З ЄС про Україну

12 декабря 2013, 16:11
думаю о Вас
0
148

Думки на актуальну тему

Врешті решт доводиться інколи писати українською, котру змалку не любив, бо тоді вона була популярною лише серед бидла, як тоді в мою маленьку голівку з прорадянських часів вкладалося, коли на пролітаючий у повітрі літак усі разом кричали "Ура!", коли жадібно зривали великими гроздями ті маленьки бубки, які так полюбляють жрати голуби.. згадав.. рябіну!!, щоб заховавшись у схоронці чи новозбудованій холобуді із картону, із металевою "дудкою" або певним шматком резинової рукавиці, як тоді здавалось виключно медичної, що була наявна майже в кожній оселі, жбурляти один в одного маленькі червоні кульки та риготати від влучного пострілу. Часи босих ніг на розжареному спекою міському асфальті, скакалок, солов'їв розбійників та малюнків крейдою давно минули та мабуть не вернуться ніколи, разом із алюмінієвим оздобленням парадних тодішніх новобудівель словацько-чеського типу, якими зараз рясніє з дві третини Києва, та дзеркалами у ліфтах, які фактично на протязі одного тижня зникли у невідомому мені напрямку.

Пройшло приблизно 25 років, або чверть віку, якщо хочете. Спогади дитинства залишаться у моїй пам'яті назажди, або до поки я остаточно не з'їхав з глузду, а це колись нажаль неодмінно стається з кожним. Деяких друзів, із якими я тоді ганяв м'яча, вже давно нема серед живих, їх забрала невпинна течія страшних часів, що минули, так званих 90х.

І от зараз, сидячи, або навіть напівлежачи у зручному дивані, десь на півдні Австрії, куда мене загнала та сама течія часу, котра поховала інших, та дивлячись на те, що відбувається навколо площі незалежності, я, як і притаманно людині, що знаходиться багато часу наодинці, задаю власне сам собі питання, а чи пройшли ті 90ті і якого біса, моя незалежна, яка в той же час від усіх залежить країна, так сильно та притаманно донецькій буржуазії, неописуємо дебільно, потерпає, і де шукати вихід із цього інкубатора маразму та свавілля.

Зона вільної торговлі з ЄС - це безумовно новий початок для України, це та необхідна вашій економіці реформація та трансформація, яку мало бути зроблено  ще у 91му. Зараз, через майже 23 роки, доля дає країні ще один шанс, втративши котрий, ви знову, неодмінно на кілька десятирічь або навіть більше, залишитесь позаду, і це позаду, якщо воно трапиться, можно буде дописувати до свого паспорту, як невід'ємна частина країни, що дала групі паПРєдників просрати власне майбудтнє. 

Чому угоду не було ж таки підписано?
Давайте забудемо про уяву, мрії і сподівання, подивимось натомість фактам у обличчя. Я візьму для аналізу таку примітивну річ, як ковбаса. Ви їсте ковбасу? Я теж її їм, але повірте, тут в Австрії вона дещо інша і я зараз поясню чому. Коли я був минулого року у Києві, я, після першого ж шопінгу торговими центрами збагнув, що їжа коштує приблизно так само, послуги в ресторані накшталт кальяна або суші дорожче десь на 30% за австрійські, а одежа просто нереально дорога. Так от, повертаючись до їжі, яка приблизно коштує так само як і тут, я дуже сильно риготав, дивлячись який вміст м'яса має ковбаса за ціною майже 10 Євро на кілограм (трохи більше за 100грн). За австрійськими стандартами ковбасна продукція має не менше ніж на 90% складатися із м'яса. В українського виробника ця похибка досягла 35%. Вдумайтеся! Те саме стосується й сира або того ж пива, де виробник дає покупцеві на вибір інгредієнти, відверто повідомляючи етикеткою, що у пиві є: або патока мальтозна, або кукурудзяна, або хренщезнайяка. І скільки воно коштує 7-8грн? Стільки ж коштує, наприклад, німецьке пиво Paulaner, баварського походження, що його виробляють із 1634 року. Моє улюблене. Тобто, що таке, а це реально можно назвати Покращенням, означатиме для України? Відповідь, як і мозок українського президента, дає на вибір два варіанти, або - виробник продає приміщення із технікою, знищує залишки продукції, і іде нахєр (під цим словом можно розуміти переїзд до країни-побратима Росії), або він налагоджує нове виробництво, яке відповідатиме усім європейським нормам. Тепер скажіть мені, хто із власників цих мегазаводів, одними з яких неодмінно є служителі народу, із номерами ВР на автівках, хоче робити щось нове та щось там розпочинати? Їм конче необхідно продавати Вам, дорогі мої українці, і далі це пиво, ці сири і ковбаси, молоко і соки. Ціна виробництва такої, унеможливленої до споживання у ЄС їжі, у рази менша, а прибутки навпаки, у рази більші.

Я і весь ЄС підтримуємо прагнення українців звільнитися від цього ярма. Не дайте себе заковати знову, не будьте рабами режиму.

Будьмо!
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.