Вибір вектору інтеграції багато в чому залежить від активності самих українців.

24 ноября 2013, 15:56
0
293
Вибір вектору інтеграції багато в чому залежить від активності самих українців.

Політичний процес це своєрідний сумарний вектор політичної поведінки окремих учасників, а будуючи стратегічні плани в інтеграції бажано опиратись на гравітаційну модель ринкової взаємодії Рейлі.

  Будуючи стратегічні плани в інтеграції бажано спиратись на модель Рейлі - гравітаційної аналогії при визначенні переваг споживача. Ця модель пояснює як і чому люди віддають перевагу тому або іншому місцю відпочинку, роботи, покупок

 Використовується підхід, запозичений з фізики. Попри те, що ця модель істотно спрощує реальність, вона у ряді випадків служить хорошою основою для отримання просторового розподілу населення.  

Рейлі розглянув привабливість міст. Згідно з гіпотезою Рейлі, привабливість міста А для людини у будь-якій точці пропорційна величині міста Р(а) - передусім чисельності населення міста - і обернено пропорційна до квадрата відстані R(а) між містом і цією точкою. Видно, що точки однакового тяжіння до міста утворюють концентричні кола з центром в цьому місті.

Ця модель істотно спрощує реальність, але її можливо застосувати і в нашому випадку з вибором напрямку інтеграції України. В наш час не лише чисельність населення впливає на вибір, а й потенціал: економічний, науково-технологічний, культурний…

Співвідношення цих потенціалів всім добре відоме. Зрозумілими є причини процесів, які розпочались в східній європі приблизно 30 років тому. Саме тоді змінилось співвідношення цих потенціалів. Україна ніколи не переставала бути частиною європи і вона не стоїть перед вибором. Вибір змушена робити Росія, а Україна лише тимчасово стала її заручницею у переговорах з ЄС, але і тут не все так просто...

І саме тому стратегічні плани потрібно будувати спираючись на модель Рейлі, а для тактичних існує інше правило. Політичний процес це своєрідний сумарний вектор політичної поведінки окремих учасників. 

Якщо сумарний вектор політичних сил буде наближатись до нуля, а громадяни будуть пасивні, то швидкість запровадження реформ теж буде наближатись до нуля.

Окремо кожна з опозиційних партій має досить високу підтримку виборців, але їх сумарний вектор залежить від координації зусиль. Під час акції “Вставай, Україно опозиція почала розуміти, що відстояти вони зможуть лише ті ініціативи, які мають максимальну підтримку виборців і політиків з опозиційного табору. Після цієї акції опозиція стала більш згуртованою і почала більш чітко формулювати свої пропозиції і вимоги, а більшість стала краще до них прислухатись розуміючи те, що опозиція має велику підтримку виборців і частина з них готова підтримувати їх на акціях.   

    У більшості схожа ситуація. Перебуваючи в опозиції регіонали мали спільну мету, але з часом ситуація змінилась. В середині ПР частина політиків орієнтується на МС інша частина на ЄС. Комуністи теж намагаються грати у свою гру. Тому сумарний вектор більшості під дією зовнішніх факторів змінює свою величину і напрям. Від закликів про співпрацю з опозицією до виїзних засідань. Доказом є деякі провальні голосування більшості за свої ж ініціативи. Такими є складові внутрішнього вектора інтеграції.

Напрямок впливу на вибір України російського вектора ми знаємо. За кілька місяців його величина суттєво зросла і вони кажуть, що це ще не межа, але щоб там вони не казали така політика завдає великої шкоди і самій Росії. Різниця лише в тому, що в Росії більший запас міцності, але і він має межу, а вимірюється вона надходженнями від експорту газу, як і в колишньому СРСР, а в Україні вони підтримують усіх хто гальмує її розвиток, в надії на те, що рухне економіка і країна впаде в їх руки.

Напрямок впливу на вибір України вектора з ЄС ми теж знаємо, а підтримка ЄС буде залежити від порозуміння між європейськими і українськими політиками. 

В залежності від величини і напрявку усіх цих складових сумарний вектор постійно змінюється. Якщо різниця між зовнішніми векторами буде більша за сумарний внутрішній вектор, то ми не зможемо самостійно робити вибір, але ніхто нікуди насильно не зможе загнати Україну, якщо ми самі того не дозволимо. Якщо ж зовнішні вектори будуть врівноважені, то вибір буде залежати від величини і напрямку складових внутрішнього вектора і багато в чому від самих громадян…

P.S. В кожному місті вистачає своїх проблем і інколи, щоб відвернути увагу дехто посилає всіх в Київ. Є дуже багато охочих заробити на цьому політичний капітал, якщо ви не маєте в Києві добрих знайомих то варто добре подумати перш ніж туди їхати.Політики можуть допомогти уникнути провокацій на майданах, нагадувати про необхідність тепло одягатися, але як сказав один журналіст: "Перемога для євромайдану - не прихід до влади, а зміна правил." Не будуть зайвими поради людей, які мають великий досвід організації студенських акцій. Дев'ять років тому майдан переміг, передав владу опозиції і самоусунувся від контролю над процесами, які відбувались далі і "всё вернулось на круги своя". Історія людства розвивається по спіралі. За цей час правила мінялись, але для людей, які побачили зовсім інше життя, інші цінності цього вже недостатньо. Саме тому люди знову вийшли на майдани.


