Гоголь: наш - не наш - нічий

5 ноября 2013, 19:55
Реклама та зв'язки з громадськістю
0
150

Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже.

Важко сказати,які почуття викликає автор «Мертвих душ» і «Тараса Бульби» у людей української та російської національності. Чому,коли ми згадуємо Шевченка ми його асоціюємо виключно  з Україною, а Лермонтова – з Росією, а Гоголь?? Чий він? Український зрадник чи російський геній? ….Все переплелось у цій постатті. ….

19 століття.31 березня 1809 рік. Народився Микола Васильович Гоголь. Великі Сорочинці ( Полтавська губернія) – це місце його народження – це Україна. В той час , коли російська освіченість г’рунтується і живе на розумі українців, підростає майбутній письменник. Саме він згодом стане одним з тих скарбів, який Російська імперія побачить,не забуде і отримає.

Українство пробивалось, як би росіяни  не цуралися цього і не хотіли. Навіть Пушкін пише про Полтаву і продовжує ревниво ставитись до таланту українського народу. І саме він один з перших запримітив юного Гоголя і сказав,прочитавши його записи: «Он будет руським Стеном , у него  оригинальный талант, он умеет смеяться, он все умеет, а вместе с тем он грустный, он заставит плакать…….»

Не можна сказати, що Миколу Васильовича не цікавила  Україна. Як не крути , але це була його Батьківщина і Батьківщина не з простим сьогоденням, а тим паче ще й минулим. Тож цікавість юного письменника до історії українського народу досить зрозуміла і прийнятна ,тож коли прийшов час він пише Максимовичу : Теперь я взялся за историю нашей бедной Украины….(1833 р.)….Наступна звістка до Максимовича від Гоголя приходить рівно через місяць з Петербурга. В ній він досить негативно висловлює своє ставлення до Санкт – Петербурга і взагалі до Росії ( « Мне надоел Петербург»), а також , що цікаво ,він мріє про повернення на Україну і нарешті розпочати свою історичну діяльність в Києві, стверджуючи , що ціні цій праці ніколи не було і не буде не тільки  в Україні чи Росії , а ще і у Європі теж…..Ось приблизно це він і сказав Пушкіну 23 грудня 1833 року , вирушаючи на Вкраїну.

Ну а далі розпочалась , як так можна описати , русифікація. Талант Гоголя ріс , проявлявся, проростав, а разом з тип у росіян проростало бажання отримати, привласнити, забрати собі того, хто добряче може прославити їхній народ. Вони вбачали другого Пушкіна у Гоголі, а коли у 1834 році Гоголь , який ще не думав про свій майбутній перехід « на іншу сторону барикад», виступив у Парижі з промовою «Про потребу України відділитись від Москви», то взагалі вся російська знать схаменулась і розпочала робити все від неї залежне аби відвернути Миколу Гоголя від України, українського народу і повернути прямо на схід.

Так, їм це вдалося , бо на той момент, при тих обставинах російська держава могла йому дати те, що українська – дати не змогла…..Все почалось з 20 тисяч , які російський уряд дав Гоголю на лікування і закінчилось зарплатою у 3 тисячі, які той же  уряд закріпив на постійній основі за письменником. Безперечно, Гоголь був вдячний Росії  , він хотів написати для царя щось геніальне, як дарунок ,вказуючи , що не забуває про щедрість, якою Росія його осипала. Так, його починає займати Росія ,її народ. Він мало – помалу відрікається від малоросів,спрямовуючи всю творчість у російський бік, але і тут йому не уникнути критики. Зображення українців і росіян у « Мертвих душах» різняться і аж не в кращий бік останніх. Саме на основі цього Ісаков гучно заявив, що Гоголь – це ворог Росії і його потрібно в кайданах відправити з Росії. На що Микола Васильович сказав ( цю фразу я вважаю кульмінацією даної статті): «Я сам не знаю какова у меня душа: хохлатская или русская»

Гоголь, який по суті міг стати Шевченком для України,зійшов на те , що сам не знає хто він. Але судити його чи навіть звинувачувати в чомусь ми не можемо, він жив в інший час , при інших обставинах, так він зрівнявся з асфальтом,тоді як Шевченко проріс крізь нього. Так він приніс величезний здобуток іншій культурі і це краще , ніж ніколи не бачити і не читати його геніальних творів. Тож, не варто бити себе в груди і кричати «він наш» , а росіянам « Он наш»….Чий він знає лише Гоголь і то невпевнено і не безсумнівно!!!!!


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.