ЄвроМайдану.

То виходить, що царьови і тут, і там! Вони мають можливість безперешкодно говорити зі всіх екранів! І українських, і російських. Що і роблять. Бо їх, бачите, ну ніяк не можна не запросити, не приділити їм стільки часу, скільки буде потрібно!

Царьов на «Громадському» гостював вдруге і кожного разу ставав цвяхом програми - бесіди з ним тривають по півтори-дві години. А на В'ячеслава Кириленка, який був після регіонала, Мустафа витратив куди менше часу, хвилин зо двадцять. Таке враження, що на останньому журналіст вирішив відпочити.

А чому так? Кириленко теж депутат. Не настільки медійний, як царьов? А хто робить таким того чи іншого політика? Чи не самі медіа?

Ефір з комуністкою Оксаною Калетник теж здавався безкінечним, хоча ніякої супер-медійності за нею ніколи не спостерігалося. Поки ведучі - Скрипін та Найєм - ніяк не хотіли її відпускати, Олег Соскін чекав у студії цілу годину. В онлайні ж був хвилин сорок. Тобто менше, ніж  очікував своєї черги. Але він куди цікавіший співбесідник, ніж Калетник. Тим більше, для глядацької аудиторії  «Громадського».

Зрозуміло, що вести бесіди з секундоміром було б іншою крайністю. Не всі гості заслуговують однакового хронометражу.  Тому природно з одним поспілкуватися довше, з іншим - менше. Пропорційно інформаційному приводу, взятій до обговорення темі. Але щоби різниця була настільки разючою та ще й на користь тим, хто цього не заслуговує - чи це нормально?

Царьову показали відео зі знущаннями та звірствами беркутні над затриманими на Банковій, коли спецпризначенці по черзі лупцювали лежачих кийками та ногами. Прогнозовано, побачене не справило на нього жодного враження.  То що, кожного разу запрошувати його для перегляду нових відео і чути у відповідь, який беркут хороший і як він правильно робить?

Але навіть попри регулярні гостювання регіоналів й довготривалі ефіри з ними, прихильники партії регіонів і віктора федорича януковича все одно таврують ганьбою "Hromadske.tv"  за необ'єктивність і однобокість. Сьогодні вранці, під час стріму біля якогось з судів, де розглядається справа за перевищення беркутом повноважень,  на «компліменти» від носіїв георгіївських стрічок наразилася Настя Станко разом з колегами з 5-го каналу.

Не оцінили. І ніколи не оцінять. Ну то для кого старатися? Можлива відповідь: «для себе, щоби бути чесними перед самими собою і своїм журналістським сумлінням». Але ж ви самі назвалися «Громадським»! А та громада, яка вас дивиться - проти царьових в студії! Глядачі ж для вас, як ви проголошуєте, головний орієнтир. То як бути?

А от як. Не запрошувати до студії - не значить цілковито ігнорувати. В разі потреби, з регіоналами, як і комуністами, для коментарів і з'ясування позицій можна зв'язатися телефоном, підійти до когось з планшетом в кулуарах ВР, відвідати брифінг, прес-конференцію. А від запрошення до студії таки утриматись.  Вони не заслуговують на тривалі  бесіди. Бо нічого цінного й змістовного ніколи не казали і не скажуть. Скільки в цьому можна переконуватися?  

Їм нічого не доведеш навіть з розряду очевидного. Тим більше, не почуєш від них жодного правдивого, а надто - розумного слова. Вони як обкурені.  Живуть у своєму світі. Їх звідти не дістанеш. Не піддаються, як не намагайся.

Невже б якби у післявоєнній Німеччині виникло щось подібне до «Громадського», то німцям після всього, що трапилося, були б цікаві спікери НСДАП? Невже б з нещасних не було б досить всіх цих партайгеносе? В Україні ж зараз - політична катастрофа, руїна, що загрожує втратою державності. Війна на вулицях. Смерть на барикадах. І все це - завдяки бездарній, недолугій, антиукраїнській, бандитській політиці партії і уряду. Про що їх ще питати? Про залишки совісті й моралі? Та немає ж! Вони вже відповіли. Суспільство почуло. Тому й стоїть на Майдані і не збирається розходитись.

Собаче серце 2

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.