30/11/13

P.P.S. Замість класичної формули нормального ринку  "гроші - товар (власне виробництво) - гроші", ми намагаємося жити за формулою "гроші - влада - гроші". Така формула не сприяє прозорому і справедливому розподілу бюджетних коштів, які потрапляють у запутані лабіринти з чорними дирами, де вони і зникають. І збільшує собівартість товарів і робіт, які замовляє уряд. Ця формула підриває основи здорової конкуренції, провокує конфлікти у бізнес-середовищі і серед політиків, створює соціальну напругу в країні. 

Для того, щоб розвалити будь-який бізнес, керівникові потрібно небагато: вдатися до суто адміністративного управління і забути про: мотивацію працівників, правильне управління фінансовими потоками, управління собівартітю і управління виробництвом. Це системні підходи управління не лише підприємством, а й країною. Ми залишили без змін багато не найкращих підходів в управлінні від колишньої командно-адміністративної системи, а дещо запозичили з досвіду країн ринкової економіки.

На мою думку Євромайдан це новий етап української буржуазно-демократичної революції, які європа вже давно пережила. Євромайдан спровокувала спроба командно-адміністративної системи відновити втрачені в 2004 році позиції і в цю боротьбу втянуті силові структури, які вже давно між собою конфліктують. Звідси небажання реформувати прокуратуру на вимогу ЄС.

Жити в світі і бути вільним від нього - неможливо. Весь світ живе за законами ринкової економіки, а ми намагаємоє вигадати велосипед. Для згладжування і мінімізації втрат в умовах кризової соціально-економічної ситуації і витиснення централізованих методів управління необхідна реалізовувати регіональну політику і починати модернізацію економіки.

Як виявилось, політики найбільше бояться не своїх опонентів, а прозорих правил гри. Спочатку я думав, що висунення захмарних умов (160-500 млрд. євро, якщо за основу брати допомогу, яку отримала Чехія, задовго до кризи, то це було б лише 35 млрд. євро) і посуті категорична відмова від євроінтеграції на передодні дев'ятої річниці майдану - звичайний збіг обставин, а в гіршому випадку сценарій, який навязали ззовні. Щоб так "відсвяткувати" цю річницю і остаточно поховати всі згадки про той майдан, про ті приниження і страх, який пережили деякі політики як в Україні, так і за її межами. В очах цих людей не зникав страх і бажання помсти, але я думав що вони зможуть перебороти цей страх і пробачити. Недарма кажуть: "Не бійся того, хто намагається зламати твою волю, бо він слабкий". Не склалось, люди знов вийшли на майдани, але це їх не зупинило.

 На протязі багатьох років тривала дуже жорстка бородьба за владу. В процесі такої жорсткої бородьби політичні опоненти ставали ворогами, підриваючи цим довіру людей до всіх гілок влади і державність в цілому. Комусь не сподобався початок процесу відновлення довіри, який розпочався на євромайдані, вони і далі хочуть тримати всіх в страху. Ці політики загрались і втратили відчуття реальності. Невідомо, на що вони ще здатні, чи є в них хоча б якісь запобіжники і не знаю чи мають моральне право керувати людьми ті, хто за дев'ять років не зміг перебороти той страх...

14/12/13

Влада змушена шукати крайніх. Раніше чи пізніше таким крайнім мав стати мер Києва, влада простивши попередньому меру, пограбування міста, (збитки вимірювалися десятками млрд. $) який доречі свого часу був прокурором, автоматично вчепила всі ці гріхи на нинішнього мера. Доказами цьому є підтримка киянами майдану і захоплення КМДА, яка для киян нагадує "обитель зла", яке довгих сім років цинічно знущалось з киян, грабувало і плюндрувало місто. Доречі тепер вся ПР, яка взяла на себе той гріх і відпустивши того злодія (можливо, не без допомоги колишніх колег, які дуже сильно підставили всю ПР), для киян асоціюється з тим злом. Але тепер справедливість "восторжествует" і кияни, можливо, все забудуть і побиття студентів, і пограбоване місто, а новим мером міста знову стане хтось з оточення тих хто, знайшов крайніх і зшив ці справи. Можливо саме для цього і влаштували те побиття, з штопанням справ, щоб знову поставити свою людину в Києві, а декому ця посада потрібна для трампліну на президенських виборах. Воєний переворот не вдався потрібен Київський плацдарм для виборів в 2015 році.









Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.