Хто вприскує в миролюбну кров українців екстремізм?

20 января 2014, 22:25
0
134

Екстремізм та крайній правий радикалізм мають звірячі обличчя, що виражають їх суть, якими б красивими гаслами вони не прикривались.

Агресія вилилась на центральні вулиці Києва бурхливим потоком.

Стан людей, які перебувають в ярості, злості, ненависті та гніві вже не є адекватним. Їх свідомість різко звужена.

І в цьому «вузькому коридорі» залишаються лише наміри все трощити та руйнувати, бити тих, хто попадеться під руку, особливо тих, що займають інакшу позицію – в даному разі протистоять, виконуючи за наказом свою роботу.

Радикалісти хочуть неможливого: де вони бачили, щоб влада не захищала себе?

Яка мета штурму на вулиці Грушевського? Що збирався робити натовп молодчиків та їх прибічників у будівлі Верховної Ради?

Що зробили загони робітників і матросів з Зимовим палацом у Петрограді в 1917 році добре відомо. Щоб зруйнувати і розтрощити щось, знищити під корінь розуму не треба.

Потрібно лише потрапити у хвилю люті, яка опанувала душі штурмовиків.

Відомо, що емоції, ­ а особливо сильні негативні, які ми спостерігаємо в столиці у зв’язку з «Євромайданом»,  мають силу заражати людей, розповсюджуючись просто повітрям, як і звичайнісінький вірус.

Чи потрапила ця лють у ціль, у тих, на кого спрямовувалась? Звісно, ні.

Замість цього у розливаному морі агресії – справжніх бойових діях постраждали пішаки – солдати, військовослужбовці та багато з тих, хто через цікавість і бажання хапнути адреналіну,  побачивши все на власні очі чи «зловивши» кадр, потрапили під роздачу, бо опинились в епіцентрі, і звісно постраждали самі агресори – роз’ярені бойовики-мітингувальники. Медикам ніби не було що більше робити, як рятувати повалених у вуличних боях. Результати боїв, а точніше втрати з обох сторін ( а насправді, це все наші співгромадяни-українці!) шокують: видалені очі, кінцівки, струси мозку, різноманітні ушкодження-травми, розлади психіки.

Чи людське життя ще чогось варте? Звужена свідомість вже не здатна це або щось інше розрізняти, а тим більше почути і спинитись, отямившись та опанувавши себе.

Найприкріше спостерігати агресивну руйнацію і безглузду боротьбу та чути лозунги, що періодично скандуються та вигукуються екстремалами: «Слава Україні!» та «Героям слава!». Невже це і є слава Україні, невже такі її герої?

А світова спільнота з розумним та стурбованим виглядом, ніби непричетна ні до чого, спостерігає і вголос роздумує над «югославським варіантом» розвитку подій.

Але найгірше чекає потім: вистачить роботи і лікарям-психотерапевтам, і психологам. Діапазон проблем, що формуються під впливом подій навколо «Євромайдану»  та вже виникають просто на очах в момент заворушок-протистоянь, величезний: від стресу і фобій, до депресій і суїцидів (яких слід очікувати).

І інвалідів побільшає, а частина з них, яка так бореться з державою та владою, впаде-таки на плечі цій же державі, байдуже під чиїм керівництвом.

Хто відповідає за це? Уряд чи опозиція? Або втаємничені сили, що скеровують і провокують бойню на вулицях мирної України? Кому потрібна громадянська війна, на порозі якої ми стоїмо?!

Джерело

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.