"Бандоохоронці": місце зустрічі змінити не можна - Героїв Сталінграда, 138

4 июля 2013, 12:49
журналіст
0
281

Дніпропетровська міліція роками не може впоратися з галасливими компашками п'яничок за столиком у дворі багатоповерхівки по вул. Героїв Сталінграда, 138. А може в неї наказ: "бандюковичів не чіпати!"?

Тупі і ще тупіші

Зараз така гаряча пора, що дуже рідко бува, коли ніч обходиться без виклику, а то й повторного, до столику з галасливими п'яними компаніями у дворі будинку на Героїв Сталінграда, 138. І кожного разу все відбувається за одним і тим самим сценарієм. Дебіли в погонах приїжджають до дебілів під градусом. Люб'язно пропонують розійтися. Ті йдуть, а за деякий час знову повертаються. І так без кінця. При цьому ті ж самі особи, які розпивають спиртні напої та не дають спати, залишаються невстановленими.

Якщо бандоохоронці щось і пишуть, коли приїжджають на місце пригоди, то це чергову заяву від тих, хто їх викликав. Бешкетники ж продовжують сидіти за столиком і реготати при міліцейській машині, що стоїть у дворі. Тим часом, як вдалося з'ясувати, всі складені зі слів жертв вуличного терору заяви та власноруч написані й віднесені ними до райвідділку, неодмінно й негайно, без ніяких розглядів відправляються в архів. Єдина відповідь, яка може надійти, так це те, що особи громадян, до яких викликали - не встановлені. При цьому в тексті, з декільками підписами і печатками, викривлені прізвище заявника та по-батькові.

Приміром, уніч з понеділка, 24 -го, на вівторок, 25-те червня, міліціонер, який прийшов за черговою такою заявою до викликачів, сказав, що за столиком є правопорушення, але складати протоколи на винуватців... підстав немає. Взагалі, після досвіду спілкування з міліціонерами, блондинки починають здаватися щонайменше кандидатами наук.

Це сталося за декілька днів після візиту дільничного Золотухіна, від якого вкотре було почуте запевнення про виправлення ситуації й наведення порядку. Зокрема, в плані складання протоколів на правопорушників. Цікава і так адеталь, в Бабушкінському РВВС пречудово в курсі низки Інтернет-публікацій про столик на Героїв Сталінграда, 138. Але ніщо не може зрушити справу з місця. Безвихідь. Залишається лише єдине: брати сокиру і самому виходити до столика. Складається враження, що саме такого розвитку подій і очікують в міліції.

Оперуповноважений карного розшуку лейтенант Григор'єв -
"ай, молоде-е-ець!"

Наступний інцидент стався у "Конституційну" ніч - з 27-го на 28 червня. Тоді кампанія виявила себе гучним реготінням близько одинадцятої. Міліцію викликали десь о десятій хвилині на першу. Приїхали за півгодини. За цей час наматюкавшись й нареготавшись, бешкетники розійшлися самі. "Все, мы уходим!!! спокойной ночи!!!" - крикнули вони на прощання так, щоби було чути тим, кого досі чомусь не розбудили.

Оперуповноважений карного розшуку, лейтенант Григор'єв, який приїхав на місце пригоди, розпочав з претензій: навіщо він тут, якщо навколо тиша? Те, що кампанія могла піти сама, і якщо таке сталося, то ніякої провини в цьому викликачів немає і бути не може, міліцейська голова сприймати відмовлялась. Категорично. Ця істина виявилася недосяжною для неї.

Аби дати "оперу" збагнути, через що і для чого його викликали,  міліціонеру прокрутили уривки з записаної на диктофон плівки: матюки, регіт, дзвін пляшок, ну і вічна для столику тема - з'ясовування, хто кому підар. Ще жодного разу не обходилося без неї. Спочатку Григор'єв здивувався, це ж треба, щоби отак все добре записалося з балкона. А потім заявив, що оскільки диктофон не цифровий, то там немає дати запису, а значить ця плівка могла бути зроблена коли завгодно. А якщо так, то це не може бути доказом того, що відбувалося за столиком у удворі багатоповерхівки саме цієї ночі.

