Роль Івана Франка в національному відродженні України.

25 января 2011, 17:02
журналіст
0
2136

Життя на користь Батьківщини.

 100 років тому Франко застерігав:"Може бути, що колись надійде пора консолідування якихось вільних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але се може статися аж тоді, коли всі національні кривди будуть сповнені і коли національні кривди та невлення відійдуть у сферу історичних споминів"

Народився майбутній письменник, критик, перекладач, публіцист, політик, учений в с. Нагуєвичі (нині Дрогобицького р-ну Львівської обл.) 27 серпня 1856 р. Франко завжди говорив про себе як про "сина селянина, мужика". Так, батько, коваль, заробляв не тільки на власну сім'ю, але й на всю рідню, дуже хотів дати синові Івану хорошу освіту. Мати – Марія Кульчицька походила із зубожілого польського роду Тобто це був не зовсім бідний селянський рід, як нам здавалось.

Національна ідея та переживання про майбутнє українського народу супроводжувала Франка постійно. Він переймався долею українців, він прагнув допомогти їм створити самостійну державу. Цей поет, мислитель зробив величезний внесок в культуру, літературу та моральний розвиток українців. Він присвятив все своє життя на користь Україні. Свого часу Іван Якович пропонував свою кандидатуру на посаду професора української літератури Львівського університету. Він блискуче прочитав пробну лекцію, здобув більшість голосів вченої ради, але...Його кандидатуру відхилили "зверху", бо "мужик" і "соціаліст" не мав права називатися професором цісарського університету... До того ж, Франкові належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви "українці" замість "русини" – так традиційно називали себе корінні галичани. В "Одвертому листі до галицької української молодежі" Франко писав: "Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів..."

Франко був прогресивною людиною та патріотом своєї держави. Ідея соборності так боліла йому, що він свідомо хотів одружитися з дівчиною із Сходу України. Так і сталось. Року 1886 у Києві відбулося вінчання Івана Яковича з Ольгою Хоружинською. На весіллі всі говорили, що цей шлюб – символ єдності Заходу і Сходу України.
Та подружнє життя тривало недовго. У його житті з'являлися нові жінки: Ольга Рошкевич (перша дружина), Юзефа Дзвонковська, Уляна Кравченко, Климентина Попович, Ольга Білецька, Целіна Журовська...Сам Іван Якович визнавав: "Значний вплив на моє життя, а, значить, також на літературу мали зносини мої з жіноцтвом..."

Період останнього десятиліття життя Франка – дуже складний, досі майже не вивчений і свідомо замовчуваний. За розповідями сина Андрія: "у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках..."
"Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю" – писав Іван Якович. Ось за таких обставин, за неповний рік до смерті Франко і творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків! Тому й зараз окрім 50-томного видання творів Франка, з його рукописів можна видати ще з 25 нікому не відомих томів (!)

Помер же великий Каменяр на самоті 28 травня 1916 р. Через два дні відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському кладовищі. Поховали Івана Яковича...в чужому склепі (!). Лише через 10 років останки Франка були перенесені на вічний спочинок в окрему могилу, відому світу завдяки пам'ятнику, на якому Франко-каменяр "лупає сю скалу". Кошти на цей пам'ятник збирала вся Україна...
То ж посмертна доля Франка не була світлою, так само, як і його життя… Іван Якович був радикалом, переосмислював багато того, до чого суспільство вже традиційно звикло, що стало для нього нормою поведінки, через те мав складну долю...Він був прапором національного відродження України..

Він пройшов не легкий шлях до усвідомлення своєї ролі як духовного пророка нації. Йому судилося пережити зневагу, образу, каяття, відчуження свого народу, самотність і радість відкриття високої правоти самопожертви в ім'я духовного прозріння тих, кого він водив з пустелі рабства та національної сліпоти. Про свою поему Франко писав: "основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні" В наш час ніхто і не згадує того факту, що саме за І.Франка виникли січові стрільці. Він був їхнім натхненником та батьком січових стрільців. Це дуже унікальний випадок. Адже держави ще не було, але армія яка прагла захищати свій народ вже існувала.Ще в з моменту навчання в Дрогобицькій гімназії Франко виніс бажання працювати для свого народу постійно і не зважаючи ні на що.Франко прагнув виростити українців, зродити їх повноправними громадянами самостійної держави. Але колись сам Франко сказав, що потрібно буде багато зусиль щоб "з мужів зробити народ" Франко розумів, щоб його ідеї були підтримані та набули розвитку повинно щоб молодь розуміла його, його ідеї, мрії, намагання. Він розумів, що з бідного, обездоленого, обдертого народу нічого путнього не виросте. Але з іншого боку письменник не покидав надії на гарне українське майбутнє. Він вважав, що з такою славнозвісною історією у нас є великий потенціал. Філософія Франка-це заповідь любові до Батьківщини й до людства. В цілому ж, його філософія -це яскраве втілення філософії українського духу початку XX ст., витоки якої йдуть від Г. Сковороди і Т.Шевченка.

Сьогодні,говорячи про усвідомлення постаті Івана Франка,як визначної особи України,слід згадати,що у 2008 році, за результатами конкурсу "100 відомих українців", Іван Франко посів почесне 10 місце, що свідчить про його непересічну роль в історії нашої держави.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.