Стадіон Оболонь або спорт та культура 2

12 февраля 2011, 10:33
Спортивный тренер по аэробике
0
588

Для чого потрібен стадіон?

Стадіон Оболонь або спорт та культура

Або про те, що у майбутньому діти, коли виростуть, будуть вважати, що стадіон не для бігу чи зайнять спортом, а для влаштування дитячого ігрового майданчика

-          Стадіон «Оболонь» на сьогодні є відкритим стадіоном для будь-кого із 5 ранку до 22 години вечора;

-          Стадіон «Оболонь» містить лише одну єдину бігову доріжку. Вхід до стадіону відбувається через ворота, далі людина попадає на територію стадіону (два невеличких майданчика десь 30 на 20 метрів - перший та 50 на 30 метрів - другий), далі розташована калитка, яка веде до бігової доріжки стадіону. Протягом зазначеного вище часу будь-хто може знаходитися на майданчиках та на біговій доріжці. Бігова доріжка обмежується полем з одного боку та забором з іншого боку. Перед входом до бігової доріжки знаходиться будинок охоронника, де цілодобово знаходиться охоронник.

-          Цей стадіон знаходиться між двома школами №170 та №245. Раніше стадіон використовувався в якості стадіону для занять фізичною культурою цими школами. Згодом цей стадіон було взято в довготривалу оренду  футбольним клубом «Оболонь». До взяття в оренду стадіон перебував на балансі міста Києва, на сьогодні він на балансі міста не знаходиться. Стадіон було відремонтовано та перетворено на гарно-обладнаний стадіон, що відповідає усім необхідним вимогам для занять спортом як мешканцями так і спортсменами. Після закінчення ремонту, на стадіон не пускали нікого. Згодом мешканці-спортсмени почали питати у керівництва стадіону, чи можна на біговій доріжки займатися бігом та спортивними вправами (зарядкою, розминкою, розтяжкою). Таких спортивних мешканців почали пускати на стадіон. Я підходила до охоронника та питала чи можна зайти. Таких мешканців-спортсменів пускали. Кожна людина перебувала на біговій доріжці протягом 10 – 30 хвили (зазвичай неспортивні люди більше не тренуються). Навесні 2009 року на стадіоні було зроблено заміну покриття бігової доріжки. На бігову доріжку поклали спеціальне покриття-килим зеленого кольору. Це ще більше підняло рівень стадіону, адже при бігу на асфальті є вірогідність отримання травм голеня, колінів, суставів, спини, до того ж коли тренується звичайна людина без тренера, що веде зазвичай сидячий образ життя (наприклад бухгалтер, лікар, вчитель і т.ін.) отримання травми є можливе. Біг на м’якій поверхні надає можливість більш ефективно здійснити навантаження на м’язи тіла, уникнути травм та отримати задоволення від заняття фізичним спортом.

-          Починаючи із весни 2010 року на даний стадіон почали надходити люди із дітьми. На початку цей факт нікому не заважав. Діти – це є наше майбутнє. Коли, наприклад, на бігову доріжку надходило 5 дорослих та 5 дітей та ще 3 дитячих коляски – це все можна було пережити. Ніхто нікому не заважав – люди із дітьми трималися края доріжки, а мешканці-спортсмени бігали та займалися фізичними вправами. Якщо дитина бігала по біговій доріжці, то бігуни її оббігали і усі розуміли, що дитина ще маленька та за нею не завжди батьки встигають доглядати. Наприкінці весни 2010 року людей із дітьми вже було стільки, що бігати по стадіону стало неможливо, також я не могла навіть знайти хоч який- небудь маленький куточок на біговій доріжці, щоб здійснити вправи перед бігом, а бігати по стадіону стало жахливо.

-          Приводжу дії людей із дітьми на даному стадіоні:

-            посеред бігової доріжки розтилають підстилку та саджають туди дітей для того, щоб вони гралися (в теплу пору року);

-            стають на біговій доріжці поряд із травою, а дитина стає у протилежному кінці доріжки по її ширині та граються у м’яча;

-            стають по усій ширині бігової доріжки разом із колясками та розмовляють;

-            йдуть шеренгою по усій ширині бігової доріжки, не звертаючи увагу на численні прохання бігунів не заважати;

-            діти катаються на велосипедах та самокатах  по усій ширині бігової доріжки;

-            сидять на скамейках стадіону (для спортсменів) та катають туди-сюди дитячий візок, таким чином бігти по біговій доріжці вже є неможливим, тому що бігова доріжка лише одна і є не широкою;

-            діти увесь час вибігають на траву стадіону, тому оббігти таких дітей вже неможливо ні по траві, ні по біговій доріжці;

-            батьки разом із дітьми будують різні фігури із землі та снігу, що на стадіоні та поряд із біговою доріжкою;

-            на численні зауваження людей, які приходять на стадіон, щоб зайнятися фізичними вправами та побігати, не заважати - люди із дітьми починають сваритися, лаятися та не роблять НІЧОГО для того, щоб не заважати!

