Вигадки лідерів опозиції

15 декабря 2013, 17:54
Політичний експерт, Громадський діяч
0
275

Лідери опозиції заради того, щоб приховати власні поразки та утримати людей на майдані, продукують різноманітні ідеї.

Якщо за час акції на Майдані не вдалося домогтися якихось перемог, то перемоги потрібно вигадувати. А щоб люди не розійшлися, потрібно давати їм нові надії на перемоги, зоб насправді плани є нездійсненими. І перше, і друге потрібне керівникам Майдану, щоб рятувати себе.

Гарантована майбутня „перемога”.

От 15 грудня „Українська правда” повідомила, що „Євромайдан заборонив Януковичу вступати до МС”.

На „Народному віче” була прийнята резолюція з вимогою до В.Януковича, щоб той під час свого візиту до Росії 17 грудня не підписував угоду про вступ України до Митного союзу. Резолюцію зачитав народний депутат з „Батьківщини”, колишній міністр закордонних справ Б.Тарасюк, яку Майдан ухвалив.

В ній, зокрема, зазначено:  Ми рішуче застерігаємо Віктора Януковича від спроби повернути нас у минуле, і категорично забороняємо йому підписувати угоду про приєднання до Митного Союзу”.

Це виглядає так само, як дозволити сонцю сходити та сідати. Бо В.Янукович й так не підпише угоду про приєднання України до Митного союзу. Зате лідери Майдану потім повідомлять, що вони привели людей до визначної „перемоги”. На тлі відсутності перемог за декілька років діяльності опозиції, за три тижні акцій на Майдані буде хоч одна „перемога”.

Невже політики Майдану не  розуміють того, що В.Янукович не підпише угоду про Митний союз? Ладно б то були якісь новачки у політиці, а то ж - колишній спікер Ради, міністр закордонних справ А.Яценюк, колишні міністри закордонних справ Б.Тарасюк та В.Огризко, колишні керівники президентських адміністрацій Р.Безсмертний, О.Рибачук, В.Балога, колишні керівники СБУ В.Наливайченко та О.Турчинов, декілька кар’єрних дипломатів, декілька колишніх членів РНБО України, політологів, інших політичних екскретів. 

Ще одна вигадана перемога.

14 листопада голова політради „Батьківщини” А.Яценюк заявив:

Ми зуміли не допустити воєнного перевороту та запровадження надзвичайного стану, введення якого прагнув Янукович. Адже ми були переконані, що до 17 грудня, коли Янукович має відбути до Москви, президент та його адміністрація спробує ввести в країні воєнне положення і навіть заарештувати лідерів опозиції”. „Завдяки - не можу назвати це діалогом – зустрічі із президентом сьогодні нам вдалося відтермінувати цей сценарій”.

Сам А.Яценюк як людина може бути переконаний в чому завгодно, однак він не має права на неадекватність оцінок, бо є лідером найбільшої парламентської опозиційної сили.

В.Янукович на мав наміру запроваджувати надзвичайний чи військовий стан, як не мав і наміру розганяти Майдан. Якщо б він справді відмовився від асоціації та взяв курс на Митний союз, то міг би ввести надзвичайний стан вже 29-30 листопада. І не було наметів опозиції на Європейській площі, маршу 1 грудня, блокування барикадами урядового кварталу. А Ю.Тимошенко не слала б з увезення свої заклики повалити „режим”, зробити тотальну війну проти влади ще більш тотальною (чомусь згадався виступ Й.Геббельса з приводу тотальної війни після поразки під Сталінградом). Невже нікого не дивує, що Ю.Тимошенко до цього часу не заблукана, а ще шле свої заклики та конкретні плани дій керівникам Майдану? Наміри та плани опозиції були відомі вже 22-24 листопада, бо були розтиражовані у ЗМІ. Ситуація, як у мультфільмі „Пограбування по-італійськи”, коли все місто знало що „Маріо йде грабувати банк”, і допомагали тому Маріо йти на пограбування навіть поліція та власник банку, який той збирався пограбувати. (Див. тему: „Ніхто, крім Тимошенко? Частина 7”).  