І взагалі, сказав він, такі записи, аби їх можна було брати до уваги, потрібно робити лише у встановленому законом порядку і з відповідної санкції.  З роз'яснень оперуповноваженого випливає, що винні не ті, хто порушував спокій і не давав спати, а ті, хто страждали від цього.

Щонайменше, на жертвах системного нічного терору дві провини: перша - що викликали міліцію, а друга, що записували галасливе дійство на диктофон. Незаконно. А потім, це вже третя провина, намагалися видати несанкціонований запис за речовий доказ факту правопорушення. От і весь результат чергового візиту "бандоохоронця". Прямо як в тій рекламі: "Ай, молоде-е-ець!". Для повного комплекту залишалося тільки заарештувати вкиликачів, аби надалі міліцію не турбували та й бандюковичам спокійно погомоніти у нічний час не заважали.


Місія неможлива

У ніч з третього на четверте липня (середа-четвер) перший раз міліцію до галасливої п'яної кампанії за столиком у дворі багатоповерхівки на Героїв Сталінграда, 138, викликали близько 00:30. Цікаво, що о цій порі на 102 неможливо було додзвонитися: або не брали трубку, або переривали дзвінок.

Тому довелося звертатися до міськвідділу № 7. Звідти приїхали за півгодини, хоча до місця пригоди 3-5 хвилин неквапливої їзди. З джипу вийшло чотири людини у формі і підішли до столика, за яким будучи вже добряче напідпитку продовжували розпивати пиво особи як чоловічої, так і жіночої статі. Було чути, як хтось зачепив розкидані навколо порожні пляшки.

Та замість того, аби припинити правопорушення, зокрема передбачене ст. 178 адмінкодексу України про заборону розпиття пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях та в усіх непередбачених для цього місцях, а також появи в громадських місцях у п'яному вигляді, "доблесні" міліціонери незабаром повернулися до джипу. А один з них почав світити потужним ліхтарем на балкон викликачів. Йому звідти махнули рукою у відповідь. Той відвів промінь, а потім знову навів.

Награвшись, "світлячок", сів у джип, який поїхав, залишивши все після себе так само, як було до приїзду. Компанія і не думала розходитися. Замість того почулися характерні звуки відкриття нових пляшок. Ну і звісно ж, матюки, спалахи дебільного сміху, передзвін тари - все як і належить.

Тому відразу звернулися до міліції повторно. Спочатку до чергового міськвідділу № 7. Доповіли ситуацію. Той сказав, що направив екіпаж "на крадіжку", але як тільки повернуться - відразу до столику. При цьому  зауважив: "Ви так часто до нас телефонуєте про те ж саме, а що ваш дільничний"?

З ним погодились, що за останні роки це вже кількасотий, якщо не тисячний виклик з одного і того ж приводу. Нічого не допомагають й багаторазові письмові звернення у різні інстанції, не кажучи вже про численні Інтернет-публікації. До того ж кожна така після розміщення направляється до центру громадських зв'язків  Дніпропетровського обласного УМВС .

Цього разу на балконі ніхто не чергував. Може й приїжджали. На дворі ніби стало тихіше. Одначе за годину-другу - знову гучноголосе "ги-ги-ги!!!", "га-га-га!!!", з'ясування стосунків, посилання один одного на відомі три букви, ну і, звісно ж, вічна тема - підори. Хто і чому. Довелося викликати втретє. Ті ж самі Коля, Валера, Вова, Іра, Настя та інші особи, які традиційно, скільки б разів до них міліція не приїжджала - залишаються невстановленими, а відтак і ніяк не покараними. Адреси проживання деяких достеменно відомі скаржникам, але і в цьому випадку все лишається незмінним.

До речі, світити ліхтарем у вікна викликачів - це, скидається на те, "професійний" почерк оперуповноваженого лейтенанта Григор'єва з карного розшуку. Бо вперше балконні вікна освітилися саме перед його приходом, про який йшлося вище. Отже, комедія абсурду триває. Стрічка поповнюється новими епізодами, з'являються все нові персонажі. Так що, судячи зі всього, далі знову буде... 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.