Гітара, перкусія, сильні голоси… От що треба для втіхи публіки!

26 декабря 2013, 08:52
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
0
152
Гітара, перкусія, сильні голоси… От що треба для втіхи публіки!

Жаль лишень, що в нашій країні музичні продюсери не мандрують клубами у пошуках талантів, а сидять по конторах, чекаючи у моря погоди

Інколи вони повертаються знову, знову і знову… Ні, це не назва нового роману відомого планокура й алкоголіка (а за сумісництвом – надзвичайно плідного та комерційно успішного письменника руками по паперу і пальцями по клавіатурі) Стівена Кінга. Це те, що сталося в арт­-клубі «Черчилль»: радувати своїх шанувальників вийшов гурт «Брехт» у своєму «канонічному» складі. 


Ще до початку концерту музиканти гурту Сергій Клочко, Сергій Лозовий та Віталій Матвієнко радо спілкувались із друзями, які прийшли послухати нові та давно відомі пісні гурту. Та і крім давніх знайомих, у залі зібралося повно люду, хтось прийшов повечеряти, а потрапив на концерт, інші дізналися про нього через знайомих та знайомих знайомих. 

«Ми заздалегідь не планували виступ гурту, – говорить адміністратор клубу Олександр Русанов, – але гарна ідея може народитися спонтанно. Так і сталося цього разу. Хлопці добре зіграні, тож ніяких додаткових репетицій не потребують». 

А тим часом люди починають нетерпляче посвистувати, вимагаючи виходу музикантів на сцену, а вони й не забарилися. Тріо вмощується на стільцях і готується до виступу. Ті, хто давно не бачив музикантів, дивуються зі зміни іміджу двох Сергіїв. «Не потрібно дивуватися, – жартує Клочко, пояснюючи густу рослинність на обличчі, – завтра ви послухаєте виступ гурту «Ласковиє уси», а сьогодні з вами – «Брутальні бороди». У залі – регіт. 

Як кажуть, музиканти розпочали з місця в кар’єр. Одразу заграли кавер на пісню Сергія Бабкіна, творчість якого дуже шанують.

А потім почали співати власних пісень. Треба визнати, що у багатьох моментах вони навіть переграють свого «хрещеного батька», чи то пак, взірця. Багато їхніх пісень – потенційні хіти, зокрема «Время». 

Жаль лишень, що в нашій країні музичні продюсери не мандрують клубами у пошуках талантів, а сидять по конторах, чекаючи у моря погоди. Так повз них пропливають гроші, а повз нас, слухачів, проходять талановиті люди, яким не вистачає гарного організатора і менеджера. 

Б’юсь об заклад, якби «Брехт» заграв на столичних майданчиках, то мав би успіх у балуваної (чи розбещеної) київської публіки. 


А пісні лилися одна за одною. Перемежовувалися дотепними жартами, гітара переходила із рук в руки, і кожен із чудової трійки показав себе професіоналом справи. Гарна музика, смачна їжа, затишний інтер’єр – що ще треба, щоб гарно провести суботній вечір? Хіба працелюбства, щоб заробити грошей на це задоволення. Тож до праці, а «Брехт» не треба вмовляти співати з душею. Вони це роблять і без прохань і повертаються на сцену знову, знову і знову…

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.