-            для того, щоб бігати на стадіоні ОБОЛОНЬ, особливо у вечірній час використовувати бігову доріжку не можливо! Приходиться бігати по траві, але й там бігають та ходять діти із батьками.

-          21 січня 2011 року у п’ятницю в вечорі я бігала протягом 20 хвилин на стадіоні. Це були жахливі 20 хвилин, тому що весь час на біговій доріжки зустрічалися діти, їх батьки, дитячі коляски, санки, м’ячі, пакети із іграшками. Всі ці предмети люди із дітьми кладуть посередині бігової доріжки. Люди із дітьми стояли по ширині бігової доріжки. На численні прохання не заважати – вони як звичайно ні як не реагували. Вони вважають, що стадіон для них, а усі інші мають пристосовуватися до їх поведінки та поведінки їх дітей. Коли я бігла на мене наскочила дитина. Це трапилось випадково, адже траекторія бігу дитини є непередбачувана. Бігало десь 15 дітей одномоментно на одній ділянці бігової доріжки. Я сама дуже злякалась. Мати цієї дитини накинулась на мене із погрозами та почала звинувачувати мене, що я нібито спеціально зіткнулась із дитиною. При цьому ця жінка не зробила нічого для того, що б убрати дитину із бігової доріжки, де бігали інші люди.

24 січня 2011 року у понеділок в вечорі я прийшла на стадіон, що б пробігти 20 хвилин. Як звичайно на стадіоні були люди із дітьми, які виражали незадоволення, що їм заважають гуляти із дітьми мешканці-спортсмени. Оббігти цих людей можливо було лише по траві. Я підійшла до охоронника на пояснила ситуацію. Також я  сказала, що мені прийдеться бігати по траві, тому що ці люди не звільняють частину бігової доріжки та не реагують на прохання не заважати. Охоронник ніяк не відреагував. Коли я намагалася пробігти серед людей із дітьми з боку цих людей на мене було скоєно напад. А саме мене схватили за куртку та тримали, погрожували, оскорбляли та звинувачували в тому що я нібито навмисно набігаю на дітей. Ніякі мої слова не були сприйняті цими людьми. Частково цей випадок я записала на камеру та сфотографувала. Мені прийшлось звернутися до міліції Оболонського району щодо даного випадку, а саме:

-  нападу;

-  небезпечного перебування на біговій доріжці;

-          Починаючи із серпня 2010 року мешканці-спортсмени почали звертатися спочатку до охоронця стадіону з приводу заважання людей із дітьми займатися фізичними вправами та бігом. Відповіді охоронників: «Моє завдання слідкувати, що б люди не заходили на траву стадіону. Щодо всього іншого – мені ніхто завдання не ставив. Якщо керівництво стадіону поставить задачу не пускати людей із дітьми на бігову доріжку – тоді будемо виконувати.» Також мешканці-спортсмени питали у охоронників, чому взагалі почали пускати людей із дітьми на бігову доріжку? Відповідь охоронників «Керівництво стадіону вважає, що стадіон для того, щоб на ньому гралися діти». Коли ми запитували, а чому стадіон не для того, що займатися фізичними вправами – була відповідь «Усі питання вирішуйте із керівництвом стадіону». Тоді мешканці-спортсмени почали просити охоронців передати директору стадіону «Оболонь» вирішити питання щодо дітей та їх батьків. На той час директором стадіону був Алімов Олександр Іванович. Охоронники відповідали згодом, що інформацію про ситуацію із дітьми та їх батьками вони докладно неодноразово передавали Алімову О.І. Протягом серпня 2010 року мешканці спортсмени чекали вирішення ситуації із дітьми на біговій доріжці. Але жодних дій для вирішення цього питання не було зроблено. Мешканці-спортсмени дзвонили до Алімова О.І. Але він уникав як відповідей на дзвінки, так і особистих зустрічей. Тоді мешканці-спорсмени (і я також) звернулися до колл-центру Київської державної адміністрації (зверталися протягом усієї осені). На звернення надходили відповіді такого змісту: Пропонуємо вам звернутися до директора стадіону для вирішення цього питання. Також мені особисто телефонував службовець із Департаменту фізичної культури та спорту Оболонської районної у м.Киві Державної адміністрації та пояснив, що стадіон не знаходиться на балансі міста Києва, тому рішення щодо його використання може бути прийнято лише керівництвом стадіону, він також повідомив, що мав особисту розмову із Алімовим О.І. з цього питання. На початку грудня 2010 року почалися випадки, коли люди, що прийшли гуляти із дітьми також на бігову доріжку почали приводити собак (в кого є собаки). На обурення бігунів та інших спортсменів ці люди відповідали грубощами та не робили зовсім нічого, тобто продовжували гуляти із собаками. Також мали місце факти: люди із дітьми приносили на стадіон алкогольні напої та розпивали їх, а також палили на біговій доріжці.

