Уроки левітації по-карпатськи

16 января 2011, 13:50
0
795

Про сумніви і переоцінку власних можливостей, віру, надію і любов, яка допомогла нам здійснити цю подорож до найвищої вершини Українських Карпат - гори Говерли і про небезпеки, які там можуть чекати.

Про традицію ходити в гори і для чого це робиться я вже ризикнув написати тиждень тому. Той пост на "Українській правді" був направду дуже ризикованим в сенсі виконання планів пройтися Чорногорським хребтом, оскільки ніхто точно не знає коли гори відкриються і скільки буде витрачено часу, щоб їх підкорити.

Не маючи великого альпіністського досвіду я ризикував потрапити в пастку гнітучих сумнівів та переоцінки власних можливостей. Але, погодьтесь, так трапляється ледве не щодня з усіма і стосується майже усього.

І все ж, при дуже сильному бажанні мрії мають здійснюватися: питання лише в концентрації віри, надії і любові, звісно.

Перед тим, як рекомендувати звіт про цей похід, пропоную подивитися фото з чудових зимових Карпат.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.