Політика-це мистецтво компромісу, а я не завжди розумію значення цього слова

13 февраля 2014, 21:05
історик, юрист
0
171
Політика-це мистецтво компромісу, а я не завжди розумію значення цього слова

1 1 Коли я побачив Богословську на трибуні Майдану, яка скандує гасло " Слава Україні ", за яке я проливав свою і чужу кров, а ця курва лила зі свого б


Політика-це мистецтво компромісу, а я не завжди розумію значення цього слова

Напевно, я поганий політик і ніколи їм не буду, бо політика-це мистецтво компромісу, а я не завжди розумію, як саме значення цього слова, так і моменти його вживання.

Коли я побачив Богословську на трибуні Майдану, яка скандує гасло " Слава Україні ", за яке я проливав свою і чужу кров, а ця курва лила зі свого брудного рота нескінченні потоки ненависті до таких як я, мені зробилося зле.

Свого часу мені написали, що я ніколи не буду письменником, бо у мене немає уяви. Бачення світу у мене чорно-біле. Це погано для оточуючих, але мені не заважає.

Сьогодні я спробував уявити собі таку картину.

Співробітник УМГБ, весь такий модний, з орденами на грудях, які він отримав за плідну боротьбу з націоналістичним підпіллям, спускається в криївку, яку йому здали під тортурами упівці, і каже суворочолим хлопцям:

" Слава Україні! Я тут ваших катував останні п"ять років, але вчора, під час чергового допиту, коли разом з вибитими зубами мені здали вашу криївку, я зрозумів, що глибоко помилявся і тепер маю палке бажання воювати проти своїх.Тьху ти, ваших, їхніх, коротше, проти совєтів."

Суворочолі хлопці, яких він нищив останні роки, із зацікавленністю розглядаючи його бойові нагороди, які він отримав в боротьбі з ними, змахнувши скупу чоловічу сльозу, яка забриніла після цих слів по їхніх неголених щоках, розчулено так кажуть: " Сідай, хлопче. Випий з нами. Бачимо, що ти правильний хлоп і розумієш, як нам зараз важко, і те, що нам зараз потрібна єдність.

Беремо тебе до себе. А щоби не ображати твою людську гідність, бо ми ж бачимо, що у своїх ти був поважний чоловік, даємо тобі сотню. Згоден спільно боротися на таких умовах з совєтами?"

Розплющив очі. Нє, не хочу бути письменником.Це ж треба, які картини може намалювати моя уява.

Тільки мені здається, що доля такого співробітника УМГБ була б трошки іншою. Закінчив би він свої справи на цій землі на найближчій смереці, бо упісти були справжніми, на відміну від нащадків, які дозволяють ганьбити і гасло, і прапор заради своїх меркантильних моментів.

Політика-це мистецтво компромісу, а я не завжди розумію значення цього слова

Напевно, я поганий політик і ніколи їм не буду, бо політика-це мистецтво компромісу, а я не завжди розумію, як саме значення цього слова, так і моменти його вживання.

Коли я побачив Богословську на трибуні Майдану, яка скандує гасло " Слава Україні ", за яке я проливав свою і чужу кров, а ця курва лила зі свого брудного рота нескінченні потоки ненависті до таких як я, мені зробилося зле.

Свого часу мені написали, що я ніколи не буду письменником, бо у мене немає уяви. Бачення світу у мене чорно-біле. Це погано для оточуючих, але мені не заважає.

Сьогодні я спробував уявити собі таку картину.

Співробітник УМГБ, весь такий модний, з орденами на грудях, які він отримав за плідну боротьбу з націоналістичним підпіллям, спускається в криївку, яку йому здали під тортурами упівці, і каже суворочолим хлопцям:

" Слава Україні! Я тут ваших катував останні п"ять років, але вчора, під час чергового допиту, коли разом з вибитими зубами мені здали вашу криївку, я зрозумів, що глибоко помилявся і тепер маю палке бажання воювати проти своїх.Тьху ти, ваших, їхніх, коротше, проти совєтів."

Суворочолі хлопці, яких він нищив останні роки, із зацікавленністю розглядаючи його бойові нагороди, які він отримав в боротьбі з ними, змахнувши скупу чоловічу сльозу, яка забриніла після цих слів по їхніх неголених щоках, розчулено так кажуть: " Сідай, хлопче. Випий з нами. Бачимо, що ти правильний хлоп і розумієш, як нам зараз важко, і те, що нам зараз потрібна єдність.

Беремо тебе до себе. А щоби не ображати твою людську гідність, бо ми ж бачимо, що у своїх ти був поважний чоловік, даємо тобі сотню. Згоден спільно боротися на таких умовах з совєтами?"

Розплющив очі. Нє, не хочу бути письменником.Це ж треба, які картини може намалювати моя уява.

Тільки мені здається, що доля такого співробітника УМГБ була б трошки іншою. Закінчив би він свої справи на цій землі на найближчій смереці, бо упісти були справжніми, на відміну від нащадків, які дозволяють ганьбити і гасло, і прапор заради своїх меркантильних моментів.

Д.Снєгирьов
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.