Крах російської авантюри «Операція «Містраль»

11 мая 2011, 07:41
міжнародні відносини, безпека та оборона, трансатланичні відносини
0
450

Крах російської мрії щодо «Містралю», хочеться вірити, що остаточний, не може розцінюватися виключно в технічних та технологічних розрахунках. Це було зрозуміло від самого початку цієї небезпечної афери. Перспектива виглядала як рішуча зміна всього геопол

Російські вищі військові командувачі після агресії серпня 2008 року неймовірно шкодували про відсутність у їхньому розпорядженні десантних кораблів класу «Містраль», здатних для перевезення бойових гелікоптерів. За їх нічим не прихованими цинічними розрахунками, якщо б військово-морські сили Росії володіли такими засобами, то тоді  з Грузією було б покінчено за сорок хвилин.

 

Після повного заморожування стосунків між НАТО та РФ у вересні 2008 року питання стратегічного балансу у Чорному морі стало одним із ключових у політичних та безпекових розрахунках, спрямованих, в першу чергу, на недопущення в майбутньому агресивної та невмотивованої російської поведінки. Але «перезавантаження від Обами» все перевернуло догори-низом.

 

Одним із найяскравіших проявів такого різкого повороту у стосунках із державою-окупантом, стало вибухонебезпечне рішення французького уряду дозволити Кремлю придбати два великих десантні кораблі класу «Містраль». Таке рішення стало майже шокуючим для трансатлантичних союзників Франції та його потужні відголоси почали котитися від Таллінну та Бухаресту, викликаючи вкрай серйозні наслідки за дуже багатьма критеріями.

 

Росія домагалася максимального з цієї обрутки – трансферу та дозволу на ліцензоване виготовлення високотехнологічного, чутливого електронного обладнання, яке розміщене на французьких аналогах. Кораблі «Містраль» обладнані морськими системами передачі даних  SENIT-9 та командними системами SIC-21 за стандартами НАТО. Під величезним тиском Франція почала усвідомлювати, до чого може призвести така афера із росіянами. Вона зайняла жорстку позицію щодо неможливості передачі систем  SENIT-9 із подальшим дозволом на ліцензію його виготовлення. Щодо SIC-21 рішення стало ще більш однозначним – відмова.

 

Французькі джерела повідомляють, що «російська сторона бажала отримати всі передові технології разом із кораблем, а майбутнє контракту цілком залежить від того, чи погодиться Франція брати участь у таких системах». Росія 5 травня навіть пішла на повну зміну складу переговірників, сподіваючись змінити долю перемовин. 

 

Крах російської мрії щодо «Містралю», хочеться вірити, що остаточний, не може розцінюватися виключно в технічних та технологічних розрахунках. Це було зрозуміло від самого початку цієї небезпечної афери. Перспектива виглядала як рішуча зміна всього геополітичного ландшафту в Чорному та Балтійському морях. Наслідки такої можливої зміни, як не гірко це б виглядало, могли бути тільки такими, що вели до війни. В таких перспективах жодних ілюзій, що Україна могла б уникнути найгіршого сценарію. Питання в іншому, чи буде нове українське керівництво в змозі домовиться з Францією про придбання «Містралю» для українських Військово-Морських Сил? І що скаже на це Росія після президентських виборів наступного року?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.