-          Взагалі щодо цих людей із дітьми, то в них склався там так би мовити «клуб за інтересами». Я бігаю на стадіоні іноді вранці, а іноді в вечорі (в залежності від можливостей). Вранці в теплу пору року в 7 годин – вже на стадіоні є хоча б одна людина із коляскою. Із 10 до 13 години – люди із дітьми (восновному жінки) прогулюють на біговій доріжці дітей різного віку, а потім ведуть їх додому кормити та спати. В цей час на біговій доріжці бігає мала кількість людей, так як люди працюють. Одна жінка пенсійного віку розповіла мені, що вона бігала трусцой по біговій доріжці разом із своєю подругою, вони бігали та розмовляли. Якась жінка, що катала дитячу коляску посередині бігової доріжки почала сваритися на цих двох жінок-спортсменів «Що ви кричите! В мене дитина тут спить!». Після трьох годин ранку на бігову доріжку знов виходять люди із дітьми та колясками. Вони знаходяться там до 17 години. Потім жінки із дітьми йдуть додому готувати вечерю чоловікам, які в вечорі прийдуть з роботи. Деякі жінки залишаються чекати на біговій доріжці своїх чоловіків. Приходять чоловіки (дітей на доріжці може бути вже 40, ще додайте жінок, які їх привели та ще нещасних спортсменів, які наперекір долі продовжують відвойовувати собі місце для занять спортом), чоловіки стають посеред бігової доріжки та до них йдуть жінки та діти. На спортсменів уваги – ніякої. Люди із дітьми важають, що вони нікому не заважають. Потім усі ці люди із дітьми ідуть додому вечеряти. Далі із роботи приходять мешканці-спортсмени, які після роботи хочуть пробігти 10 – 20 хвилин по стадіону. Із 18 до 20 годин вечора на стадіон надходять мешканці-спортсмени, але в цей же час на стадіон повертаються люди із дітьми. Для людей із дітьми бігова доріжка – це є територія для проведення спільних зустрічей, обговорювання життєвих проблем (наприклад серіалів чи пологів – я сама чула). Поведінку цих людей із дітьми я описала вище.

-          Мешканці-спортсмени, що мають відношення до цього стадіону  та мешканці Оболонського району, що обурені даною ситуацією щодо використання стадіону написали Лист-звернення до Київської Державної адміністрації, яке я особисто 15 грудня 2010 року зареєструвала в канцелярії Київської Державної адміністрації. Відповідь, що надійшла була така ж сама: «Пропонуємо вам звернутися до даного питання до директора Алімова О.І.». Алімов О.І. продовжував уникати будь-яких контактів із мешканцями спортсменами.

-          Після ситуації із нападом на мене я особисто звернулась до директора стадіону. Я була у нього на прийомі 27 січня 2010 року. Виявилось, що Алімов О.І. не обіймає посаду директора стадіону із 24 січня 2011 року, а з 25 січня 2011 року цю посаду займає інша людина. Я потрапила на прийом до нового директора (на жаль не знаю ім’я, прізвище та по-батькові). Новий директор справив на мене позитивне враження та сказав що вирішити це питання буде дуже складно. Я залишило йому копії усіх звернень, розповіла ситуацію, залишала свій номер телефону та сказала, що мешканці-спортсмени готові вести розумний діалог для вирішення питання щодо використання стадіону.

