Навіщо тримають під вартою Рустама Агаларова?

27 января 2014, 08:59
Издатель.
0
202
Навіщо тримають під вартою Рустама Агаларова?

Сумні часи настали, якщо Українська держава бере в заручники іноземних громадян.

6 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівців повернув на додаткове розслідування кримінальну справу по обвинуваченню Рустама Агаларова у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України (умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Міру запобіжного заходу – тримання під вартою – Агаларову не змінили. Хоча після того, як обвинувачення розвалилося в суді, незрозуміло, на яких підставах людину досі утримують в неволі.

Підприємця Агаларова обвинувачують в тому, що в ніч на 1 квітня 2012 року на території ресторану «Графська садиба» він у змові з братом та батьком убив дзюдоїста Олександра Савку. За словами самого Агаларова, Савка був серед людей, які побили його та мало не вбили. Але він переконує, що не хотів смерті спортсмена.

В кінці 2011 року Агаларов позичив 38 тис. доларів під відсотки у керівника філії «Укргазбанку» Олени Доманіної. Повертав борг частинами, за три місяці повернув майже половину. 31 березня 2012 року запропонував Доманіній повернути ще 3 тис. доларів. Вона призначила місце та час зустрічі – вечір, ресторан «Графська садиба». Несподівано приїхала на зустріч з двома озброєними чоловіками, Савкою та Кийовським. Всі троє були п’яні. Машині Агаларова заблокували виїзд. Його залякували, ображали расистською та непристойною лайкою. Потім витягли з машини та били. Вимагали негайно сплатити борг і ще додатково 15 тис. доларів. Казали, що вб’ють його та його родичів, якщо не отримають грошей.

Погрозами та побиттям Агаларова змусили зателефонувати родичам і сказати, що його вб’ють, якщо за нього не сплатять викуп. Розмова відбувалася азербайджанською мовою. Після цього над ним продовжили знущатися. Агаларову вдалося витягти з багажника своєї машини сувенірну биту, якою він хотів скористатися для самозахисту.

Не встиг Агаларов замахнутися, як Савка однією рукою перехопив та зламав биту, потім почав бити його руками і ногами, тягнучи від двері до багажника машини. Ламав йому пальці, однією рукою тримав за горло, а іншою наносив удари. Потім Агаларов почув голос батька, відчув, як той відштовхує Савку з криком «Не бий мого сина». Савка побіг у бік ресторану.

Рустам Агаларов розповідає: «Я чув стрільбу, але не розумів, хто стріляє. Я бачив, як Савка лежав на землі, і, намагаючись піднятися, вдарився потилицею об асфальт. Я підбіг до нього, допоміг піднятися. Савка сказав, що йому треба в лікарню. Я гукнув по допомогу, допоміг Савці йти. Батько та брат допомогли посадити Савку в мою машину, оскільки Кийовський відмовився везти його в лікарню. Окрім того, Кийовський перекривав дорогу джипом, заважаючи везти Савку до лікарні, хоча Савка ще не втратив свідомості і теж просив відвезти його до лікаря. Зрештою машину Кийовського вдалося об’їхати та відвезти Савку до лікарні, але, коли ми приїхали до лікарні, було надто пізно. Савка помер буквально на порозі лікарні».

До речі, у самого Агаларова був поламаний палець і ушкоджене обличчя. Є висновок експертизи про те, що йому було завдано тілесні ушкодження середньої тяжеості. Там же, у лікарні швидкої допомоги, його арештували. Одягли наручники на травмовану руку.

Міліція не стала порушувати кримінальну справу за фактом нанесення Агаларову тілесних ушкоджень. Ще й дуже «зручно» зникла велика частина відеозаписів камер спостереження, які зафіксувати побиття. Натомість Рустама Агаларова обвинуватили в тому, що він, нібито, змовився по телефону із братом та батьком вбити Савку. Чому саме Савку, а не свого кредитора Доманіну? Навіщо було везти «жертву змови» в лікарню? На ці питання ніхто не дає відповідей. Доманіна і Кийовський самі підтвердили в судовому засіданні свої приятельські відносини з керівництвом УБОЗу. За таких умов дивно було б розраховувати на об’єктивне слідство.

Оскільки у слідства нема надійних доказів інкримінованої Агаларову «змови», єдиною надією слідчих залишалося «довести», що обвинувачений не просто замахнувся, а ще й вдарив битою по голові Савки, причому цей удар, нібито, був смертельним. Знов-таки, слідство не може пояснити, як Савка після такого удару спромігся притиснути Агаларова до його машини і перетворити його тіло на боксерську грушу (про це свідчить відеозапис камер спостереження).

«Доказом» «смертельності» удару битою був висновок судмедексперта. Але в судовому засіданні виявилося, що експертизу підроблено: в ній звичайний ушиб голови видається за травму від смертельного забою. Про це свідчить висновок спеціаліста Київського міського бюро СМЕ, представлений захистом. У експертизі свого чернівецького колеги авторитетний київський спеціаліст знайшов численні огріхи. І зазначив: по-перше, крововилив в м’які тканини тім’яно-потиличної ділянки голови Савки зліва має ознаки легкого, а зовсім не тяжкого тілесного ушкодження; по-друге, у описовій частині чернівецької експертизи відсутні будь-які підстави для висновку експерта, ніби це ушкодження утворилося саме від дії дерев’яної бити (а не, наприклад, від удару головою об асфальт після падіння). Таким чином, обвинувачення позбавили головного доказу.

Направляючи справу на додаткове розслідування, суд зазначив: «В ході додаткового розслідування необхідно призначити і провести повторну судово-медичну експертизу щодо кваліфікації виявлених в області голови у потерпілого Савки О. В. тілесних ушкоджень згідно методики визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за Правилами судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6».

Підроблення судово-медичної експертизи, до речі, є серйозним службовим злочином. А втім, буковинські міліціонери «розслідували» справу Агаларова так, наче хтось їм гарантував повну безкарність! І поки суд розбиратиметься, що далі робити із суперечливими «доказами», які вони нафабрикували, Рустам Агаларов змушений буде сидіти за гратами. Як заручник обставин – чи заручник за брата та батька, яких оголошено в міжнародний розшук.

Сумні часи настали, якщо Українська держава бере в заручники іноземних громадян. Хоча, судячи з останніх подій в центрі Києва, у нас можливе і не таке…

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.