Точка кипіння: коли зваряться владоможці?

Емоції обуреного українця

Доброго ранку, Україно! Ще спиш? Вставай, час настав!

Те, що відбулося минулої ночі у місті-герої Києві
не має аналогів у новітній історії України. Я до кінця вірив у прагматизм теперішньої влади. Це ж ніби так природно і звично—тихцем ігнорувати думку народу.
Саме такий варіант я й розглядав, як єдиноймовірний.
Але владопритримувачі вдалися до найбільшої дурниці, яку можна вигадати! Ну кому заважали ці хлопчики й дівчатка, що ночували на Майдані Незалежності(!). Певен, нікому, навіть владі своє робити. Яка ж мета розгону? Запарканити залізяками головну площу міста й напхати досередини молоденьких солдатів-строковиків внутрішніх військ? Всім зрозуміло, що ідея ковзанки з`явилася саме через народний протест.Дурня найповніша—якщо цей протест таки вибухне, то тут якесь конкретне місце не матиме жодного значення! Вочевидь недалекоглядного професора зливають його ж консультанти-оточенці.

Такого великого стихійного мітингу, що відбувся на Михайлівській площі учора я не бачив ніколи. Люду було без ліку й на всіх оточуючих вулицях. Та найголовніше— обурені ЛЮДИ ПРИЙШЛИ З ВЛАСНОЮ ГРОМАДЯНСЬКОЮ ПОЗИЦІЄЮ! В той час, коли політики агітували вийти у неділю, люди не стримавши праведного гніву покинули домівки і рушили самостійно й негайно. І саме за народним викликом лідери опозиції мусили вийти до людей. Саме таке суспільство ми маємо будувати, де люди ініціюють прихід політиків, а не навпаки!

Це був щирий людський гнів, що не мав меж. Те що, відбувалося на Михайлівський було повною протилежністю євромайдану: відсутність партійних прапорів, налаштовані радикально люди, налаштовані самостійно, щиро ділилися одне з одним переповнюючими емоціями, кричали гасла, що йшли з їхніх душ, а не нав`язуються кимось зі сцени. Щодо сцени, то вона була досить умовною і андеграундною. Звукопідсилювальну техніку підвезти не дозволили, тож чутно від пам`ятника княгині Ользі було всього метрів на 20. Більшість люду не чула нічого зі сцени, а багато й не знали, що мікрофон на площі працює взагалі. Зате усі обговорювали нічні події.
 
Я недарма так часто вживаю слово ЛЮДИ. Саме біль людський за невинно пролиту кров згуртував народ так, як не змогли цього зробити протистояння політиків між собою, нав`язувані мовні суперечки, дилема європейської чи азійської інтеграції тощо.
На площі стояли прихильники різних політсил і противники усіх, російсько- та україномовні, прихильники і противники вступу до ЄС. Та терпіти таких очільників не згоден ніхто! Замість вибачень і відставки вони знайшли крайнього пішачка, на якого можна повісити беспредєл. Може тепер керівники міліцейських і спецпризначенських підрозділів задумаються переш ніж віддавати підлеглим злочинні накази, адже тепер зрозуміло, що ініціатори каші вмиватимуть руки і всіх собак спустять на пішаків-виконавців. Саме  правоохоронці стануть запорукою перемоги однієї з сторін: зграйки злочинців або сили народу. Хто схилить їх на свій бік нині прогнозувати важко. Та те, що з владної партії вже розбігаються депутати—недвозначний симптом…

Шлях єдиний—боротьба! Тепер точно усі вагання відпали. Нинішні керівники позбавлені й інтелігентності Ющенка, і зваженості Кравчука, і поміркованості Кучми—ці не зупиняться ні перед чим! Тож вперед, забиймо на пересторги доживаючої верхівки! Ми основа, то ж ми керуватимемо верхівкою, а не навпаки. 22-ох змарнованих років цілком досить для порозумнішання, тож час діяти! Рушаймо на площі наших населених пунктів з власною совістю та позицією!
В добру путь, друзі!