-          Щодо місць для гуляння із дітьми в Оболонському районі та біля стадіону «Оболонь»: в 100 метрах від стадіону є відповідним чином обладнані два дитячі майданчики, також в двох хвилинах ходьби від стадіону є Оболонська набережна довжиною 5 км. Чомусь деякі охоронники на обурення мешканців-спортсменів питають: А де ж цим людям із дітьми гуляти? І тут вже стає не зрозумілим, чому дитячі майданчики не використовуються за призначенням? Та чому крім однієї бігової доріжки -  більше нікуди не йдуть люди із дітьми? До того ж їх поведінка є агресивною щодо використання бігової доріжки в якості дитячого майданчика. Я 10 років прозаймалася аеробікою та бігом на стадіоні Спартак і я жодного разу не бачила на біговій доріжці коляску чи по сторонніх людей чи дітей! До того ж мешканець-спортсмен не може піти на дитячий майданчик для бігу чи для виконання фізичних вправ.

-          Щодо значення фізичної культури та спорту серед населення:

-виконуючи комплекс вправ людина стає не тільки фізично-культурною, а й культурною в усіх сферах життя, в неї розширюється світогляд, через зміцнення нервової системи людина більш оптимістично дивиться на багато суспільних речей;

- біг – це є циклічний вид спорту, тобто одна й та ж сама вправа повторюється багато разів. Тобто біг – це є простий та доступний вид спорту. Через це бігом може займатися людина з будь-якими фінансовими можливостями, адже біг не потребує купування абонементу до спорт-клубу чи спеціальної форми та обладнання;

-спілкування під час бігу між спортсменами тренує дихальну систему та сприяє тренуванню витривалості;

- виконання будь-яких фізичних вправ на свіжому повітрі сприяє зміцненню імунітету, відбувається профілактика гіпертонічних захворювань, серцево-судинних захворювань, усуваються застої в області малого тазу (через сидячий спосіб життя), у людини покращується настрій.

-можна наводити ще безліч позитивних прикладів. Зважте, що негативних прикладів майже не має, окрім наведених вище, коли застосовується тверде покриття бігової доріжки. Використання стадіону за призначенням – це є великий внесок в зміцнення здоров’я людей, що займаються там вправами, внесок в розвиток фізичної культури та спорту серед населення (приходять школяри та дивляться як бігають інші, а на наступний день я вже цих школярів бачу бігаючими на біговій доріжці, приходять хлопці та влаштовують змагання на віджимання, приходять дівчата та пригають у скакалку).

-          Щодо людей, які бігають: кожен стадіон має до свого відношення якусь спортивну легенду - професійних спортсменів. Київ – велике місце і професійні спортсмени зустрічаються в кожному районі міста. Так і по відношенню до стадіона «Оболонь». На цей стадіон приходить бігати майстер спорту Радянського Союзу. Це є звичайна людина. Чоловіка звуть Микола Іванович. Він є учасником багатьох марафонських забігів. Як і всі мешканці-спортсмени він приходить із роботи о 17:30 та у 19 годині вечора я із задоволенням із ним пробігаю по стадіону (коли це можливо звичайно, тому що останнім часом – не можливо через дітей). Ця людина бігає за одне тренерування 26 кіл на біговій доріжці! Усі мешканці-спортсмени пишаються та беруть приклад з цієї людини. Зараз ця людина по вечорах готується до участі в марафоні у Польщі. І головне зважте – Миколі Івановичу – 74 роки! Якщо не вірити – приходьте і я вас познайомлю. Я пишаюся тим, що маю честь бігати із даною особистістю! Також на стадіоні бігають мешканці-спортсмени, що мають вищу фізичну освіту, також різні спортивні розряди. Взагалі мешканці-спортсмени зустрічаються різного віку та різних професій та освіти: від 10 до 74 років; водії, прибиральниці, лікарі, викладачі, головні бухгалтери, юристи, менеджери… - звичайні люди, що мають право займатися фізичною культурою відповідно до Конституції України щодо розвитку особистості, при цьому реалізуючи це право ці люди нікого не утискають та не ображають.

-          Я почала кожного дня питати у охоронників стадіону: чи є рішення нового директора щодо використання стадіону. Охоронники почали мені відповідати, що директор сказав прочистити від снігу бігову доріжку із двох боків, а центр доріжки залишити в снігу. Що перша доріжка поряд із травою – для спортсменів, а доріжка поряд із забором – для людей із дітьми. Але жоден охоронник не сказав ані слова про це людям із дітьми і вони як і раніше використовували бігову доріжку на 100% для вигулу дітей, будівництва фігур із сніга, катання на санках, велосипедах і т.ін.

-          На стадіоні «Оболонь» тренерувань футболістів-спортсменів не відбувається. Охоронник повідомив мені інформацію що тренерування відбуваються в іншому місці. Іноді тренуються на самому полі, а в основному цей стадіон – для проведення матчів між командами.

