Варшавський євромайдан: я їду додому

Українці під посольством продовжують бадьоро водити хороводи — але всім уже ясно: час їхати у Київ.

Найбільш численним був перший мітинг 24 листопада; багато людей буде, певно, і у п’ятницю. Упродовж цілого тижня небайдужі до долі України збираються під будівлею посольства у Варшаві, щоб виразити своє «Ні» свавіллю влади — і, головне, підтримати київський Майдан, від якого насправді залежить доля країни.

Що від чого залежить, і чи залежить щось від нас узагалі — на разі добре питання. Але заклики їхати в Київ звучали сьогодні неодноразово. Варшава передавала Києву вітання, які на Майдані зачитував Єгор Соболєв, і знімала відео для ролика про євромайдани «в еміграції». Але цього, в очевидь, уже замало. Справжня зона конфлікту — в Україні. Один із організаторів варшавського євромайдану Максим Свєженцев уже поїхав додому — підтримувати українську столицю. У свою чергу, Наталя Панченко і Тарас Кравець, організатори варшавських мітингів, повідомили про можливості спільних поїздок до Києва і наголосили на їх необхідності. Про це ж говорили і більшість учасників.

«У Київ треба їхати негайно. Ніхто не може сказати, як розгорнуться події, але багато людей сидить і думає: а, і так нічого не зміниться. Саме так і виглядає ціла історія України — ми майже ніколи не мали шансу. Якщо я не поїду, я буду шкодувати. Може, ми й не виграємо… Але я їду, щоби виграти!» — ділиться учасник мітингу Андрій.

Я підходжу до групки молодих людей, загорнутих у білоруські білочервонобілі стяги. Алєна із Гомеля говорить: «У нас всіх є одна велика надія: якщо ви потрапите у Європу, значить, і у нас щось зміниться. Я з міста, де всі говорять російською — це, власне, найбільш російське місто нашої республіки. Але ми знаходимось у 30-ти кілометрах від кордону з Україною. Багато наших родичів живуть по той бік. Люди весь час їздять туди-сюди. Якщо у вас щось зміниться на краще, можливо, «наші» теж прокинуться і почнуть діяти. Якщо ви зараз вистоїте — а ви, можливо, вистоїте, якщо буде багато людей — Янукович з вами нічого не зробить, і ви підете у Євросоюз. Тоді і у нас буде більше шансів. Ми тільки на вас і надіємось!».

Підтримати українців приходять і поляки: у натовпі досить часто можна почути польську мову. Пан Ришард, з яким я знайомлюся, був в Україні і на Помаранчевій революції. Каже, що подружився там з багатьма українцями — протестували і мерзли разом. На нинішні протести отримав запрошення від знайомої на Фейсбуку. «Я взагалі зворушений тим, як ви добре самоорганізуєтесь. Видно, що ви — громадянське суспільство. Щоправда, ще не маєте влади. Але ви, молоді, точно її отримаєте, скеруєте Україну до Європи, до якої ви завжди й належали!» — коментує він. «Звідки у пана такий інтерес до України?» — дивуюся. Отримую просту і щиру відповідь: «Мій інтерес полягає в тому, щоб мої найближчі сусіди жили в достатку».