Якщо б Янукович вирішив вести Україну до Митного союзу, то він зміг би запровадити надзвичайний стан в ніч з 1-го на 2-ге грудня (чи в ніч з 2-го на 3-тє грудня). Для військового перевороту достатньо було б опівночі вимкнути у Києві світло (диверсія або аварія на електромережах), заблокувати Інтернет, телебачення, телефонний зв’язок, опозиційні ЗМІ, заблокувати центр та всі шляхи біля Києва, та розігнати всіх з Майдану (без прямої телевізійної і текстової трансляції). На ранок акції вже не було б, а керівники Майдану були б вже заарештовані. Але Нічого того не сталося: керівники Майдану – не заарештовані, опозиційні ЗМІ разом з ними та Ю.Тимошенко й далі закликають до ще більш радикальних дій з повалення „режиму”.

Ті, хто щиро вірять, що влада боїться опозиції та Майдану, помиляються. 

План „Б”.

14 листопада А.Яценюк заявив, що опозиція має план "Б" стосовно того, як провести дострокові президентські та парламентські вибори (за інформацією „Української правди”).

Ми повернемося до старої конституції України, яка є не президентською, а парламентсько-президентською республікою, і в цьому випадку, якщо ми зможемо повернути колишню конституцію, ми зможемо провести президентські вибори на п’ять місяців раніше”.

І додав: „Отже, план існує, єдине питання полягає у тому, як його реалізувати. І це доволі складне завдання”.

Отже план такий реальний, що невідомо як його взагалі реалізувати. Мандатів для конституційної більшості (щоб повернути медведчуківську Конституцію) немає, бо їх немає навіть для простої більшості у 226 мандатів. 2 грудня це вже було продемонстровано у Верховній Раді. Можливо, що з того часу щось змінилося?

15 грудня позафракційний народний депутат О.Доній повідомив, що опозиція вже зібрала 175 підписів за відставку уряду М.Азарова.

А „Українська правда”, посилаючись на свої „джерела” повідомила, що підписи за відставку уряду збирає і КПУ. І урахуванням комуністів голосів комуністів вже набирається 210 підписів за відставку КМУ.

Тобто, для внесення до парламенту питання про віставку уряду – більше, ніж достатньо. Але не для прийняття рішення про відставку. Ймовірно, що ще хоча б 16 підписів розраховують добрати за рахунок позафракційних народних депутатів та членів фракції ПР. А чи зможуть?

Припустимо, що вдалося зібрати мінімум 226 голосів, і уряд М.Азарова був відправлений у відставку. До речі, в якості „інструмента” для відставки розглядається проект постанови від КПУ, який вимагає відставки уряду, в його звинувачують у спробах підписати угоду про асоціацію України з ЄС. Саме через це складно буде знайти голоси за відставку.

Але що буде, якщо уряд буде відправлений у відставку? Найбільше вигод отримують комуністи.

1) На всю Україну та на увесь світ вони можуть говорити, що навіть опозиція підтримала їхню резолюцію із засудженням курсу влади на асоціацію з ЄС,

2) КПУ підвищить власну „цінність” у переговорах з владою у питаннях формування нового складу уряду.    

3) Ймовірно, що новий уряд буде сформований фракціями ПР, КПУ та позафракційними. У такому випадку „призупинення” буде законсервоване не невизначений термін.

4) Якщо новий уряд не буде сформований, то відбудуться позачергові виори парламенти. Опозиція розраховує перемогти на них, однак події на Майдані загнали країну у стан 2004 року. А певні дії з боку Росії відберуть у опозиції переваги (зняття економічної блокади та зниження цін на газ будуть більш вагомими для виборців і бізнесу, аніж розмови про колись реальні вигоди від асоціації з ЄС). Після олімпіади в Сочі у російського керівництва буде більше вільного часу, щоб займатися українським питанням. І все це цілком відповідає російській стратегії відносно України. (Див. теми з назвами „Отложенная интеграция”).

Як бачите, крім КПУ отримувачем вигод є умовна і „російська партія” в Україні, і Кремль безпосередньо.

Отже, крім „злочинної влади” у нас ще є й „злочинна опозиція”.  

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.