Сьогодні, 3 лютого 2011 року у четверг, я у 19 годині вечора прийшла на стадіон. Як тільки я відкрила калітку та ступила на бігову доріжку, я побачила числену кількість людей із дітьми. Також на усій біговій доріжки знаходилися люди із дітьми. Я нарахувала (приблизно) на біговій доріжці 21 дитину віком від 2 до 5 років, 8 дитячих колясок. Батьки спілкувались та не звертали жодної уваги на мешканців-спортсменів. Діти бігали скрізь. Мені здається, що люди із дітьми навмисно стають на доріжку таким чином, що б максимально завадити пробігти чи здійснити вправи. Я почала бігати. Під час бігу я оббігала дітей та батьків як могла, були випадки, що я майже не набігла на дитину, яка несподівано вискочила під ноги. Потім я побачила, що на стадіон прийшов Микола Іванович та я із радістю побігла його догоняти. До речі бігти із швидкістю на стадіоні небезпечно, бо реально можна збити або дитину, або батьків. До речі всі діти дуже голосно кричать та є джерелом максимального шуму, що дуже заважає під час занять фізичною культурою. Коли я догнала Миколу Івановича, ми поздоровались та почали бігти поряд і спілкуватися. Звичайно усі розмови на стадіоні про те коли зупиниться знущання над мешканцями-спортсменами, та які кроки потрібно зробити для використання стадіону за призначенням безперешкодно. Ще є моральний бік даної проблеми. Людина, що прийшла побігати чи здійснити вправи утискається в своїх правах на даному стадіоні та не отримує задоволення від фізичних вправ через неможливість їх виконувати та заважання з боку дітей та їх батьків. Коли я бігла разом із Миколою Івановичем нам дуже-дуже заважали діти та їх батьки. Ми весь час їх оббігали. Так як не можливо було оббігти по доріжці, приходилось оббігати по траві стадіону, але ж бігати по траві стадіону заборонено. Коли охоронник побачив, що я бігаю по траві, він мене зупинив та сказав, що якщо я ще раз побігу по траві – він мене прожене із стадіону. Я відповіла, що я також не хочу бігати по траві, але в мене не має вибору: або я бігаю по дітях та їх батьках, або я оббігаю по траві. Охоронник сказав, що його не стосується де, як і кого я буду оббігати. Потім він мене зупинив в друге і сказав, що не бачив причин, чому я не можу бігати по біговій доріжці і що він мене більше на стадіон не пустить. Я почала питати у нього: чи він не бачить велику кількість людей із дітьми що дуже заважать бігати? А він мені сказав «Ви що, ніколи не були маленькою дитиню?». Про що можна говорити із цією людиною? Я звичайно була дитиною, але мене ніколи у житті не приводили на стадіон гуляти та не давали зрозуміти, що стадіон – це є дитячий майданчик. Я знову догнала Миколу Івановича. Коли я бігла поряд з ним,  він вічливо звертався до людей із дітьми та просив відійти і не заважати бігати, але жодна людина не виконувала його прохання, також він брав на руки дітей, які вибігали нам під ноги і відносив їх до батьків, пояснював дитині для чого стадіон. Ми так бігали і раптом нам під ноги вибігло дві дитини і також трохи далі на біговій доріжці прямо біля поля (ми бігли біля поля – все інше було зайнято людьми та їх дітьми) стояла спиною до нас жінка. Микола Іванович закричав «Відійдіть! Обережно!» Ми могли наступити, набігти на дітей та жінку. В цей момент я пробігла трохи у перед та увернулась від жінки, яка щось жестикулювала, Микола Іванович чудом оббіг дітей, але задів жінку. І тут жінка (при власних дітях) почала лаятися дуже нецензурними словами на Миколу Івановича та погрожувати. Я навіть не можу передати що вона казала, бо це поза цензурою. І це на стадіоні! На майстра спорту СРСР, якому 74 роки!

Для того, щоб зрозуміти дану проблему необхідно кожного дня приходити на стадіон у вечорі та здійснювати фізичні вправи та бігати по стадіону.

Також охоронники стадіону щодо даного питання відповідають мешканцям-спортсменам, що коли стадіон було взято в оренду, ФК «Оболонь» проводив опитування місцевих жителів щодо бажання користуватися стадіоном і пообіцяв Оболонській Державній адміністрації, що буде відкрито безперешкодний доступ до стадіону мешканцям-оболонцям. Охоронники кажуть, що вигнати дітей із батьками керівництво стадіону не може, тому що вони такі ж самі мешканці як і люди-спортсмени. А що до того, що відбувається на біговій – керівництво стадіону це питання вирішувати не буде.

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.