Моя громадянська позиція

25 ноября 2013, 20:55
Письменник. Філолог. Юрист.
0
543

Громадянська позиція– це просто гарно робити те, що ти можеш робити.

Сьогодні я дізналася про смерть однієї дуже хорошої Людини. Не такої близької, щоб називатися її другом, але не настільки далекої, щоб не вважати її своїм, не думати, не перейматися...

І я знову про це думаю, як і доволі часто: а як би поводилася я, якби завтра мене не було вже? І тоді я стаю трохи чесніша з собою. Мабуть, не брехати собі – це ж найголовніше?

Я часто пишу якусь нісенітницю і не розумію, чи справді так думаю чи просто настрій в ту хвилину такий. Може, й сьогодні?

І ось в п’ятницю, коли всі спішили на Євромайдан висловити свою громадянську позицію і досі там стоять, я написала в блог, що думаю, що найкраща громадянська позиція для жінки – напекти пиріжків і піти з чоловіком і дитиною в парк погуляти. Не так і не тими словами, але я написала.

Дехто мені просто у вічі казав: «Навіщо ти пишеш це? Це суцільна маячня! Невже це хтось читає і коментує, а якщо ні – знову таки питання: навіщо?» Дехто просто видалив мене з друзів у соціальних мережах. Ну що ж, це – чесно і я цілком розумію тих, хто стоїть за ідею і не погоджується з моєю такою пасивною роллю. Більше того, від такого нерозуміння я навіть починала думати, що я неправа.

Але ось сьогодні – сьогодні я думаю, що ні. Якби завтра був останній день мого життя, я б написала те саме. І провела день так само: працюючи в авральному режимі на роботі. Трохи погралася б ввечері з дитиною, притислася б до коханого… Все б так само було.

Я не бігла б рятувати світ. Бо рятувати світ для мене – це гарно робити те, що ти можеш робити. Працювати двірником, водієм, лікарем, юристом, премєрміністром, президентом… Працювати так гарно, як ти тільки можеш. Бо тобі довіряє той, хто платить тобі за роботу. Працедавець або народ – не важливо. А якщо погано працює той, кому ти довірив – задумайся й не помиляйся більше…

А ми не вміємо довіряти. Приходимо до лікаря: тримайте 500 гривень, тільки трішечки краще мене полікуйте… Приходимо в суд, і там розглядаємось, як зробити, щоб питання не вирішив хтось раніше. Сказав премєр: «Підписання угоди про асоціацію з ЄС відкладається.», ми виходимо на демонстрації. Навіть ті, кому начхати на ЄС.

Чому ви побігли? У вас роботи нема? А думаєте Євросоюз – це купа грошей, які не потрібно відпрацьовувати? А як, якщо ви нічого не робити звикли…

Чому побігли навіть і матері? Навіть і дітей туди потягли? Вони ще не дихали газом у вас? Їх ще не штовхали у натовпі?

Я розумію політиків – вони то як раз роблять свою роботу. Я розумію тих, в кого дійсно немає роботи і вони приїхали в Київ, розуміючи, що для них зараз Майдан дорівнює гроші. Я розумію публічних людей, для яких це ще одна нагода пропіаритися. Я навіть нерадивих студентів готова зрозуміти, яким де б не прогуляти, аби прогуляти. Тим паче якщо санкціоновано. І я зрозумію тих, хто завдаючи собі питання: якби завтра був останній день мого життя, чи стояв би я тут, відповідають позитивно. Бо знають чому і за віщо. Але я не розумію маріонеток в чужих технологіях. Невже вам подобається бути використаними наосліп?



Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.